Закрити у Петербурзі. Що Естонія готує для російського флоту

Нещодавно Естонія вчергове рознервувала Кремль рішенням щодо суттєвого скорочення дипломатичних контактів – зменшенням штату російського посольства з 21 до восьми дипломатів та з 23 до 15 членів персоналу.

У відповідь на такий крок естонського посла Маргуса Лайдре 23 січня сповістили про те, що він має залишити Росію 7 лютого. Водночас російське МЗС також відкликало свого посла в Таллінні, понизивши рівень дипломатичного представництва до тимчасового повіреного у справах. На знак солідарності із сусідкою Латвія вдалася до аналогічних заходів щодо російської дипмісії.

Невдовзі Таллінн ще раз продемонстрував своє лідерство Росії, а разом з нею — більшим і сильнішим, проте менше рішучим союзникам по НАТО, оголосивши про надання Україні всіх своїх 155-мм гаубиць FH-70, а також тисячі снарядів, шведських гранатометів Karl Gustav тощо, аби, як пояснив посол Естонії в Україні Каймо Кууск, в інших партнерів Києва не лишилося аргументів на користь зволікання із відправкою всієї необхідної Україні зброї. Це теж був елемент тиску, зокрема, на Німеччину щодо танків Leopard 2.

Море хвилюється раз!

Проте на цьому Естонія не зупиняється. Новий, амбітний і сміливий тренд від цієї балтійської країни – впровадження прибережної "прилеглої зони" у Фінській затоці, що узгоджується із міжнародним морським правом. Міністерства вже отримали від уряду відповідне рішення сформувати позицію щодо прилеглої зони.

За словами очільника Міністерства закордонних справ Естонії Урмаса Рейнсалу, йдеться про зону в межах 24 морських миль від вихідної лінії територіального моря країни, на яку розповсюдиться дія естонського законодавства, і де, звісно ж, Естонія зможе перевіряти кораблі і в разі чого карати порушників.

Ця пропозиція набула актуалізації через поточну безпекову ситуацію в Європі, яка значно погіршилась унаслідок повномасштабного вторгнення Росії до України та створення нею загроз і для Балтійських країн.

Тому бажання Естонії мати додатковий захист та контроль в регіоні, маючи такого сусіда, цілком раціональне, адже "впровадження прилеглої зони дозволило б Естонії, — пояснює Директор бюро міжнародного права МЗС Крісті Ланд, — здійснювати контроль за дотриманням своїх правових норм, що стосуються митних та податкових питань, імміграційних питань, санітарної сфери, а також захисту археологічних предметів" на більшій території.

Для початку пояснимо, що таке вищезгадана вихідна лінія територіального моря. Це лінія, від якої відраховуються, згідно з Конвенцією ООН з морського права, територіальні води, прилегла зона, далі виключна економічна зона та межі шельфу.

Якщо узбережжя, скажімо, більш-менш пряме, без великої кількості мисів, островів або ж заток, то відраховувати простіше. В такому разі вихідна лінія є лінією найбільшого відпливу вздовж узбережжя.

У випадку Естонії, якщо поглянути на мапу, це не так. Тому вихідна лінія базується на з’єднаних точках на узбережжі чи лінії найбільшого відпливу.

Ширина територіальних вод, нагадаємо, може складати до 12 миль, відповідно до Конвенції з морського права. Якщо ж гіпотетично збільшити цю зону вдвічі – до 24 миль, то плани Таллінну видаються ще амбітнішими.

І дійсно, якщо взяти віртуальну лінійку (в тому ж сервісі Google Maps) і грубо прикинути нову можливу географію, то від однієї з найпівнічніших територій, наприклад, острова Моні, 24 морські милі – це перекриття прилеглою зоною майже всієї Фінської затоки. До фінського узбережжя від цієї умовної точки на острові Моні за 24 милі – трохи більше 7 миль (менше 15 км), тобто вона входить у територіальні води Фінляндії.

Зрозуміло, що Естонія аж ніяк не зазіхає на акваторію цієї країни, з якою має теплі, союзницькі відносини.

Як пояснила Ланд, Гельсінкі та Таллін встановили кордони територіальних вод у Фінській затоці таким чином, щоб між ними лишалися три морські милі для вільного судноплавства. Тому у найвужчих місцях затоки Естонія зможе додати до своїх територіальних вод лише три морські милі. А от на захід – у бік Швеції – всі 12 миль.

Втім навіть і трьох миль у Фінській затоці буде більш, ніж достатньо. І навряд чи в Гельсінкі заперечуватимуть проти цього кроку Таллінна, якщо не доєднаються. Особливо, враховуючи, що, на відміну від Швеції, Данії і Німеччини, за словами лектора юридичного факультету Тартуського університету Олександра Лотта, Фінляндія не ввела прилеглу зону. На його думку, з боку Фінляндії це було б доцільно. Тим більше, якщо згадати, що Гельсинки й Таллін разом працюють над посиленням безпекової ситуації в Балтійському морі.

Ще в серпні минулого року міністр оборони Естонії Ханно Певкур розповів про плани створення двома країнами спільної системи морської оборони. Тобто об’єднати протикорабельні ракетні батареї (ізраїльські Blue Spear в Естонії з дальністю 290 км і шведські МТО 85М у Фінляндії з дальністю 100 км) узбережжі Фінської затоки. Це дозволить двом країнам дійсно повністю контролювати всю затоку у разі потенційної агресії з боку Росії.

Притиснути до Петербургу

Російський флот на сьогодні вже заблоковано у Чорному морі завдяки відповідному рішенню Туреччини в межах конвенції Монтрьо.

Фактично й Балтійське море, навіть без створення прилеглих зон і об’єднання берегової оборони Фінляндії та Естонії, після вступу фінів до НАТО остаточно перетвориться на внутрішнє море Альянсу.

Також варто пам’ятати і про амбіції Польщі, яка ще до повномасштабної інтервенції РФ до України, почала реалізацію проекту з будівництва протоки до Балтійського моря з Ельблонгу, що позбавить Росію контролю над Віслінською затокою, який вона має завдяки Калінінграду. 

Варшава, вочевидь, буде всіляко підтримувати як ініціативу Естонії та робитиме свій внесок у посилення контролю країнами НАТО над Балтійським морем. 

Що є безсумнівним плюсом для Естонії і Фінляндії, що безпосередньо є сусідами Росії, і НАТО у разі гіпотетичного зіткнення з росіянами в Балтійському регіону. Тобто якщо російська і, можливо, білоруська армії зважаться на інтервенцію до Естонії, Латвії, Литви та Польщі, попри те, що шеф Пентагону Ллойд Остін ще 10 серпня 2022 р. анонсував посилення спільних навчань з Балтійськими країнами, що є свідченням збільшення присутності США на цій ділянці Східного флангу НАТО.

В такому разі Балтійський флот РФ буде фактично притиснуто до російського узбережжя на Сході біля Санкт-Петербургу.  

Ще залишається Північна Атлантика, де останніми роками росіяни теж намагалися збільшити свою присутність, і брамою до якої є та ж Фінляндія та скандинавські країни. До речі, страх, що ця брама теж зачиниться, і не тільки для ВМФ РФ, але й для суден, задіяних в амбітних енергетично-логістичних проектах, пояснює помітну активізацію російської агентури різного штибу (від "блогерів" до "священників"), а разом з цим і діяльність контррозвідок Швеції, Норвегії та Фінляндії у відповідь.

Однак тренд уже задано. Росію поступово блокують і на морі, і в повітрі, і на суходолі, і економічно, і технологічно, і політично.