Дивне партнерство. Навіщо Макрон ставить підніжку Україні на шляху до ЄС

У березні Європейська комісія повинна представити доповідь про майбутнє ініціативи "Східне партнерство", затвердженої Євросоюзом на засіданні в Празі майже 11 років тому. Програма спрямована на поглиблення співпраці з шістьма пострадянськими країнами: Україною, Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Грузією, Молдовою. "Східне партнерство" стоїть на чотирьох китах: демократизація системи управління; економічна інтеграція в ЄС, включаючи створення зон вільної торгівлі; енергобезпеку, а також візова лібералізація і боротьба з незаконною міграцією. Для України, зокрема, в контексті євроінтеграційних прагнень "Східне партнерство" було одним з елементів цієї самої інтеграції в ЄС. Що, власне, і передбачено у програмі "Східне партнерство" - угода з ЄС про асоціацію (як один з ключових пунктів) - інтеграція у соціально-економічний і політичний простір блоку.

З плином часу ставлення до "Східного простору" з боку країн-учасниць поступово змінювалося в бік думки, що пора б вже рухатися далі. Як висловився український посол у Польщі Андрій Дещиця "на полях" форуму "Європа-Україна" в Ряшеві, Україна переросла дану ініціативу. Резон у словах Дещиці насправді є: асоціація з ЄС - галочка; безвізовий режим - галочка; ЗВТ - галочка. Всі умовні технічні пункти виконані. Є питання до базових, безумовно. Насамперед до вдосконалення системи управління. Визначені успіхи є, і в цьому напрямку. Втім, як і поки непереборні труднощі.

З іншого боку, не можна сказати, що всі діючі країни - члени ЄС ідеальні у всіх відносинах - позбулися корупції, надмірного бюрократизму і т. д. Тому Єврокомісія - після відповідних серйозних консультацій - цілком могла б представити нову концепцію "Східного партнерства". Нехай це буде ВП 2.0 або щось нове. Нехай спробою відстрочити євроінтеграцію, але все ж з ознаками якогось прогресу.

Так не піде

Тільки от на шляху цієї ймовірності виявилася Франція, яку, між іншим, Група держав проти корупції Ради Європи (GRECO) у своїй доповіді за 9 січня закликала старанніше боротися з корупцією в правоохоронних органах виконавчої влади. І яку з року в рік стрясають масові акції протесту проти тієї чи іншої урядової ініціативи.

Незважаючи на віз і малу візок внутрішніх проблем, Париж, як з'ясували журналісти "Радіо Свобода", вивчивши два документа до ЄК, прагне переглянути "Східне простір". Причому перегляд, якщо Брюссель дасть добро, буде не на руку Україні і решті п'яти країнам-учасницям.

У поданому в жовтні минулого року документі Франція, зокрема, відкидає євроінтеграційну складову ВП, яке нібито базується суто на економічній і політичній співпраці, зміцнення партнерів у сфері верховенства, боротьби з корупцією (див. доповідь GRECO) та модернізації економіки. І давайте, мовляв, не будемо давати помилкову надію учасникам програми: "Наш дух відповідальності має колективно захищати нас від стимулювання ілюзій або двозначностей серед наших партнерів щодо мети партнерства". Благородно.

Січневий документ ж, по суті, пропонує доповнити програму - актуалізувати її боротьбою зі зміною клімату в рамках "Зеленого угоди" ЄС. І мало того, в Парижі хотіли б 50% європейської допомоги Україні, Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдові направляти саме в "зелений сектор". Щоправда, як розповів "Радіо Свобода" європейський дипломат, сума буде невелика. А от вимоги до учасників СП, думається, навіть дуже серйозними і потребують вільного часу і внутрішніх ресурсів.

По стопах Ширака і Саркозі

Нічого сенсаційного в пропозиціях Парижа немає, якщо трохи озирнутися назад - на 2004 р. і 2009 р., коли в Євросоюзі активно обговорювалося розширення блоку. Попередники Емманюель Макрона - покійний нині Жак Ширак і очікує суду за корупцію Ніколя Саркозі не відчували ентузіазму щодо "Східного партнерства", ратуючи за розширення в Середземноморському регіоні Європи. Не дивно, що разом з Варшавою і Швецією програму "підхопила" Німеччина.

