Ювілей небіжчика. Чому Путін хоче пережити Росію
Те, що Путіна привітали чи то десять, чи то одинадцять глав держав з 198 визнаних і ще приблизно 70 не зрозумієш яких, лише підкреслило закритість свята. Нікого в Росії не цікавить навіть точне число привітали: в новинах кажуть 11, а в списку, опублікованому на російських ресурсах, тільки десять прізвищ плюс президент Міжнародного олімпійського комітету. Молдавани тим часом запевняють, що їх президент Ігор Додон теж привітав Путіна, але в списку Додона немає. І нікому не цікаво, звідки цей різнобій: чи Молдову в Москві не вважають за державу, а президента МОК порахували одинадцятим, тому що він такий-сякий, а президент. То одинадцятим порахували все-таки президента Молдови, але забув його прізвище, а тому Молдову на всяк випадок у списку не внесли. Можливо, прийняли дзвінок з Молдови за жарт. А, може, Ігор Додон помилився номером. Або навіть сам Путін дав Додону не той номер, навмисно помилившись, щоб Додон не телефонував йому в невідповідний момент. Уявіть: Путін верхи або в батискафі, або з журавлями, а то й просто з народом - і тут дзвонить Додон...
Як же було насправді? Вибачте, ці подробиці цікавлять тільки іноземців, які пишуть про Путіна сумбурну ахінею, наприклад, що він вже давно помер, і маленького закомплексованого чоловічка на височенних підборах і з кримінальним минулим замінили цілим цирком двійників-ліліпутів на таких же високих підборах, але вже без усякого минулого взагалі. Або що футбольні фанати склали про нього пісню з приспівом "ла-ла-ла-ла", а у нього більше двадцяти заміських палаців, але якщо він давно помер, то навіщо вони йому? Все це росіянам байдуже, тому що для них Путін давно вже не просто живий, а вічно живий. Росіяни звично кивають, дізнаючись про те, що Берлусконі подарував Путіну підодіяльник з фото їх рукостискання на тлі Колізею і Василя Блаженного, Кадиров присвятив його 65-річчя матч ветеранів російського та італійського футболу, що пройшов в Грозному, а сам Путін за 17 років на посаді президента лише двічі провів день народження не на роботі, в 2014-му і 2016-му, а так все перебував у працях, як на галерах. Росіянам плювати, яким бачить Путіна інший світ, вороже оточив їх країну. І пісні у росіян теж зовсім інші, їх співає Кобзон. Ви можете собі уявити, щоб Кобзон співав "ла-ла-ла"?
А ще росіяни знають: якщо піде Путін, все стане гірше для Росії. Це настільки очевидно, що вся Росія без тіні сумніву хоче, щоб Путін залишався вічно молодим, а ворогів, выползающих до знаменних для кожного російської людини дат на вулиці декількох найбільших міст, справно винтили б в автозаки. До речі, ті, хто виходить на акції протесту проти Путіна теж вірять у його велич: вони вважають, що прибери Путіна - все зміниться.
Але ті, хто в Кремлі відповідають за піар, знають що Путіна прибрати не можна. Тому що з його відходом не зміниться нічого, а лише виникне величезна порожнеча, куди зі свистом затягне всіх, і в першу чергу тих, хто прагнув змін. Щось подібне в Росії вже було сто років тому, коли теж здавалося: прибери царя - і все зміниться. А немає... Після двох десятиліть кривавої смути все прийшло в принципі на круги своя, хіба що манери у тих, що вижили стали гірше. Як казав відомий персонаж, "квартирне питання зіпсувало їх".
І тому небажання гучно відзначати день народження Путіна - вірний хід кремлівських піарників. Досить того, що росіяни вже не мислять життя без Путіна. Тримаю парі, що її не мислять навіть прихильники Навального, оскільки Навальний теж існує як відображення Путіна, а не як самостійна фігура.
Треба сказати, що росіяни в чому мають рацію. Прийнявши 17 років тому хвору країну у хворого Єльцина, Путін зробив, мабуть, єдине, що було можливо зробити для Росії. Він почав розчиняти її в світі, перетворюючи в ніщо, в фантом і міф, тому що перетворити Росію в придатну для життя територію, залишивши її при цьому Росією було неможливо. І Путін знайшов єдиний вихід з цієї пастки, проявивши себе як геній дематеріалізації. Російська промисловість при ньому зникла вже остаточно; "Газпром", задуманий як надприбутковий проект, став планово збитковим, до того ж рік за роком він втрачає в ціні; росіян стає все менше, тому що схід Росії поступово порожніє. Сім'ї, нерухомість, капітали декількох тисяч російських родин давно знаходяться на Заході. Більшість країн, що межують з Росією, включаючи і ті, лідери яких привітали Путіна, вбачають в ній загрозу своїй безпеці. Лідери розвинених країн світу бачать в Росії загрозу людству і базу міжнародного тероризму. На боці Росії виступають лише ті, хто не вписується в світовий порядок, але і вони, налагодивши свої відносини з світом, прагнуть дистанціюватися від Москви якомога рішучіше і далі.
Зараз Путін утилізує в локальних війнах саму агресивну і в силу цього потенційно небезпечну частину населення. Схід поступово, але неухильно відходить до Китаю. До речі, Сі Цзипина в числі привітали Путіна немає - не справа сеньйору вітати свого васала. А росіяни перебувають у спокої, бо отримали від Путіна дві найбільш важливі для них речі: стабільну злидні і віру в те, що їм заздрить і їх боїться весь світ. Поєднання цих двох речей і прийнято називати в Росії "упевненістю в завтрашньому дні". Втім, вислів "називати в Росії" теж стало умовним. Росія за 17 путінських років реорганізувалася до простої схеми: говорить з екрану Путіна, транслюють його телеканалів і внимающего йому населення.
Прибери Путіна, припини мовлення - і повториться 1917 р., розверзається безодня Хаосу. Мешканців безодні анітрохи не шкода, їм вже не допомогти, та й самі вони давно втратили право називатися людьми, але постраждають мільйони людей, які живуть з Росією поруч.
Путіна прийнято проклинати, але він, по суті, вирішує проклятий російський питання найбільш безболісним з усіх можливих способів. Так, в Україні ллється кров, і ллється кров в Сирії, але ця кров - плата за тверде рішення назавжди дистанціюватися від Росії. Плата за відхід від російської безодні.
Неважливо живий Путін чи мертвий. Його образ живий і робить велику і важливу справу. Довгих років, Володимир Володимирович. Сподіваюся, ви переживете Росію, завершивши почате.
