Держдеп, Трамп і "Мотор Січ". Чому Київ вибрав невдалий час для поглиблення дружби з Китаєм
Тільки після візиту до Києва Стівена Бігена Держдеп повідомив, що Майк Помпео розпікав президента України за ідею продати "Мотор Січ"
Заступник голови Міністерства закордонних справ України Еміне Джапарова 1 вересня в форматі відеоконференції провела переговори зі своїм китайським колегою — першим заступником міністра закордонних справ Китаю Лю Юйченом.
Як повідомили в українському відомстві, говорили вони про "про взаємодію на полях міжнародних організацій", подальший розвиток торгівлі, участі в китайському економіко-геополітичному проекті "Один пояс, один шлях", який, до слова, виділив під час телефонної розмови з Зеленським 24 серпня голова КНР Сі Цзіньпін.
Наостанок Лю запросив Джапарову в Пекін, а вона в свою чергу нагадала, що китайського дипломата чекають в Києві для проведення "чергового раунду політичних консультацій".
Здавалося б, звичайні переговори. Що тут такого? Але в даній ситуації важливий контекст.
Хронологія заяв
Чому ці переговори важливі? Ні, не тільки з точки зору зміцнення співпраці з однією з найбільших економік світу, а й з огляду на те, що буквально напередодні держсекретар США Майк Помпео настійно рекомендував президенту України Володимиру Зеленському не віддавати підприємство "Мотор Січ" і, відповідно, його напрацювання Китаю.
Мова про це йшла під час телефонної бесіди Зеленського і Помпео, яка відбулася 26 серпня.
29 серпня, тобто напередодні переговорів Джапарової і Лю, суть розмови в ході брифінгу передала спікер Держдепартаменту Морган Ортагус.
Причому згадка "Мотор Січі" вибивається із загальної протокольної структури повідомлення, опублікованого на сайті Держдепу. Воно досить прямолінійно.
Особливо варто відзначити і те, що офіс Зеленського доповівши про розмову президента з Помпео в той же день, тобто 26 серпня, в своєму повідомленні навіть не заїкнувся про те, що глава американської дипломатії піднімав питання про долю запорізького підприємства.
Чому ж Вашингтон вирішив винести це в публічну площину саме в цей конкретний період часу?
По-перше, слід зазначити, що в день розмови Зеленського і Помпео до Києва прибув заступник держсекретаря Стівен Біген, що зробив турне в Вільнюс, Москву і Київ.
За два дні в Україні Біген зустрівся із Зеленським, надавши йому гарну піар-послугу, злітав з гарантом у Кривий Ріг, з прем'єр-міністром Денисом Шмигалем, з главою МЗС Дмитром Кулебою.
Візит Бігена, зауважимо, відбувся на тлі ескалації в Білорусі, яка може позначитися на всьому регіоні, а також після внесення в Сенат кандидатури нового посла в Україні — Кита Дейтона.
А посла у США в Києві немає з часів скандального звільнення Марі Йованович — тобто більше року.
Що означає відсутність або таке тривале непризначення посла однієї держави в іншій? Це означає, що в стосунках зазначених держав не все гладко. Якщо ця держава — як мінімум декларовано — ключовий союзник і партнер, то проблема ще гостріше.
При цьому Сполучені Штати були і залишаються союзником для Києва. З деякими умовами, висунутими Дональдом Трампом.
Одна з них — це, звичайно, сприяння в усуненні Джозефа Байдена як головного конкурента Трампа на виборах.
Є ознаки того, що Банкова готова до співпраці в цьому питанні. Хоча прям-таки його стрімкого розвитку, відвертого, підтвердженого на найвищому рівні, не спостерігається (можливо, все обговорюється кулуарно).
У той же час, нагадаємо, 27 лютого Державне бюро розслідувань відкрило справу про тиск Байдена на екс-генпрокурора Віктора Шокіна. А 21 квітня суддя Печерського суду Києва Сергій Вовк зобов'язав Офіс генпрокурора також відкрити справу і про втручання Байдена в діяльність Шокіна, коли він був на посаді.
