Ялик бешкетує. Як США помагають українській ППО

Керівництво України ледь не щодня закликає партнерів та союзників закрити небо – тобто надати винищувачі та далекобійні системи ППО/ПРО. Гра довкола передачі нам МіГ-29 затягнулась: ніхто не хоче прямої воєнної конфронтації з РФ. І після того, як США відкинули ідею перегнати наявні "міги" на базу американських ВПС Раммштайн у Німеччині для подальшої передачі Україні, нових ініціатив на цьому напрямі не озвучували. Щодо зенітних озброєнь, Вашингтон вже два тижні як ввів в обіг ідею передачі східно- та центральноєвропейськими державами Україні зенітних комплексів радянського/російського виробництва – зокрема, С-300. Самі ці країни, за задумом, мають прикрити патрулі натівської повітряної поліції та комплекси ППО/ПРО Patriot з американськими екіпажами. Зокрема, повідомлялося, що ця техніка передислоковується з Німеччини до Словаччини. Начебто все.

Але скидається на те, що Україна таки отримує допомогу в захисті від російських ракет. Причому в такий спосіб, що дозволяє уникнути ризиків прямого зіткнення з літаками ВКС РФ та збиття російським чи білоруським зенітним вогнем. За нашою, російські обстріли могли б бути значно результативнішими, якби не поєднання трьох факторів:

• Традиційно погана якість продукції російського ВПК та корупція під час прийомки її військами.
• Висока майстерність наших зенітників.
• Та сама допомога*.

Троє незалежних джерел повідомили, що певна частина російських ракет була знищена дистанційним тепловим впливом, не вдаючись у деталі. За припущеннями осіб, обізнаних із ситуацією, припустили, що йдеться про результат застосування системи "Ялик". При чому один із співрозмовників висловився досить кумедно: "Ялик бешкетує".

Ми не знайшли жодних згадок про цю систему. Однак, як стало відомо нашим колегам, що зараз перебувають у США, ця назва може бути перекрученням абревіатури YAL. Вона відноситься до системи, яку протягом 2002-2011 років тестували ВПС США та Американське Агентство протиракетної оборони (Missile Defense Agency — MDA).

Перша буква в ній вказує на експериментальний передсерійний зразок, дві останні – Airborne Laser, авіаційний лазер. Система (повна назва – YAL-1) була змонтована на платформі Boeing 747-400F та являла собою променеву зброю на основі хімічного лазера та пов'язаних із ним систем наведення та компенсації атмосферних спотворень. Комплекс мав полювати на крилаті та балістичні ракети, причому передбачалося, що він зможе знищувати їх уже на початковому етапі польоту, практично на старті.

Під час випробувань YAL-1 щонайменше двічі успішно перехоплював ракети в польоті, тому є чимало документальних свідчень. Однак у 2011 році програму згорнули у зв'язку із скороченням військового бюджету. Установку розібрано, а літак спочатку відправився на зберігання на майданчик 309-ї групи з обслуговування та ремонту авіакосмічної техніки (AMARG), а в 2014 році узагалі був списаний та утилізований. На момент закриття програми потужність бойового лазера вдалося довести до 1 Мвт.

Та роботи не завершились. Є свідчення, що в 2013 році тривала концептуальна розробка цієї ж ідеї на новій елементній базі. А з початком російської агресії проти України програма отримала подальший розвиток. Так, у 2015 року MDA почало працювати над концепцією розміщення лазеру на висотному БПЛА.

Від дорогого в обслуговуванні пілотованого авіалайнера із таким же дорогим хімічним лазером, який мав практичну стелю в 12 км та радіус ефективної дії в межах сотні кілометрів, розробники перейшли до створення електричної лазерної системи із відстанню ураження в сотні кілометрів на висотній безпілотній платформі із 20-кілометровою практичною стелею, недосяжною для більшості систем ППО. Причому перехід на електричний лазер мав дати сильну економію в масі установки. Тоді як лазеру YAL-1 було потрібно 55 кг маси для генерації одного кіловата, MDA встановила ліміт у 5 кг на кВт. Торік повідомлялося, що "демонстратор технології" вийшов на випробування.

Нині у США є один масовий висотний дрон із великою автономністю – стратегічний розвідник RQ-4 Global Hawk. Вже випущено за півсотні машин різних модифікацій, п'ять із них – для потреб НАТО, чотири купила Південна Корея, а Японія два тижні як отримала першу з трьох замовлених.

Кілька машин, вочевидь, було переобладнано для виконання функцій мисливців за ракетами під можливим індексом YAL-2. А тепер складаємо, що називається, 2 і 2. Протягом того-таки 2021 року Global Hawk, що піднімались з італійської бази Сігонелла, де базується 7 розвідувальна ескардрилья ВПС США, регулярно літали над Чорним та Балтійським морем, та над територією України. Вони це роблять і зараз, проводячи повітряну розвідку. Але схоже, ці польоти мали ще одну функцію – привчити всі зацікавлені (і дуже незацікавлені) сторони до постійної присутності "глобальних яструбів" в регіоні.

Тож тепер, схоже, не входячи у небезпечний повітряний простір, фактично не покидаючи кордонів НАТО, лазерні гармати полюють на "калібри" та "іскандери". В порядку експерименту, звісно. А зрештою, "іхтамнєт".

*_{На жаль, це — лише першоквітнева історія. Однак героїзм і фаховість захисників українського неба — факт беззаперечний.}