Зазирнути у вічі Путіну. Чому Вашингтон готовий обговорювати вимоги Кремля

Українська, а також російська зовнішня політика нинішньої адміністрації США є неоднозначною. Так, Сполучені Штати є стратегічним партнером Києва. Але при цьому деякі заяви та пропозиції представників Білого дому викликають у союзників питання, сумніви, підозри, а в деяких випадках страх і паніку.

Отже. З одного боку, Вашингтон, як і раніше, надає Україні найпотужнішу підтримку, у тому числі фінансову та матеріально-технічну – у вигляді взаємовигідних двосторонніх угод, обміну розвідданими, надання військової допомоги.

І не лише адміністрація, але навіть більшою мірою – американські законодавці. Саме Конгрес постійно критикує Білий дім за відмову ввести санкції щодо компанії-оператора "Північного потоку-2", у зв'язку з чим республіканці навіть заблокували призначення десятків послів та інших чиновників, вимагаючи посилити тиск на стратегічно-газовий проєкт Росії.

Крім того, Конгрес регулярно виступає із закликами дати Україні більше військової допомоги – забезпечити не лише "Джавелінами" та боєприпасами, але, наприклад, закрити дірки у протиракетній обороні.

Тут варто згадати вересневу пропозицію республіканця Скотта Франкліна включити до оборонного бюджету США на 2022-й фіскальний рік можливість продажу чи передачі систем ПРО.

Тоді видання Politico з посиланням на джерела в Конгресі писало про те, що законодавці розглядають варіант із ізраїльсько-американським "Залізним куполом", що раніше закуплений для армії США, але не вписався в американську систему оборони.

Ініціатива включена до пункту 1234 NDAA-2022. Зокрема, у ньому міститься вимога до міністра оборони не пізніше, ніж через 90 днів після набуття чинності закону надати законодавцям доповідь про те, як Штати, власне, можуть допомогти Україні закрити проломи в системах протиповітряної та протиракетної оборони. Закон 15 грудня був прийнятий Сенатом і чекає на підпис Джо Байдена. Отже, варіант Франкліна все ще на столі.

Плюс, Київ, за словами джерел CNN, подав до Вашингтона запит про надання додаткових озброєнь: ПТРК Javelin, катерів Island, радіостанцій, боєприпасів, а також систем ПРО Patriot. Наразі Білий дім розглядає цей запит.

Малоймовірно, що Україна отримає Patriot, але додаткова допомога на тлі ескалації з боку Росії дуже можлива.

США та інші союзники України вже збільшили її обсяги. І не лише в оборонці, а й у цифровій сфері.

Наприклад, 20 грудня The New York Times повідомила, що Росія готує масштабні кібератаки на українські енергосистеми та урядові сайти, у зв'язку з чим Вашингтон та Лондон таємно відправили до Києва своїх кіберфахівців на допомогу українським колегам – для відображення атаки кишенькових хакерів російських спецслужб.

Тривожні думки

І все ж є певні натяки на те, що в адміністрації слова можуть розійтися зі справою.

Виною тому пасажі представників так званої фракції умиротворителів у Білому домі, яку курирує радник президента з нацбезпеки Джейк Салліван.

Нещодавно один із його позаштатних радників Семюел Чарап написав колонку в Politico про необхідність змінити підхід до Росії – домогтися зниження напруги, зокрема за рахунок України. Зокрема, він запропонував адміністрації натиснути на Київ, щоб той все ж таки пішов на поступки в рамках Мінських домовленостей. Інакше буде "вибух".

Незабаром після появи цієї статті президент РФ Володимир Путін провів свої "червоні лінії" — зажадав гарантії невступу України до НАТО.

Джо Байден у відповідь заявив, що жодних "червоних ліній" Путіна не приймає. Вони провели онлайн-переговори, які, судячи з офіційних повідомлень, особливого успіху не принесли, проте Москва не заспокоїлася і одразу анонсувала наступну "зустріч" двох президентів.

Практично відразу російське МЗС виклало у мережу пакет вимог до Сполучених Штатів, які озвучувалися також під час візиту до Москви заступниці держсекретаря США з Євразії Карен Донфрід: відмова НАТО від розширення на схід, відмова від членства України в Альянсі, відмова від ведення військової діяльності на території країн Східної Європи, Закавказзя та Центральної Азії; нерозміщення ракет середньої та малої дальності на позиціях, з яких можуть вразити територію інших учасників угоди.

І хоча західні партнери України, у тому числі НАТО, вимоги Путіна начебто відкинули, той же Чарап у Twitter 18 грудня поділився роздумами, які лише посилили занепокоєння, викликане його колонкою в Politico.

Чарапа, за його словами, спантеличило рішення МЗС РФ опублікувати свої вимоги. І він припускає, що Москва просто увагу таким чином відволікає від своїх реальних планів.

Але навіть не маючи всіх даних, виходячи з його слів, радник Саллівана знову пропонує піти на поступки — Заходу, якщо Росія не йде, зробити дипломатичний жест Hail Mary. Це, за його словами, альтернатива "катастрофічній війні".

Насправді ось це Hail Mary звучить дуже двозначно. Де-факто Чарап закликає вдатися до поступки, щоб " Богородиці не довелося молитися за грішників " — тобто, щоб не було війни та реальних жертв. Іншими словами, Чарап заїкнувся про капітуляцію.

Можливо, це лише думка радника та політолога, яку він, до речі, озвучував неодноразово з початку війни між Росією та Україною.

Але через два дні після твіту Чарапа його шеф Джейк Салліван провів телефонну розмову із помічником Путіна Юрієм Ушаковим. І, згідно з пресрелізом на сайті Білого дому, Салліван припустився обговорення горезвісних "хотелок" Кремля — щоправда, із застереженням: лише після деескалації на кордоні з Україною. Тобто після відведення військ, і не раніше.

Звичайно, це не свідчення того, що Білий дім серйозно допускає прийняття вимог Москви після того, як Байден відкинув путінські "червоні лінії", або хоча б переговори щодо них, але сама по собі заява Саллівана – це вже успіх Кремля у його інформаційній війні.

Як, до слова, і рішення Держдепартаменту рекомендувати співгромадянам не їхати в Україну через пандемію та загрозу вторгнення Росії. На це низка американських експертів, включаючи, наприклад, старшого радника Гельсінкської комісії Конгресу США Пола Массаро, поставили запитання : а що Вашингтон зробив для того, щоб це вторгнення стало неможливим (ні превентивних санкцій, ні інших сигналів Путіну)?

Натомість Салліван чи то демонструє готовність до діалогу з режимом Путіна, чи то імітує цю готовність. З великою ймовірністю, все ж таки останнє, адже відверте здавання інтересів України – це здавання інтересів США та ослаблення їхніх позицій у Європі та НАТО.

Так що, швидше за все, завуальовані і не дуже пропозиції "умиротворців", що викликають занепокоєння, стабілізувати діалог з Росією можуть бути просто в довгу гру. Але в такому разі виникає запитання: якщо ми спостерігаємо складну багатоходівку, чи не надто висока її ціна? Адже подібні "прояви слабкості" Вашингтоном йдуть у скарбничку досягнень Кремля та сприяють збільшенню його апетитів.