Заморська прима. Трамп перетворив саміт НАТО в театр абсурду
Якби не повільна деградація політико-правової ситуації у Вашингтоні, Дональда Трампа можна було б назвати надзвичайно везучим президентом - з оглядкою на те, що йому певною мірою вдалося компенсувати домашню смуту точковими зовнішньополітичними успіхами.
Так, слід визнати, що багатомісячними зусиллями його зятя-радника Джареда Кушнера історичним рейсом з Ер-Ріяда в Єрусалим президент Трамп полетів переможцем. Контракти на суму (оцінки різняться) не менше $300 млрд - це яскраве досягнення на тлі ще недавно прохолодних відносин із саудівським королівством, яке при Бараку Обамі зрушувала на ближню периферію американської зовнішньої політики.
Хоча це і спонукало Іран заявити про завершення будівництва чергового об'єкта "ядерної промисловості", але, врешті-решт, ця країна вже і так оголошена ворогом. Без приколів обійшовся Трамп і в Ізраїлі, хоча, звичайно, з ходу йому не вдалося примирити ізраїльтян з палестинцями, незважаючи на десятиліття явного застою в цьому питанні. З понтифіком 45-й президент США обмінявся дорогими подарунками, але не забув нагадати про деякі розбіжності, що мали і продовжують мати місце між лівацькими ідеологічними позиціями нинішнього Ватикану і американським національним егоїзмом Дональда Трампа. Однак Папа не зміг зіпсувати американському президентові обідню - саме в Брюсселі він зійшов з трапу гостем, до якого все так чи інакше намагаються доторкнутися.
Спочатку американський президент вів себе досить коректно, навіть змирившись з наявністю у ЄС двох (у його розумінні) президентів - Жан-Клода Юнкера і Дональда Туска, які перекидалися між собою заискивающими жартами. До яких Трамп поставився досить прохолодно. Як загалом і до самого заходу - щорічного саміту НАТО. Часом виникало відчуття, що Трамп взагалі не дуже розуміє, де він знаходиться і навіщо. Але це враження, схоже, оманливе.
Незважаючи на всі зусилля щодо стримування непередбачуваною енергії законно обраного (лише нещодавно Дональд Трамп перестав привертати увагу своїх іноземних співрозмовників до цього факту) президента США, він упевнено йшов до своєї знайомої порядку денному. Схоже, удар по авіабазі Шайрат в Сирії так і залишився єдиним на даний момент рішенням Трампа, який спокусив багатьох в Європі поглянути на президента США з позицій, протилежних думку американської преси. Європейська частина першого міжнародного турне Трампа розвіяла ці надії.
Оскільки, по-перше, президент Трамп лише як-то округло згадав про загрозу східних кордонів НАТО, а по-друге, на тлі терактів в Манчестері дорікнув британську поліцію в зниклого її, поліції, бажання ділитися інформацією з американцями, попутно затаврувавши тероризм з боку ИГИЛ (як зручно), а також всіх чиновників, які діляться інформацією зі ЗМІ. Тобто Трамп переніс на європейців свої домашні проблеми - у практичному сенсі їм малознайомі і малоцікаві.
Варто відзначити й очевидну помилку, яку зробили європейські лідери, явно стомлюючи Дональда Трампа своїм товариством у ході попередніх зустрічей, навіщо-то намагаючись загітувати чинного американського президента США на те, щоб він продовжив кліматичну політику Обами. Це було явно зайве - Трамп, як би не змінювалися по кон'юнктурі його заяви, є запеклим противником боротьби з потеплінням. Можливо, саме це і спонукало Дональда на те, щоб відкинути будь-яку політичну коректність і розповісти urbi et orbi, що він думає про НАТО.
На думку Трампа, Альянс є натовпом нахлібників на американському бюджеті, а особливо - так вже вийшло - це стосується Німеччини, яка частину своїх оборонних витрат відносить на гуманітарну допомогу країнам, що розвиваються. Трамп, звичайно, прямо не вказав на Федеративну Республіку, але так вже вийшло.
