Навіщо Лавров виставляє дурнем Медведєва
На спільній прес-конференції з німецьким колегою Франком-Вальтером Штайнмайером Сергій Лавров вибухнув відразу двома цікавими пасажами. По-перше, він заявив, що у Росії є докази, що підтверджують твердження Москви про спроби терактів в Криму і про причетність до неї українських силовиків. "На додаток до того, що ви бачите по телебаченню, у нас є неспростовні докази того, що це була диверсія, яка планувалася давно по лінії Головного управління розвідки Міністерства оборони України і мала на меті дестабілізацію обстановки в російському Криму", — заявив Лавров.
Цікава фраза. Цікава — насамперед тому, що якщо такі докази існують у природі, їх потрібно було представляти на засіданні Радбезу ООН. Але то ФСБ чекають, поки що вітчизняні розробники напишуть аналог "Пауэрпойнта" і завоюють світ, то російські умільці просто не встигли ці докази вигадати. Адже таким фастфудом, який згодовують російським телеглядачам, іноземних дипломатів не нагодуєш. У той же час цю заяву можна трактувати і як агітку для внутрішнього споживання — для посилення розсипаються, незважаючи на щоденну накачування, "телеверсий" події. Це виглядає тим більше безглуздо, що Москва сама себе викрила.
Якщо вірити джерелам "Ведомостей", варіантів з відповідними ударами не розглядали. Очікувано, загалом, зважаючи на те, що Захід абсолютно чітко висловив і недовіра до доводів Москви, і свої наміри на випадок таких її дій. Так що в Кремлі вирішили не ризикувати. Однак "отвєтка", як і було неодноразово за минулий тиждень передбачено, напевно, буде на сході. Тим більше що цитата неназваного співрозмовника "Відомостей" про те, що "Москва може перестати стримувати відповідні дії армії "Донецької народної республіки" знаходить підтвердження в зведеннях з АТО і даних про переміщення "ихтамнетов". Так що питання тут зводиться лише до того, чи загострення локальним або ж Лаврову знову доведеться щось брехати берлінському емісарові, благо той і сам обманюватися радий.
Другий важливий момент — це заява російського міністра щодо перспектив розриву дипломатичних відносин з Україною. "Я не думаю, що ми зараз знаходимося в ситуації, коли хтось зацікавлений у розриві дипломатичних відносин, це крайній захід", — сказав Лавров. Ці слова підхопили багато коментаторів в наших ЗМІ і соціальних мережах, нерідко відзначаючи, що прозвучали вони як раз тоді, коли в Києві почали серйозно розглядати дане питання. Дійсно, розігрувати з себе гопника— улюблена гра Москви. Шаблон простий: наїзд —оцінка реакції — розвиток успіху або відступ. В даному випадку наїздом було заяву прем'єра РФ Дмитра Медведєва, 12 серпня про можливий розрив дипвідносин. Але враховуючи нашу насправді дуже мляву і невиразну реакцію, зокрема, пояснення Павла Клімкіна, чому нам не варто цього робити, і вкрай неохотную загрозу введенням віз, — причин включати задню у Москви, загалом-то, немає. Так що я скоріше думаю, що ми стали свідками чергового раунду гризню всередині російського істеблішменту. Тобто сприймати сказане Лавровим слід як репліку на слова Медведєва.
Питання про склад уряду РФ і перспективи нинішнього прем'єра після думських виборів стає однією з найбільш цікавих тем для оглядачів як у самій Росії, так і за її межами, особливо зважаючи перестановок і чистки держапарату, що тривають протягом усього 2016 р. Поки найбільшого галасу наробила заміна глави президентської адміністрації. І якщо популярне нині пояснення про те, що Путін змінює соратників на слуг, вірно, то що вже говорити про перетворюються в баласт вимушених союзників? Медведєв, призначена свого часу на посаду номінального президента-місцеблюстителя, фактично відіграв усі потрібні режисерові ролі. Тандемократія вже давно забута, а пост голови уряду за теперішніх часів кшталт "посади" весільного генерала. Тим більше, що його перший заступник, якого називають в числі ймовірних претендентів на прем'єрське крісло, Ігор Шувалов, є людиною президента. До речі, Іванова в день його звільнення дехто теж готував в замінники Медведєва.
Залишитися на плаву Дмитру Анатолійовичу, в теорії, ще можуть допомогти вибори, якщо "Єдина Росія" не дасть маху, але цей варіант, схоже, вже мало хто вірить. Так що залишається хіба що "чесне президентське" дотримати команду весь термін, тобто до 2018 р. (хоча останнім часом нерідко обговорюється можливість дострокових президентських виборів, про неї, зокрема, говорив і Олексій Кудрін, також потенційний поворотець на політичний олімп). Як би те ні було, з часів останньої президентської кампанії обставини сильно змінилися, і в майбутній конфігурації влади місце для Медведєва, очевидно, передбачено не буде.
Він повинен піти, по можливості, забравши як можна більше негативу та за економічну кризу, і санкції, і за обрізання соціалки з бюджетниками, і за негарно облаштований, хоч і красиво віджатий Крим. Власне, ЗМІ над цим працюють. Досить згадати, як в зарегульованому російському медіапросторі розійшлися прем'єрський рада вчителям ("Хочете заробляти —ідіть у бізнес") і напуття "Грошей немає. Але ви тримайтеся!..", дане кримським пенсіонерам. Та й нинішня репліка Лаврова — теж, зазначимо, людини з президентського пулу — цілком вписується в цю схему: мовляв, знову Айфончик невпопад бовкнув. Тим більше що обидва Мзс у цьому, очевидно, солідарні.
