Захоплення південнокорейського танкера. Як Трамп допоміг Ірану натиснути на Байдена

Своєрідно Тегеран вирішив вшанувати пам'ять генерала Касема Сулеймані, ліквідованого американцями рік тому в Іраку, — бійці Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) захопили в Ормузькій протоці південнокорейський танкер Hankuk Chemi і всіх 20 членів екіпажу — громадян Південної Кореї, В'єтнаму, Індонезії, М'янми.

Офіційна причина: танкер, що перевозив 7,2 т етанолу, нібито порушив екологічні норми, оскільки забруднював води затоки (Перської). Власник судна — DM Shipping Co. Ltd (Пусан) — заперечує висунуті Іраном звинувачення.

Представник компанії в коментарі AP на умовах анонімності розповів, як же насправді відбувалося "спілкування" між екіпажем і квіровцями. За його словами, збройні іранські військові підійшли до судна, що йшов з Джубаїл (Саудівська Аравія) у Фуджейру (ОАЕ), над яким до того ж ще і кружляв вертоліт, і поставили перед фактом: ми піднімаємося на борт з незапланованою перевіркою. Після чого судно змусили йти в іранські води. Камери на судні були відключені. Втім, капітан встиг передати повідомлення про піратство.

Міноборони Південної Кореї, як пише CNN, у свою чергу оперативно направило в цей район есмінець Choi Yong, на борту якого знаходяться спецназівці з підрозділу Cheonghae. Це підрозділ, створений у 2009 р. для боротьби з сомалійськими піратами, діє в Аденській затоці на прохання Вашингтона. Однак до радикальних заходів Сеул вирішив не вдаватися і має намір вирішити проблему дипломатичними заходами. За даними Yonhap, представник південнокорейського МЗС у справах Африки і Близького Сходу у вівторок вже зустрівся з послом Ірану, і вони домовилися працювати над мирним розв'язанням кризи.

Союзникам під ребра

Важливий момент: буквально днями Тегеран "зачепив" також і Ізраїль — ще одного вірного союзника Сполучених Штатів.

У четвер, 31 грудня, а потім і в суботу, 2 січня, міністр закордонних справ Ірану Джавад Заріф, посилаючись на дані своєї розвідки, оголосив про підготовку з боку Ізраїлю провокації щодо США.

Заріф стверджує, що Єрусалим хоче спровокувати війну між США і Іраном, атакувавши американські війська в Іраку. І закликав президента Дональда Трампа не піддаватися на ці провокації, оскільки провокація-провокацією, але іранські військові будуть захищати інтереси країни.

Ізраїль, у свою чергу, заяви Заріфа спростовує. Міністр енергетики Юваль Штайніц у неділю, 3 січня, назвав їх "дурницею" і підкреслив, що це Ізраїль якраз повинен бути напоготові, зважаючи на річницю смерті Касема Сулеймані.

Побоювання Штайніця цілком обгрунтовані. 31 грудня, коли Заріф взявся котити бочку на Ізраїль, Fox News з посиланням на джерела в розвідслужбах США повідомив про те, що Тегеран до річниці смерті командувача "Аль-Кудс" планує нанести удар або по американських силах на Близькому Сході, або по союзниках США .

Прогноз розвідки, як бачимо, був вірний. Американців Тегеран поки не чіпав, а ось союзні Ізраїль і Південну Корею насправді "зачепив".

Ідальго Трамп

Але кому в Білому домі зараз є справа до застережень спецслужб? Тим більше, якщо Дональд Трамп ігнорував їх і в більш сприятливі для нього часи, ніж сьогодні, коли його пальці на президентському кріслі намагаються відірвати чи не всі, включаючи санчопансів.

Трамп, в дійсності, все більше скидається на персонажа де Сервантеса. Тільки він — більш осучаснена, більш гротескна і куди менш благородна його версія. Людина, якій нічого не варто зателефонувати держсекретареві Джорджії Бреду Раффенспергеру і, то погрожуючи, то обсипаючи лестощами, просити знайти йому голоси для перемоги в штаті. Що, на думку ряду видних правознавців (Кіма Веле з Університету Балтімора, Ріка Хасена з Каліфорнійського університету, Річарда Пейнтера з Університету Міннесоти), є порушенням федеральних законів і приводом для оголошення імпічменту.

Звичайно, наївно було б думати, що представники великого бізнесу та істеблішменту в Штатах — суцільно законослухняні лапочки, але вони, принаймні, намагаються дотримуватися загальноприйнятих правил. Трамп же цими кайданами не обтяжений. Можливо через тривалого спілкування з політконсультантом Януковича Полом Манафортом, а ще й з "солнцевськими", яким він у 80-ті продавав житло в своїх "Трамп-туаерах".

Його зацикленість, що доходить до фанатизму, на війні вже навіть не з Джо Байденом, а з усією американською державною системою, яка відмовилася терпіти ще чотири роки президентство Трампа, становить величезну загрозу для нацбезпеки США та їхніх інтересів.

В інтересах Ірану

Власне, Тегеран просто скористався плутаниною і хаосом, що панують нині в адміністрації Трампа, щоб підвищити ставки. Захоплення південнокорейського танкера сталось перед візитом до Ірану заступника міністра закордонних справ ПК Чхве Чон Куна, який повинен був обговорити з аятолами питання розморожування $7 млрд іранських коштів, виручених від продажу нафти і які знаходяться на рахунках банків у Південній Кореї. Вони були заблоковані після введення Штатами санкцій відносно Ірану.

У Тегерані намагалися натиснути на жалість і стверджували, що ці гроші потрібні їм для закупівлі вакцини від Covid-19. Але, мабуть, не так уже й важливо для влади здоров'я співгромадян, якщо вони пішли на ескалацію у відносинах з Сеулом.

Захоплення танкера, завуальовані погрози на адресу Ізраїлю, а також відновлення збагачення 20-відсоткового урану (про що стало відомо синхронно з атакою на судно) у відповідь на вбивство "батька ядерної програми" Ірану Мосха Фахрізаде — це банальне посилення переговорних позицій зі Сполученими Штатами. Тегеран прошмигнув у відкрите Трампом навстіж вікно можливостей. І тепер іранці, "покусав" союзників Вашингтона, готуються до діалогу з Байденом.

Обраний президент, як відомо, раніше декларував свою готовність відновити дипломатичні відносини з Іраном і повернутися до ядерної угоди (Спільному всеосяжному плану дій), якщо Ісламська республіка буде готова дотримуватися угоди, підписаної ще Бараком Обамою.

Іран поки таких намірів не демонструє. Навпаки: він хоче сісти за стіл переговорів, тримаючи на увазі запалений гніт конфлікту, щоб виторгувати собі умови кращі. Так що жорстка іранська політика Трампа, по суті, накрилася мідним тазом.