Вбивство в Ідлібі. Хто підставив кролика Асада
Тільки-тільки почало здаватися, що сирійський конфлікт слідом за війною на Донбасі покине перші смуги газет, як в серце цієї близькосхідної країни сталася жахлива трагедія, в результаті якої на сьогоднішній день загинули сотня постраждали в тій чи іншій мірі 400 осіб, серед яких багато дітей.
Національна коаліція сирійських революційних і опозиційних сил повідомила вчора про хімічну атаку на місто Хан Шейхун в провінції Ідліб. Провінцію контролюють в основному угруповання опозиції - "Ахрар аш-Шам", "Ан-Нусра" і т. д. Атака сталася фактично на стику Ідліб і Хами, що південніше. Остання підконтрольна вже союзникам - урядовим військам, силам Росії, Ірану, ліванського угруповання "Хезболла" і шиїтам-найманців з Іраку.
Опозиція заявила, що за авіаударами стояли саме Башар Асад і його друзі. При цьому деякі дотримуються думки, що на голови мешканцям Хан Шейхуна скинули, якщо так можна висловитися, за традицією хлор. Симптоми: блювання, запаморочення, порушення зору і задишка. Але сили Асада і раніше труїли співвітчизників хлором, а летальні випадки були рідкістю. Наприклад, це міг бути дитина, організм якої ще недостатньо сильний і яким не пощастило народитися в цьому пеклі.
Медики вважають, що сотню чоловік убив розроблений німцями під час Другої світової зарин, нервово-паралітичний газ, який Третій рейх так і не наважився використати на фронтах. Зазвичай зарин використовується в артилерійських і авіаційних боєприпасів, вивільняючись у вигляді пари або аерозолю.
Ця зараза, по всій видимості, і вбила людей в Хан Шейхуні. З-за чого Франція терміново скликала засідання Радбезу ООН, а Вашингтон виступив із звинуваченнями на адресу Асада і його союзників. Зокрема, держсекретар Рекс Тіллерсон назвав це жорстоким варварством і поклав повну моральну відповідальність на Москву і Тегеран. "Ми знову закликаємо Росію та Іран використовувати свій вплив на сирійський режим, щоб переконатися, що така жахлива атака ніколи не повториться. Як самопроголошені гаранти угоди, укладеної в Астані, Росія та Іран також несуть величезну моральну відповідальність за ці смерті", - сказав екс-глава Exxon Mobil. Президент США Дональд Трамп теж виступив з критикою, але використовував її для уколу "слабака" Обами.
Офіційний Дамаск заперечує свою причетність. І хоча його слова давно вже не сприймаються на віру, доводиться визнати: є в цій газовій атаці щось нераціональне. Асад взяв Алеппо. Він успішно стискає в кільце біжучий опозицію. Захід навіть не відреагував на бомбардування і застосування хлору 30-31 березня в провінції Хама - Латамнехе, який знаходиться в 15 км на південь від Хан Шейхуна, а також селі Аз-Зувар. Тоді, до речі, отруїлися близько ста осіб.
Тіллерсон і постпред Штатів Ніккі Хейлі вже прямим текстом заявляли, що Вашингтон не має наміру домагатися відставки президента Сирії. Турецький президент Реджеп Ердоган Америку за це критикує, але більше для виду, тим більше, що і сам він згорнув операцію "Щит Євфрату", заявленою метою якої було повалення сирійського колеги. Адже насправді країну поділили на трьох (Росія, Іран, Туреччина), а Захід тим часом залишився не при справах. Так навіщо робити такий тяжкий злочин?
Варіант перший. Шестирічний конфлікт, супутній стрес, постійний тиск ззовні, як з боку "ворогів" і "друзів" - всі ці фактори могли, скажімо, відбитися на душевному рівновазі диктатора. Простіше кажучи, Асад побачив у відображенні себе з лавровим вінком на голові і чомусь вирішив, що тепер уже можна на повну котушку помститися опозиції. Правда, це малоймовірно. Його добре керують і контролюють. Та хоч та ж Москва.
