Багаті більше платять. Навіщо Франція вирішила потрясти Amazon і причому тут Байден

120 відомих французьких політиків, чиновників, книговидавців, лідерів профспілок і екоактивістів оприлюднили на сторінках franceinfo петицію з вимогою ввести винятковий податок для найбільшого в світі онлайн-рителейра Amazon.

Крім того, вони вимагають ввести мораторій на будівництво нових складів цієї компанії.

Серед відомих персон, які візували петицію, є і колишня міністр навколишнього середовища Франції Дельфін Бато, і мер Парижа Анн Ідальго, і мер Гренобля Ерік Пьолі.

Судячи з фронтменів кампанії, вона має явне ліве забарвлення не тільки за змістом, але й за складом.

Так, Ідальго є членом Соціалістичної партії, а Пьолі — лівої "Екологія Європи — Зелені", який, до слова, є давнім критиком президента Еммануеля Макрона, який на президентських виборах 2017 р. підтримав вкрай лівого Жан-Люка Меланшона, члена Лівої партії і лівопопулістської "Нескореної Франції".

Кумедний момент, що характеризує певною мірою Пьолі: він продає свою книгу Grandir ensemble: Les villes réveillent l'espoir на Amazon за $57.

Цікаво, чи буде на знак солідарності з малим і середнім бізнесом вона знята з продажу на платформі ритейлера? Чи мухи окремо, котлети окремо?

Але повернімося до петиції. Які аргументи наводять її підписанти?

Перший: в умовах пандемії, яка руйнує малий і середній бізнес, американська корпорація, навпаки, відчуває себе краще з кожним днем.

Отже, якщо вже їй так добре, нехай платить більше, а виручені гроші підуть на боротьбу з безробіттям і в "фонд солідарності з місцевим бізнесом".

Другий: масове розширення Amazon, склади якої з'являються в різних країнах як гриби після дощу, шкодить навколишньому середовищу.

В опублікованій петиції-колонці міститься заклик максимально "мобілізуватися" до 27 листопада, тобто до Чорної п'ятниці і влаштувати демарш Amazon за допомогою відмови від її продукції на користь товарів малого і середнього бізнесу.

Добре забуте ліве

В ідеї міцно задати цифровим гігантам з американською пропискою немає нічого нового.

Скажемо більше, це загальноєвропейський тренд. І Франція далеко не єдина країна Євросоюзу, яка так чи інакше хоче домогтися фіскальної справедливості.

В даному конкретному випадку, тобто в спробах притиснути Amazon, певні кроки Парижем робилися раніше — з 2018 р.

І зайшли французи в цьому досить далеко. У липні минулого року французький уряд нарешті зміг прийняти рішення щодо оподаткування великих технокорпорацій, здебільшого американських.

Уряд ощасливив наміром ввести тривідсотковий податок на продажі 30 гігантів, серед яких і Amazon, і Google, і Facebook.

Що цікаво, мзду планувалося зібрати заднім числом — з початку року. А обсяги надходжень оцінили орієнтовно в 400 млн євро.

Вашингтон очікувано устремлінь Парижа не оцінив. Адміністрація Дональда Трампа пригрозила Макрону дзеркальними заходами, зокрема, введенням торгових мит та інших обмежень на французьку продукцію, що стало б новим етапом торгового трансатлантичного протистояння.

Як не дивно, але Макрон не дотиснув Штати. І в січні 2020 р. після бесіди з Трампом навіть погодився притримати коней заради вироблення більш широкої міжнародної податкової угоди.

Amazon тим часом продовжила спокійно працювати у Франції, хоча абсолютного комфорту не було і про свою неприязнь представники французького істеблішменту ритейлеру нагадували постійно. Зокрема, судовим рішенням, яким компанію Джеффрі Безоса зобов'язали провести перевірки в шести розподільних центрах на території Франції у зв'язку з недотриманням зобов'язань щодо захисту здоров'я персоналу під час пандемії.

І хоча компанія видавала маски та іншу амуніцію своїм працівникам, суд підловив її на тому, що вони не дотримувалися правил соціальної дистанції.

До того ж Amazon повинна була призупинити онлайн-торгівлю за винятком товарів першої необхідності. У Безоса поскаржилися на складності з визначенням продукції, яка підходить під цю категорію, і призупинили роботу повністю на тиждень.

Ще приклад: цього літа фірма зіткнулася з кампанією проти будівництва її нового логістичного центру поблизу аеропорту Сент-Екзюпері (Ліон).

Закриття будівництва в судовому порядку домагаються дві організації, підкреслюючи, що поява великого складу зведе нанівець всі спроби влади щодо скорочення шкідливих викидів в атмосферу.

Але, мабуть, Дональд Трамп особисто для Еммануеля Макрона був більшим злом, ніж обурені екоактивісти.

Тому що, незважаючи на опір розширенню Amazon, 5 листопада корпорація отримала дозвіл на будівництво нового центру біля містечка Кольмар (департамент Верхній Рейн).

З подарунками до Байдена

Тільки Трамп президентські вибори програв, і кон'юнктура помалу, але неухильно змінюється вже сьогодні.

У Єлисейському палаці з помірним оптимізмом оцінюють повернення в Білий дім як президента, а не віце, Джо Байдена, який серед своїх пріоритетів визначив відродження трансатлантичної співпраці та повернення США в Паризьку кліматичну угоду.

У плані торгових відносин і Париж, і Європа загалом поки що проявляють обережність і навіть намагаються шантажувати обраного президента США.

Але що стосується спроб змусити американський техногігант платити більше, то Макрон момент все-таки пропустив. Ліві осідлали цю тему раніше за нього. І навіть якщо він її підхопить знову, ініціатива буде все-таки за Пьолі, Ідальго та іншими.

Правда, в будь-якому разі уряд Макрона отримує важливий важіль тиску на Байдена в ході майбутніх переговорів шодо зшивання трансатлантичного союзу.

По-друге, Франція таким чином зміцнює свої позиції в самому Євросоюзі, першою піднявши прапор боротьби з великим капіталом з США, коли вже можна не боятися руйнівних рефлексій президента-республіканця.

Війна французів отримає підтримку з боку як керівництва ЄС, так і інших європейських країн: тієї ж Італії, що включила податок для цифрових компаній в бюджет-2020, або Чехії, яка ще в листопаді 2019 р. прийняла план введення щорічного податку для оних.

І по-третє, в умовах коронакризи малий і середній бізнес насправді потребують серйозної фінансової підтримки. Кошти знайти не так просто. А вибиті з Amazon, Facebook і Google кілька сот мільйонів євро стануть відмінним способом наповнення бюджету для подальшого перенаправлення коштів на соціально-економічні програми.

Однак значно цікавіше в цій історії те, що, хто б не очолював Францію (ліві, праві, правоцентристи, зелені тощо), французи, всупереч усьому, слідують традиційній соціалістичній національній ідеї "Нехай багаті платять". Ідеї, яка з приходом кожного уряду розгойдує державний маятник, обумовлюючи перманентні акції протесту і спорадичні вибухи невдоволення.