Разом з тим колишній глава Офісу генпрокурора Руслан Рябошапка на початку червня заявляв, що перевірка безлічі матеріалів справ прокурорами не виявила ніяких порушень з боку сина Джо Байдена — Хантера.
Через тиждень глава САП Назар Холодницький під час брифінгу повідомив, що ні Хантер, ні Джозеф Байден не мають ніякого відношення до справи про пропозицію хабара керівництву САП і НАБУ в обмін на закриття епізоду справи, в якій фігурує Микола Злочевський, глава Burisma Holdings, до ради директорів якої входив син колишнього віце-президента США.
Загалом не все так однозначно в контексті відповіді українських правоохоронних органів на сподівання і надії адміністрації Трампа. Хотілося б вірити, що президент і його оточення усвідомлюють, чим загрожує чергове втручання України у внутрішні справи США. Особливо якщо Трамп поступиться Овальним кабінетом кандидату від демократів.
Ще одна умова — це відмова Києва від планів продати "Мотор Січ" Китаю. У Білому домі послідовно виступають проти. Цю думку неодноразово доносили українському керівництву провідні дипломати і чиновники США, в тому числі екс-радник з нацбезпеки Джон Болтон.
Чи виконали в Києві вищезгадані умови?
З одного боку, Трамп висунув нарешті (в травні) кандидатуру Дейтона, Помпео її схвалив, Сенат почав розглядати. Але слухання за участю самого кандидата в посли відбулися ще 5 серпня, а рішення, як і раніше, немає.
І ось через кілька днів, після дзвінка до Києва, прибуває заступник Помпео. Він обговорює з українським керівництвом війну на Донбасі, реформи і підтримку України Сполученими Штатами. В офіційних повідомленнях як української сторони, так і американської "Мотор Січ" знову-таки не згадується.
Проте з великою часткою ймовірності тема ця піднімалася. І з огляду на те, в якому вигляді Держдеп опублікував повідомлення про бесіду Помпео і Зеленського після візиту Бігена, американці переговорами залишилися незадоволені.
Втім і Київ, схоже, вирішив меседж Помпео не залишати без відповіді, якою і стали переговори заступника Кулеби з китайським дипломатом. Хіба тільки ніхто в принципі не морочився тим, як таке спілкування може бути сприйнято у Вашингтоні.
Безумовно розвиток відносин, перш за все економічних, з Китаєм — це питання величезного значення для України. І забороняти працювати Києву на цьому напрямку ніхто не має права. Тобто, з одного боку в наявності чітка позиція: формат взаємодії з іноземними державами відноситься до суверенних справах України.
З іншого боку, слід брати до уваги поточні геополітичні реалії і той простий факт, що саме США є ключовим стратегічним союзником України.
Війна на Донбасі не завершилася, агресивність Кремля все на тому ж рівні, як би не умаслював його дует Кравчука і Фокіна; а Київ все також потребує підтримки — політичної, фінансової і військової — Сполучених Штатів.
Китайське питання американцями, дивлячись на вибір дат для заяв і дій, прив'язаний до питання незалежності України, до її майбутнього. Тому розвивати відносини з Китаєм — так, потрібно. Однак діяти слід обережно і з розумінням, що не варто шкодити інтересам стратегічного партнера, який сьогодні перебуває в стані політичного і економічного конфлікту з Піднебесною. Втім, це, так би мовити, аверс. А ось що до реверсу, не можна виключити, що в ході наближення до кінця виборчих перегонів в США подібні демарші можуть бути використані політтехнологами Дональда Трампа. І Україна цілком може опинитися під ударом. Мовляв, "наскрізь корумпована країна" не тільки дозволяла "погано поводитись" (це типова для нинішнього президента США стилістика) Байденам, а й виявилася патологічно не здатною дотримуватися правил пристойності. Ми, мовляв, їм і допомогу, і "Джавелін", а вони зливаються Китаю.
Тут можна було б заперечити: вибори — виборами, а політика — політикою. Заковика, однак, в тому, що, з одного боку, Трамп не без успіху перемелює американське "глибоку державу" і досить злопам'ятний. А з іншого — якщо Байден таки виграє вибори — йому все одно доведеться пам'ятати про державні інтереси США. З якими китайська експансія виразно вступає в протиріччя.