Захисники Кіма. Путін і Сі запропонували Америці капітуляцію
3-4 липня по дорозі в Німеччину на зустріч з німецьким керівництвом і саміт "Великої двадцятки" голова КНР зробив зупинку в Москві. Офіційні російські ЗМІ слідом за своїм президентом назвали візит Сі Цзіньпіна "центральною подією цього року".
Володимир Путін нагородив Голову КНР вищим державним орденом. Той його прийняв. Навряд чи одягне на зустріч з американським президентом в Гамбурзі, але сам факт нагородження повинен продемонструвати Дональду Трампу і всьому світу міць китайсько-російського партнерства.
Однак більш критично налаштовані російські видання радили не захоплюватися цими цифрами, адже, "розгрібаючи зараз купа меморандумів, які були підписані на зустрічі Володимира Путіна і Сі Цзіньпіна за останні три роки, стає очевидно, що ці документи дали не так вже багато економічних результатів". А також звернути увагу на те, що Росія продає Китаю в основному сировину. Більш того, частка готової продукції за час з повернення Путіна в президентське крісло в 2012 р. скоротилася з 19% до 2%. І на те, що $10 млрд китайських інвестицій до Росії за минулий рік - це менше, ніж одна двадцята частина від зарубіжних вкладень Пекіна. Очевидно, вони очікували більшого від країни, яку Путін назвав головним партнером і яка була головним напрямком його "східного розвороту" у відповідь на введені Заходом санкції за агресію в Україні.
Загалом, з мегапроектами покінчено: вони все одно не працюють. Однак і підписані документи теж далекі від реалізації - це скоріше декларації намірів, ніж контракти. Хоча при цьому не можна обійти увагою збільшення поставок в Китай російської агропродукції. Це привід задуматися українським зернотрейдерам і чиновникам, які протягом кількох останніх років "не вилазять" з скандалів із-за зриву поставок зернових в КНР.
Але економіка все ж не була пріоритетом: головною метою візиту стала "звіряння годинників" двох лідерів перед самітом "Великої двадцятки" і особистими зустрічами з американським президентом на його полях. Підсумком цієї "звірки" стало "Спільну заяву Російської Федерації і Китайської Народної Республіки щодо поточної ситуації в світі і важливих міжнародних проблем". У ньому немає жодної згадки Сполучених Штатів, але містить багато натяків на не зовсім правильні, з точки зору Москви і Пекіна, дії Вашингтона. Згадуються і Сирія, Іран і Афганістан. В останньому випадку Китай і Росія до того ж ще й похвалили один одного за зусилля, які вони докладають для замирення цієї розтерзуваної нескінченними конфліктами країни.
В контексті, по-перше, частих натяків на те, що одна з головних причин тяжкого становища Афганістану - вторгнення в нього військ Антитерористичної коаліції на чолі зі США в 2001 р., і по-друге, висловленої в самому першому пункті "Спільної заяви" переконаності в тому, що "сучасна міжнародна система еволюціонує в бік поліцентричності, подібні тези виглядають як натяки Дональду Трампу "посунутися" в багатьох міжнародних питаннях. Тим більше що він і сам обіцяв це зробити під час передвиборної кампанії, оголошуючи ізоляціоністські гасла.
Але на тлі того, що Пхеньян "привітав" США з Днем незалежності випробуванням нової ракети, здатної, судячи з розрахунків, вражати цілі на території Аляски, головні пункти цієї заяви стосуються північнокорейського питання.
В одному з них США, які фігурують як "деякі країни", звинувачуються в тому, що "під приводом так званої ракетної небезпеки в односторонньому порядку розвивають і розміщують в Європі і Азіатсько-Тихоокеанському регіоні системи ПРО, тим самим завдаючи серйозної шкоди інтересам стратегічної безпеки країн регіону, в тому числі Росії та Китаю, роблячи негативний вплив на міжнародний і регіональний стратегічний баланс, стабільність і безпеку, підриваючи багатосторонні політико-дипломатичні зусилля в боротьбі з поширенням ракет і ракетних технологій".
В іншому Москва з Пекіном хоч і закликали Пхеньян виконати резолюції Ради Безпеки ООН про припинення ядерних і ракетних випробувань, знову "заспівали стару пісню" про необхідність зберігати витримку, підкреслюючи, що "діалог і консультації є єдиним ефективним шляхом врегулювання проблем Корейського півострова". Ну і, звичайно ж, закликали всіх (в першу чергу США) "позитивно відгукнутися на зусилля Росії і Китаю щодо відновлення діалогу і переговорів". А не постійно вимагати від тих же КНР і РФ посилити санкції проти КНДР настільки, щоб подальше продовження випробувань загрожувало режиму Кім Чен Ина економічним колапсом.
Щоб приводів "позитивно відгукнутися" стало більше, Москва минулого тижня висунула свій мирний план врегулювання північнокорейського ядерного питання. За словами заступника міністра закордонних справ РФ Ігоря Моргулова, Росія пропонує КНДР і США стримано реагувати на дії один одного, почавши поетапні переговори "про загальні засади взаємовідносин, таких як ненапад, відмова від застосування та загрози силою". Тобто запустити по новому колу нескінченні і безрезультатні переговори, які йшли в попередні десятиліття, та ще й прирівняти до загрози силою не тільки заборонені ООН північнокорейські ядерні та ракетні випробування, але і відповідні заходи США - спільні з Японією і Південною Кореєю маневри.
Схожі ініціативи висловлює і КНР, що поряд з "подарунком" починає нервувати США. Вашингтон напередодні закінчення запущених квітневої зустріччю Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна 100 днів на нормалізацію американсько-китайських відносин починає посилати Піднебесної досить жорсткі сигнали:
1. Білий дім заявив про бажання поставити Тайваню зброї майже на $1,5 млрд для "підтримання його можливостей самооборони".