Другий варіант - відверта "підстава" когось з оточення диктатора. Ця Атака виглядає не тільки несвоєчасної - але і, враховуючи, хто постраждав, абсолютно позбавленою сенсу. Не виключено, що таким чином потенційний зрадник сподівався повернути Асада в статус "нон грата". Але знову-таки, якщо це крок до повалення Асада, що вимагає чималих ресурсів, то йому повинна була передувати якась презентація нового лідера - в іншому випадку де-факто "Латакийская народна республіка" зануриться в хаос безвладдя. Хіба що мова йде виключно про особисті мотиви, і тоді, звичайно, це не має значення.
До речі, на тлі подій в Сирії пройшло практично непомітно рішення іспанського суду дати добро на арешт 500 об'єктів нерухомості та блокування 76 рахунків, що належать дядькові Башара Асада - Рифату Асаду, його родичам або особам, з ними пов'язаними. Загальна вартість заарештованих активів - $735 млн.
Рифат Асад чимось нагадує недолугого Фредді з "Хрещеного батька", але більш самостійного. Він намагався змістити прихворілого брата в 1983 р., але їх "помирила" мати. У підсумку "Фредді"-Рифат відправився у вигнання, а Хафез продовжив керувати країною. При цьому в 2014-му французькі правоохоронці почали розслідувати справу щодо відмивання грошей і вивчати походження багатств засланця військового командувача (особняки, квартири, кінний завод тощо). І ось зараз підключили та іспанських колег.
Дядько Башара формально перебуває в опозиції до режиму племінника, але вже давно не активний. Сумнівно, що він зумів би провернути подібне. По-перше, ще Хафез Асад оперативно очистив керівництво країни від прихильників брата. По-друге, вік у Рифата вже не той. Ні, амбіції, звичайно можуть тліти і навіть розгорітися і в 79 років, але якщо подумати, після 30 років життя в європейському комфорт кому захочеться повернутися в зруйновану війною країну заради посади президента? Та й навряд чи дядечко затівав бунт, допомагаючи якомусь наступникові, тому що, нагадаємо, французи зайнялися його майном не вчора.
Третій варіант, який пояснює дивну химатаку в Ідлібі. Росія просуває версію, що це нібито був авіаудар звичайної бомбою по складу зі зброєю опозиції, де зберігалася хімічна зброя. Навіть якщо так, то розвідка (сирійська або російська) повинна була знати, куди буде завдано удару і до чого це може призвести. Включаючи і жертви серед мирного населення, і резонанс. Було їй настільки все одно? Або це навмисний акт надмірного насильства? Не виключено, тим більше, що і за російської, і за асадовской авіацією тягнеться жирний слід "помилок".
Четвертий варіант. Це дії безпосередньо опозиції. Тобто повстанці бачать, що їхня місія за повалення диктатора на межі краху, їх, по суті, виставили з кімнати переговорів. Їм загрожує знищення чи в'язниця, і, враховуючи байдужість ніби як союзників на Заході, вони вирішуються на радикальний хід - отруїти людей і звалити провину на Асада, щоб його все-таки прибрали з посади президента. Не факт, що це було спільне рішення всієї опозиції, бо вона досить роздроблена. Може, хтось із найбільш радикально налаштованих і продовжив таким чином конфлікт. У будь-якому випадку масштаби інформаційної кампанії - включаючи вірусне розповсюдження фото - та відеоматеріалів по соцмереж - насторожує.
Питання тільки в тому, наскільки тривалою буде пролонгація військового протистояння в Сирії. Приміром, 21 серпня 2013 р. 350 л заріна розпилили в передмісті Дамаска - Гуті. Тоді загинули приблизно 1,4 тис. осіб, а результатом стало приєднання Сирії до конвенції про заборону хімічної зброї, яку Асад не дуже-то шанує. Розслідування ж давно перейшло в уповільнений процес взаємних докорів. Так, у цьому році і Human Rights Watch, і комісія ООН публікували звіти про військових злочинах, включаючи застосування хімзброї. І що?
Від цього насправді газова атака в Ідлібі здається ще більш дивною, хоча об'єктивно поки вона на руку саме опозиції. З-за цього акту терору союзники Асада несуть іміджеві втрати - але їм не вперше. Гірше, що демократичний світ опинився у вкрай незручному становищі: диктатора треба карати, але робити це незручно. Як незручно розписуватися у власній безпорадності і лицемірстві.
