ИГИЛ на Філіппінах. Як ісламісти зміцнюють диктатуру Дутерте
Не минуло й півстоліття, як на мусульманському острові здебільшого католицьких Філіппін знову стало жарко. Настільки спекотно, що одіозний президент Родріго Дутерте визнав за необхідне ввести воєнний стан і навіть перервати візит в Росію.
У вівторок, 23 травня, урядові сили зробили спробу захопити лідера ісламістського угруповання "Абу Сайяф", також відомої як "аль-Харакат аль-Ісламія", Иснилона Хапилона, присягнув 23 липня 2014 р. на вірність нині зник з виду лідера Ісламської держави Абу Бакру аль-Багдаді.
Військові і поліція, як відомо, залучені в активну і гучну боротьбу Дутерте з наркозалежними і наркоторговцями. Але Маніла, спостерігаючи подальше розповзання радикального ісламізму, викликане ураженням ІГ на Близькому Сході, очевидно, не могла допустити нового спалаху сепаратизму на такому неспокійному острові, як Мінданао, з переважно мусульманським населенням. Наче мало загрози з боку ісламістів, так там ще з автоматами бігають озброєні комуністи — маоїсти і троцькісти. Загалом, той ще бульйон протиріч.
Тому було прийнято рішення діяти. До того ж Хапилон, ймовірно, ще не відійшов від поранення після авіаудару в січні і ховався в столиці провінції Ланао дель Сур — місті Мараві — з нещасним десятком бойовиків. Але "Абу Сайяф" закликали на допомогу підкріплення від дружньої угруповання — ще одних васалів ИГИЛ з "Мауте", або "Ісламської держави Ланао". І його засновники, брати і Омар Абдулла Маут, прислали своїх бойовиків. Причому вчасно, оскільки операція по захопленню Хапилона, за якого ФБР готове дати $5 млн, закінчилася не просто пшиком, а катастрофою.
За словами міністра оборони Дельфіна Лорензаны, в результаті бойових зіткнень загинули двоє солдатів і один коп, а також близько десяти отримали різні поранення. Начштабу місцевих ЗС україни генерал-лейтенант Едуардо Ано заявив, що в 200-тисячний Морави увійшли близько 50 бойовиків, які, як уточнив Лорензана, для залякування спалили церкву, в'язниці, школу, коледж і кілька будинків. Одна група зайняла позиції біля лікарні, де підняли чорний прапор ІГ, а інші билися з військами і поліцією біля тюрми. Але при цьому міністр також заявив, що бойовиків було вдвічі більше і вони розбилися на групи з 10 бійців для ведення бою в міських умовах. Паніку посилювало відсутність світла і всюдисущі снайпери "Мауте", які не випускали урядові сили з укриттів.
Після введення воєнного стану Лорензана, який супроводжував Дутерте в Москву, в терміновому порядку направив значне підкріплення у тисячу чоловік. В цей же час Путін погодився зустрітися з Роди (як ще називають філіппінського президента) не в четвер, а фактично перед вильотом того додому. Що демонструє крайню ступінь зацікавленості Кремля на продовження активних контактів з південно-азіатським президентом-скандалістом.
Дутерте, в свою чергу, скористався моментом і попросив у Путіна зброї, пам'ятаючи про бажання Москви знищити ІГ, хай лише на словах. Загалом, сторони обмінялися люб'язностями, співчуттями і теплими побажаннями, і президент Філіппін відправився на батьківщину. А вже в середу він заявив, що Мінданао так і всю країну чекають серйозні часи, оскільки Дутерте, мовляв, має намір дуже жорстко прищучити ісламістів. Раз і назавжди, судячи з його риторики. При цьому багаторічний мер міста Давао, столиці однойменної провінції, не просто так згадав диктатора Фердинанда Маркоса, який правив країною більше 20 років — з 1965 по 1986 рр.
Хоча Маркос викликає у філіппінців в основному похмурі спогади, Дутерте, схоже, вирішив рівнятися на цю фігуру. Та й самого нинішнього президента все частіше називають диктатором через його суперечливу і часом жорстокої політики. Ще один збіг: обидва — вихідці з Мінданао. Батьки обох були губернаторами провінцій Давао. Маркос в результаті перевів країну в режим ручного управління, чого безумовно хотів би і Дутерте.
При Маркос завдяки сприянню Каддафі також було підписано мирну угоду з Національно-визвольним фронтом моро (НОФМ) — організацією, яка відстоювала інтереси народу моро, філіппінських сунітів. Але угода в результаті Манілою було визнано не відповідним конституції, так і радикали в рядах НОФМ, незадоволені перемир'ям, сформували Ісламський визвольний фронт моро (ИОФМ), щоб добиватися відділення від Філіппін і створення ісламської держави. Їх боротьба закінчилася в 2014 р. новим світом — мусульманський південь Мінданао отримав автономію. Однак, як і 31 рік тому, знову знайшлися незадоволені гарячі голови. ИОФМ склав зброю, але інші воєнізовані угруповання — ні. В результаті частина бойовиків фронту перейшла в "Мауте" (або ГОЛОК).
Судячи з усього, Дутерте розуміє, що перемир'ями вирішення конфлікту не добитися, але і обезглавлення угруповання провалилося. Нехай "Мауте" за останні п'ять місяців втратила більше 50 бойовиків, але вона все ще сильна, як і "Абу Сайяф" з пораненим ватажком. Враховуючи, що якщо в минулому році ГОЛОК контролювало невелике містечко Бутиг в тій же провінції, то в цьому угрупування де-факто захопила столицю.
Втрати втратами, а загроза зростає. З іншого боку, вона дає Дутерте карт-бланш у вигляді військового положення. Маркос, нагадаємо, ВП ввів в 1972 р., що дозволяло утримувати владу. Так чому б Роди, якщо він йде по стопах Маркоса, не використовувати такий прийом? Президент Філіппін вже показав себе ушлим політиком, який вміє вести власну гру на межі фолу. Так, він, будучи мером, набирав у заступники лише представників моро. Не допомогло — не став Дутерте авторитетом для мусульман. А його образи на адресу Обами, ЄС, ООН повною мірою відображають мейнстрім — запит на популізм. Цей філіппінський Трамп загравав з Китаєм, то з США, то з Росією, намагаючись отримати плюшки від усіх.
Однак така ризикова гра потребує прикриття тилів. А військове положення також, по-перше, дозволить закрити рот нечисленної опозиції, по-друге — розгорнути активні бойові дії на мусульманському півдні рідного острова, в-третіх — знизити релігійну напругу. Більше 80% жителів Філіппін — католики, а сама країна займає третє місце в світі за їх чисельністю. Але сьогодні таке релігійне перевага вже не сприяє миру, що чудово продемонстрували радикально налаштовані представники мусульманської меншини. Навпаки, католики стали фактично головною мішенню ісламістів, тому-то їх реакцією на прибуття підкріплення урядових сил в Мараві став захоплення заручників 14, включаючи католицького священика отця Чіто.
Ну і, по-четверте, Дутерте потрібно спокій в країні, так як загравання з Китаєм вже неактуально. Буквально днями територіальний спір у Південно-Китайському морі знову заграв усіма барвами. Дутерте навіть поскаржився, що Сі Цзіньпін нібито пригрозив війною Манілі, якщо та не погодиться віддати острова Пекіну.