Чим ми гірші Ірану? Чому Україні не потрібні ударні безпілотники
Емоційний симбіоз з ностальгії за колишньої військової потужності, прагнення до її відродження і спраги своєрідною гегемонії знайшов нову динаміку в українському сегменті соціальних мереж. Новий тренд, який явили дискусії, що супроводжуються праведним обуренням користувачів нібито бездіяльністю влади, - це тикання пальцем в Іран. Одна з таких дискусій розгорнулася під відповідним постом журналіста Юрія Бутусова в Facebook. Причому в тому контексті, що даний клерикально-мілітаристський режим повинен стати прикладом для України, оскільки, бачте, Ісламська Республіка Іран, де ще недавно жорстоко придушували протести незадоволених економічною політикою, змогла створити важкі ударні безпілотники. На п'єдестал зводиться, наприклад, БПЛА Shahed 129, який скидає на голови супротивників Тегерана, а значить і режиму Башара Асада 30-кілограмові бомби. Серед мішеней іранців в Сирії, до речі, не тільки члени угруповання "Ісламська держава" або "Джебхат ан-Нусра", а найчастіше як раз навпаки - небудь ті угруповання, які ісламістськими не є, або просто цивільне населення.
Загалом досягнення Ірану в створенні важких дронов у цьому світлі виглядають вкрай непривабливо. Але все ж наводяться в приклад Україні без урахування специфіки регіональних конфліктів там і тут. Домінанти дискусій - "Чим ми гірше?!", "Мейк Юкрейн грейт эген!". Подібного роду тези виникають спорадично. І завжди актуалізують якісь гріхи попередньої влади з перенесенням відповідальності на діючу. Досі ллються сльози з ядерного арсеналу, який Кравчук "здав" США, Великобританії і Росії в обмін на гарантії безпеки, територіальної цілісності і т. д. В результаті Будапештський меморандум став схожий лайки. Однак чомусь благополучно ігнорується той факт, що та частина цього ядерного озброєння, що чергувала в шахтах, могла бути застосована тільки проти Заходу. І утримати Кремль від насадження "російського світу" цим опудалом не вдалося б.
Так, ще частенько згадуються українські великі кораблі: крейсер "Україна", від якого відмовилися на стадії 90-відсоткової готовності, або продані авіаносці. Зокрема, "Варяг", який став "Ляонином". Заговорюють і про відмову від стратегічних бомбардувальників Ту-160 і Ту-22М3. Мовляв, якби вони у нас були, ми би всім показали! А що показали? Біда ж у тому, що весь цей зраздофильский пафос відтісняє далеко на гальорку логіку. От, на самому справі, як би зараз Україна могла використовувати ті ж авіаносці? Пішла б на пряме зіткнення з російським флотом? Або ж - що ймовірніше - взагалі позбулася б їх під час окупації Криму? А бомбардувальники? Що б вони бомбили - Донецьк, Луганськ, Ростов чи Москви? Сумнівно. Більш ймовірно, що простоювали б в ангарах, іржавіючи, розсипаючись і подъедая кошти на обслуговування.
Так що це не більше ніж демагогія і імперські марення. І важкі ударні дрони - теж. Таким речам в оборонній доктрині зараз місця немає. Якщо задуматися, то для України на даний момент нераціонально витрачати ресурси і час на БПЛА такого класу, якими-то все одно неможливо користуватися на лінії розмежування. Використання бойової авіації заборонено "Мінськом". Це раз. Два - не варто забувати про ЗРК, люб'язно наданих Росією місцевим бойовикам і "ихтамнетам".
Гаразд, на секунду уявимо, що перешкод у вигляді домовленостей для використання БПЛА немає. Розробка проекту ударного дрона вимагає істотних фінансових вкладень і часу. В тому, що вітчизняний оборонпром з поставленим завданням впорається, сумніватися не доводиться. Але якщо ця безпілотна везикула лопне, то якийсь напрям оборони або відразу кілька недоотримають кошти з бюджету. Або можливо навіть, що лобісти програми розвитку важких БПЛА зможуть переконати керівництво країни замінити ними авіацію, для відновлення якої після 2014 року докладено стільки зусиль і витрачено знову-таки багато грошей.
По-друге, великий ризик, що відомості про створення нового типу озброєння для боротьби з окупантами просочаться в ЗМІ під соусом "перемоги". Соус цей, правда, швидко зіпсується і буде виділяти сморід вже зради, коли тверезі голови всі втолкуют гарячим. Ну, або ж дані потраплять до рук російських спецслужб. Що цілком ймовірно. У будь-якому разі, до того моменту, як в гості до бойовиків з вибухонебезпечним "привітом" полетять важкі дрони, їх там уже чекають у всеозброєнні - з ЗРК і специлизированными "глушилками" і радарами.
А засоби виявлення БПЛА активно розробляються і використовуються в багатьох країнах світу. Наприклад, як відомо, українське ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" (ДП СВТФ "ПРОГРЕС") і радіоастрономічний інститут Національної академії наук України розробили і презентували радіолокаційну станцію охорони периметра Х1-М, яка бачить і легкі, і важкі БПЛА противника. Хто сказав, що з боку РФ не прибудуть аналогічні системи? Ті ж ЗРПК "Панцир-С1", які "засвітились" раніше на Донбасі. Так що в нинішніх реаліях війни є резон у використанні БПЛА для отримання розвідданих, але не нанесення ударів. За що, до речі, в Європі та ОБСЄ Київ по голові не погладять.
У майбутньому ж, тобто коли під розвиток ударних бпла можна буде стягнути кошти і підібрати команду фахівців, ймовірно, так, є сенс розробляти таку програму. Оскільки БПЛА в цілому - це перспективний напрямок, нехай і становить небезпеку в руках терористів. Однак програма важких БПЛА повинна отримати експертну оцінку. І лише на її підставі вписуватися в концепцію розвитку авіації.