Через деякий час Берлін усвідомив необхідність нового переформатування співдружності, тільки в деякому роді в зворотному напрямку. Уряд Ангели Меркель виявилася в числі архітекторів "двошвидкісної Європи" - умовного поділу блоку на клуб "віпів" і "проблемних". Аргументація проста: не всі країни-члени, особливо новачки, встигають за умовним західноєвропейським локомотивом, а тому повинні почекати на зупинці наступного складу, який буде йти повільніше і з певними процедурними обмеженнями в рамках блоку, щоб провести необхідні реформи, "підігнати" економіку і соціальну сферу під загальноєвропейський норматив.

В принципі сама по собі концепція розумна. Але до такого поділу, звичайно, є питання. І перший, кому пощастить опинитися в числі переможців, а кому - лузерів. Запишуть в перший табір, наприклад, Польща чи країни Балтії, демонструють більше успіхів в економіці, ніж Італія чи Іспанія?

Конкретних відповідей поки немає. Є рух у цьому напрямку, запущене в першу чергу Берліном, але також знайшло підтримку у ряду колишніх єврочиновників і знову-таки Саркозі. По мірі того як політична зірка Меркель хилиться до заходу, в статусі адепта "двошвидкісної Європи" закріпився вже Макрон. Розширення політичного впливу якого на Євросоюз сприяє і вже практично завершений процес розлучення Великобританії з ЄС.

Оприлюднені журналістами пропозиції французької сторони щодо "Східного партнерства" у повній мірі відповідають як проектом Меркель-Макрона, так і особистим амбіціям лідера П'ятої республіки, який наполегливо намагається перекрити внутрішні проблеми досягненнями на зовнішній арені і утвердитися в ролі головного політичного лідера Євросоюзу.

Своїми ж ідеями про ВП Париж фактично йде на жорстку конфронтацію з Швецією і Польщею, чиї (вже екс-міністри закордонних справ Радослав Сікорський і Карл Більдт розробляли і просували цю ініціативу. Варшава і без того, м'яко кажучи, незадоволена концепцією "двосторонньої Європи", а тому сколочує союз з сусідами та іншими незадоволеними політикою Берліна-Парижа. Ще один удар по єдності ЄС - і Варшава співтовариші цілком може зайнятися будівництвом "союзу фрондерів", тим більше що Вишеградська група цілком може стати йому основою. З одного боку, це вписується в плани Меркель і Макрона, з іншого - передбачається, що утворюється табір аутсайдерів, а не монолітне наддержавне утворення, не відчуває любові до Брюсселя, Берліна і Парижа.

Догодити Росії

Не буде зайвим відзначити, що спроба Франції розбалансувати програму "Східне партнерство" грає на руку Росії. І до того ж відповідає обраному Макроном прагматичного курсу на відновлення діалогу та економічного співробітництва з Росією. Не так давно, 15 січня, французький президент у коментарі RFI і "Новій газеті" знову заявив, що відносини з Москвою потрібно покращувати. Так, є агресія РФ щодо України, але, зі слів Макрона, Кремль за це вже покарали і немає сенсу чекати закінчення конфлікту: "Але якщо чекати вирішення всіх заморожених конфліктів, щоб (почати) рухатися вперед, то можна чекати довго".

Цей рух, як бачимо, передбачає і палиці в колеса євроінтеграції шести країн, які дуже хвилюють російське керівництво. У Москві спочатку "Східне партнерство" сприймали і сприймають ініціативу як пряму загрозу її інтересам в регіоні. А Макрон демонструє явне прагнення не дратувати Москву. Пропоноване Парижем зміна ВП де-факто нівелює значення асоціацій з ЄС. Питання в тому, як скоро у Франції заговорять про перегляд самого формату таких асоціацій.

Крім того, Макрон підіграє Росії в питаннях постачання енергоресурсів, оскільки "Східне партнерство" в принципі має сприяти консолідації як країн-постачальників, так і країн-транзитерів ресурсів з РФ. А це в перспективі - нові конкуренти на ринку газу і нафти, послаблення такого інструменту впливу РФ на Європу, як експорт енергоресурсів.