Візит без шуму. Сурков приїхав у Донецьк, щоб навчити Пушилина подобатися Макрону
Куратор "ДНР" і "ЛНР", помічник президента РФ Владислав Сурков прибув до окупованого Донецьк 23 жовтня. Сам по собі візит позбавлений офіціозу і є "закритим" для сторонніх очей, тобто немає ніяких витоків про причини і час зустрічей Суркова, за винятком однієї великої витоку про те, що цей візит взагалі трапився, не було. Про приїзд помічника Володимира Путіна стало відомо не з російської преси, а в першу чергу з неофіційних джерел інформації - Telegram-каналів, в тому числі "днровского" "Охоронця". На нього ж послався в своєму каналі "депутат" фейкової республіки Владислав Бердичівський ("Бріг").
Перший і ключовий питання: Навіщо Суркову знадобилося особисто їхати в Донецьк? Хіба не можна було обговорити все з допомогою телефону або месенджерів з достатнім рівнем захисту?
Та ще й наради з керівництвом "ДНР" пройшли в закритому режимі, і теми, на них порушуються, жодним чином не висвітлювалися. В тому числі шляхом витоку в ЗМІ. Ймовірно, причиною тому була природа порушуються під час переговорів питань, які просто не могли просочитися назовні, їх не міг почути хто-небудь за винятком співрозмовників Суркова - того ж Дениса Пушилина і людей з найближчого кола обох.
Шоу Суркова
Або ж, є сенс припустити, що сам по собі факт вчинення Сурковим візиту в "ДНР" саме зараз має першочергове значення. В першу чергу з точки зору його медійної цінності. Грубо кажучи, Сурков як помічник президента РФ стала тим каменем, кинутим з власної волі чи з примусу шефа в озеро, щоб підняти максимально високі хвилі. На це вказує вибір дати приїзду - п'ятиріччя місцевого аналога правлячої партії, "Громадського руху "Донецька республіка" (ОДДР), очолюваного власне Пушилиным. І як раз в день приїзду високого гостя з самого Кремля в Донецьку пройшов урочистий шабаш цієї організації.
Таким чином, Бабаків, засвітившись в цей час в "ДНР", є одночасно і гінцем, і посланням бойовикам "Москва вас не залишить". Так і України з Заходом, до речі, цей меседж стосується.
Але що цікаво, так це російський контекст появи Суркова на Донбасі. Адже в Донецьк він прикотив не сам. Паралельно з ним туди прибув випускник академії ФСБ і згодом її співробітник Андрій Манойло. В публічній площині же він нібито професор Московського державного університету і політолог, експерт з міжнародних відносин і конфліктології, і в той же час відомий як фахівець з ведення інформаційної війни. У Донецьку і Єнакієвому Манойло провів закриті лекції на цю тему.
Але, очевидно, що лекції були не настільки "закритими", як наради за участю Суркова, бо про вояж Манойло писали так звані ЗМІ сепаратистів. Це, в свою чергу, може свідчити про те, що поїздка Манойло не повинна була стати секретом. З одного боку, тут, схоже, йдеться про конкуренцію між різними структурами за контроль над "ЛДНР". Тобто спец ФСБ по інформаційним війнам міг відправитися в "ДНР" навздогін, а не разом з Сурковим, щоб проконтролювати і з'ясувати, що той задумав. Причому абсолютно не криючись, щоб помічник президента РФ про це знав і нервував.
Отже, апаратна гризня у Москві триває - вежі хитаються. І дуже може бути, що Сурков намагається підтвердити свій статус: патрон "ЛДНР" і лише він один. Якщо врахувати, що цей вплив у нього вже намагалися відібрати і екс-посол РФ в Білорусі, нині перший заступник міністра економіки Михайло Бабич, якого з моменту скандального відкликання з Мінська готують у куратори фейкових республік; і кум Путіна, один з лідерів фракції "Опозиційної платформи - За життя" у Раді Віктор Медведчук. Поле тісне, а охочих його зорати аж надто багато. Ось Сурков і пішов ва-банк. Момент досить вдалий, оскільки Курт Волкер пішов з посту спецпредставника Держдепартаменту по Україні, і наступника досі немає, а значить, залишається вакантним місце візаві Суркова в російсько-американському діалозі з Донбасу. Звільнене простір помічник Путіна може максимально заповнити собою.
З іншого боку, якщо все ж Манойло і Сурков діяли скоординовано, то таке співробітництво могло статися тільки тому, що їх змусили. А єдиним, хто може це зробити, є, зрозуміло, Володимир Путін. Дресирування їм мешканців різних "веж Кремля" говорить про крайній ступінь зацікавленості президента РФ в українському питанні і, відповідно, готовність особисто втручатися в процеси.
Повернути позиції
Важливо, що відбувається це на тлі заяв Кремля про де-факто зриві підготовки саміту "нормандської четвірки", який, як вважає український президент Володимир Зеленський, стане переломним моментом у переговорах. Гарант сподівається на свою харизму і на те, що зможе домовитися з колишнім КГБшником. Хоча, судячи по всьому, не тільки з цим сумнівним тузом у рукаві українська сторона рухається до зустрічі в "нормандському форматі". За даними Telegram-каналу "Легітимний", в Москві зараз кипить робота, мозковий штурм змінюється мозковим штурмом, тому як Кремль після перемоги з "формулою Штайнмайер" проспав "контрудар" з Києва, плавно сместившего акценти переговорного процесу насамперед у західному інформаційному просторі.
Меседж України дуже простий: ми пішли на затвердження "формули", незважаючи на її гостре неприйняття чималим числом українців, погодилися на розведення сил в Золотом і Петровському, але в підсумку і розведення сил зірвано через бойовиків, і Росія чомусь тягне з довгоочікуваним самітом "нормандської четвірки". А адже цього хочуть не тільки в Києві, але і в Парижі, і в Берліні.
"Російські "вежі" проспали момент, коли наші українські дипломати та експерти змінили "правила гри" і почали запускати в маси ці меседжі. На всі ці ходи української сторони Кремль нічим не відповів, крім пари офіційних заяв", - йдеться у повідомленні каналу. Якщо його дані і висновки вірні (а виглядають вони цілком логічними), то приїзд Суркова в Донецьк дуже схожий на спробу Кремля знову вийти вперед і повернути прихильність Франції та Німеччини.
Ще однією такою спробою може бути, до речі, і підозріла своєчасність винесення прокремлівськими партіями Die Linke ("Ліві) і "Альтернатива для Німеччини" на голосування в Бундестаг пропозицій про скасування антиросійських санкцій і нормалізації відносин з Москвою. Ініціативи провалилися, але потрібне інформаційне обрамлення вони створили, підживили кремлівську пропаганду.
Далі слід очікувати відповідного ходу Москви у вигляді повсюдного - на рівні ЗМІ, "експертів", міжнародних зустрічей високопоставлених чиновників - проштовхування тези нібито з вуст фейкових республік про те, що "ЛДНР" хочуть реінтеграції, але цього не хоче Києва, в тому числі на ходу вигадає відмовки і всіляко противиться тому, щоб "народ Донбасу" обговорював і брав участь у напрацюванні складових процесу інтеграції.