2. Сенат законодавчо закріпив дозвіл американським військовим кораблям заходити в порти Тайваню (з 1979 р. це було заборонено, так як США дотримувалися принципу "одного Китаю").
3. Американський військовий корабель проплив поруч із захопленим Китаєм у В'єтнаму Парасельским архіпелагом.
4. Державний департамент у звіті про торгівлю людьми відніс Китай до категорії країн, в яких ситуація в даній сфері найгірша.
5. Під час зустрічі Дональда Трампа з Нарендрою Моді було оголошено про продаж Індії, що має територіальний спір із Китаєм, американських розвідувальних безпілотників.
6. Тоді ж були анонсовані спільні військово-морські навчання Сполучених Штатів, Індії та Японії (також має територіальний спір із Китаєм і вимагає від нього більш жорстких заходів по відношенню до Північної Кореї).
7. Міністерство фінансів США ввело санкції проти низки китайських компаній за їх співпраці з КНДР.
Ну а щоб китайському лідеру все остаточно стало зрозуміло, прямо в день його відльоту до Москви американський президент по телефону заявив йому, що Сполучені Штати самі будуть вирішувати проблему Північної Кореї, якщо не побачать адекватних дій з цього питання від Пекіна. Давши зрозуміти, що спроба "пропетляти" в північнокорейському питанні, та ще й домогтися виведення американських систем ПРО з Південної Кореї, не пройде.
Розклад тут зовсім ясний: один пхеньянський пат Америці пропонують замінити іншим. Створивши ракету, здатну долетіти до території США, КНДР змусить Вашингтон коригувати свої плани на випадок бойових дій на Корейському півострові. Це ще не переломний момент (таким буде створення боєголовки, досить компактною і потужною, щоб її можна було застосовувати у міжконтинентальних балістичних ракетах), але, безумовно, наближення до нього. Як мінімум тому, що значно зросте навантаження на американську систему ПРО, працездатність якої і так викликає серйозні сумніви.
Можливості попереджувального удару по КНДР тепер теж ускладнені: дюжину років тому це могло мати значення, але тепер північнокорейський режим володіє достатньою кількістю мобільних комплексів на основі твердопаливних тактичних ракет, чия маневреність і скритність забезпечить майже гарантований удар відплати за союзним США, Японії та Республіці Корея. При цьому здійснити палацовий переворот в Пхеньяні американці не в змозі. Певні шанси провернути подібний сценарій були у Пекіна, але після вбивства в Малайзії брата диктатора Кім Чен Нама - вони, схоже, зійшли на немає.
Розмін заморозки ракетно-ядерної програми КНДР на зниження військової присутності США в цьому районі Тихого океану відповідає лише інтересам Москви і Пекіна. Вони точно не стануть перешкоджати Пхеньяну. У той же час поступка Вашингтона стане першим кроком до зниження рівня військового співробітництва з Сеулом, в перспективі небезпечного зливом союзника. І це, напевно, підірве довіру до Вашингтону інших країн Південно-Східної Азії, які розраховують на американський оборонний парасольку в своїх відносинах з КНР, - від Японії і Філіппін до Таїланду і В'єтнаму.
Між тим Москва і Пекін вперто просувають думку, що іншого варіанту немає. Майбутнє голосування в РБ ООН вони напевно провалять, як робили це вже неодноразово: сильно хвилюватися товаришеві Киму не доведеться.
Російські експерти вже радісно почали говорити, що ніякі домовленості КНР і США без РФ, а тим більше за її рахунок, не пройдуть. Українські ж, куди менш радісно, - про те, чи не стане гамбурзький саміт "Великої двадцятки" воістину "чорним" для нашої країни. Адже крім того, що російська ініціатива щодо КНДР може бути спробою розміняти українську проблематику на північнокорейську під час зустрічі Путіна і Трампа, буде ще й сніданок лідерів країн "нормандського формату", але без Петра Порошенка. Так що української дипломатії слід менш захоплено говорити про майбутній візит в Київ після саміту держсекретаря США Рекса Тіллерсона, який, як відомо, просив Конгрес не посилювати санкції проти РФ, щоб дати Трампу "поле для маневру".
Але і кричати "все пропало" зарано. Адже якщо Трамп піде на подібну угоду, то рано чи пізно виставить себе на посміховисько разом зі своєю країною. І її будуть вважати, м'яко кажучи, легкообманываемой, яку "треба вчити". "ДС" вже писала про те, що з'явилися в японській пресі публікації про те, як Росія допомагає Північної Кореї обходити санкції, накладені ООН. Тепер же в японських ЗМІ з'являються все нові докази: вони пишуть про показання втікача з КНДР чиновника про постачання Росією в цю країну нафтопродуктів в кількостях, які можуть дозволити їй пережити якийсь час без імпорту цієї продукції з Китаю - головного на даний момент постачальника.
Американське ж видання Foreign Policy з тривогою пише про те, що "Білий дім зберігає мовчання" у відповідь на подібне нехтування Кремля до рішень Ради безпеки ООН. Навряд чи Конгрес, американські "яструби" в уряді і ЗМІ дадуть Трампу так помилитись з Росією, навіть якщо він буде "обманюватися радий". Тим більше що в його адміністрації досить непогано знайомі з ситуацією. У тій же статті Foreign Policy йдеться про те, що представник США в ООН Ніккі Хейлі (призначена вже при Трампа) похвалила Китай за виконання режиму санкцій, однак зазначила, що "ці порожнечі намагаються заповнити інші країни". А також передбачається, що недавні санкції на деякі російські енергетичні компанії були накладені США не з-за України, Сирії або втручання у вибори, але саме за торгівлю з КНДР.