Країни Нової Європи - посткомуністичної частини ЄС - взагалі нічого не почули від Трампа, як ніби їх не існує. Принаймні в такому розрізі і в особливості в порівнянні з Варшавським самітом - це явний провал НАТО, враховуючи у ньому американське членство. Провал, предметним вираженням якого стала хамська витівка Трампа, оттолкнувшего прем'єра Чорногорії заради місця в першому ряду на фотосесії.
Абстрактні фрази нинішнього президента США про зміцнення східних кордонів блоку проти Росії пролунали третьорядними. На перше місце вийшов "міжнародний тероризм", підкладку під який підвів сам брюссельський апарат, заявивши після теракту в Манчестері, що НАТО згоден включитися в боротьбу з ИГИЛ. Це цікаво, звичайно, якщо врахувати, що з ИГИЛ в Сирії мало хто бореться по-справжньому, крім курдів та - донедавна - турецької армії. Бомбардування, вибачте, не в рахунок, від них не більше користі, ніж від російських бомбардувань "екстремістів". Втім, саміт НАТО чи ні - важко назвати таким заходом "свято", на якому винуватець торжества костерит гостей направо і наліво, - наводить на небезпідставні висновки.
По-перше, Дональду Трампу, незважаючи на спроби встановити дружні контакти з європейськими лідерами, - проблеми Європи, в тому числі і українські, вкрай фіолетовими.
По-друге, Трамп чітко слідував своїй програмі, незалежно від того, наскільки європейці в реальному житті фінансують НАТО. Недостатньо, мало чи не те.
По-третє, потенційний посол США в ЄС Маллок закликає розпустити "даремний" ЄС як такої. Як шкідливу і неефективну організацію. Ймовірно, послом він все-таки не стане, але інвектива повністю вкладається в політику Трампа, причому озвучена на умовно нейтральних майданчиках.
На цьому дивному брюссельському саміті Трамп віщав лише про жадібність інших членів НАТО і їх небажання адекватного фінансування операцій Альянсу.
Пісня ця давно знайома, так і європейські союзники якось виправилися за останній рік. Але президента США це не бентежить. Він упевнений, що здатний впоратися з будь-якими викликами сам, і роль європейців в цій його впевненості зовсім не прописана.
НАТО зробив хорошу міну при поганій грі, дозволивши Трампу зосередитися на питанні боротьби з тероризмом, з яким, звичайно, можна боротися вічно.
Очевидно, що Трампу було нудно на цьому і без того штучному святі життя. Його, ймовірно, більше цікавило початок розслідування обезголовленого з відставкою Джеймса Комі ФБР щодо його зятя Джареда Кушнера. Між тим не можна не припустити, що розслідування в Америці начебто давали європейцям важіль у питанні відносин з Трампом, який вчора казав одне, а сьогодні інша. Але, на жаль, Трампу нецікаві навіть збиті росіянами американські БПЛА. Мало хто і кого зіб'є?
Що обіцяв цей саміт Україні? Та нічого особливого, якщо не вважати наступного: всі інші західні сусіди спішно озброюються. На Варшавському саміті в минулому році була зіркою Україна. На брюссельському саміті зіркою, перед якою завмирали на місці, був Дональд Трамп. Російський диктатор, инспирирующий заколоти по всій Європі, виявився прибраний за куліси, як у виставах тоталітарної епохи. Емманюель Макрон, якого Трамп ощасливив своїм рукостисканням, вже може почати хвилюватися. Просто в силу конфліктної фартовості Трампа, що проявилася в новому законопроекті сенатора Коркера про санкції проти Росії, який - у разі продовження російських неузгоджених дій в Сирії - буде підтриманий силовими службами.
Втім, об'єктивно кажучи, в Брюсселі Трамп повторив свою стару програму: платіть - і буде вам наша гарантія безпеки. Сенс існування НАТО від 45-го президента США чи то втік, чи був їм принципово проігнорований (адже хіба Росія - ворог?). Можна сприймати те, що сталося як знайомство Трампа з НАТО, можна як образу Альянсу, а можна як простір для будівництва іншої архітектури безпеки в Європі, що враховує тимчасове божевілля в Білому Домі. Як мінімум українцям точно доведеться задуматися над цим - інакше їх примусять миритися з Лавровим і Кисляком в Овальному кабінеті.
