Пластичний нейтралітет. Як Швейцарія забула власну історію

В усій історії з дивним трактуванням понтифіком Франциском II Федора Достоєвського і знайденим ним в росіян "гуманізмом" примітне наступне його висловлювання: "Я опинився між двома народами, до яких маю прихильність. І не тільки я".

Примітне воно тому, що Папа своє очевидне адвокатування диявола намагається прикрити власним нейтралітетом і навіть певними емоційними муками. Але ж, як і перегородки в сповідальні, цей "нейтралітет" не може втаємничити все.

Подібною справою нині займається і ціла країна. А саме Швейцарія.

Та Швейцарія, яка провела в Лугано конференцію щодо відновлення України (хоча конкретних результатів щось не помітно). Та Швейцарія, яка раптом приєдналася до санкцій США та ЄС щодо Росії через повномасштабну інвазію до України та військові злочини, які чинили в нас окупанти.

"Невже навіть максимально нейтральна Швейцарія настільки була вражена звірствами, що зробила виключення?", — думали ми.

Ні. Звісно, ні. Одна справа – впроваджувати санкції, бо: а) політична реакція на такі злочини має бути; б) цей крок має менші наслідки для нейтралітету у майбутньому (нафтодолари в Росії ще є); аніж конкретніші дії. Інша справа – допомагати українцям захищатися, тобто вбивати загарбників.

Як пише німецьке видання Der Spiegel, Німеччина разом із 30 зенітними самохідними артилерійськими установками Gepard свого часу надіслала до України 60 тис. 35-мм тис. пострілів. Враховуючи як посилені обстріли Росією цивільної інфраструктури за допомогою іранських БПЛА-камікадзе, так і те, що "гепарди" дуже добре протидіють цим дронам, ці 60 тис. пострілів вже закінчуються, тому Київ звернувся з проханням про нову партію.

Ці снаряди Німеччина намагалася забезпечити, звернувшись до Швейцарії у червні, оскільки, щонайменше, 12,4 тис. штук були виготовлені компанією Oerlikon-Bührle (Цюріх). Проте міністр економіки Швейцарії Гі Пармелін тоді відмовив, посилаючись на нейтралітет країни до Росії та України.

Два тижні тому міністр оборони Німеччини Крістін Ламбрехт надіслала до Берну нового листа з проханням зняти вето на поставки, але Пармелін знов відповів відмовою.

Хоча безумовно і Пармелін, й інші швейцарські високопосадовці точно поінформовані про використання Росією "шахедів" і критичний стан енергетичної інфраструктури України після низки масованих ударів. Як і про те, що, за даними преси й повідомленнями спецслужб, у росіян вже скоро цих БПЛА побільшає. Отже, і значення ЗСУ Gepard ще більше зростає.

Проте Берн дуже "своєчасно" вирішує зменшити роль "Гепардів" в захисті українських військових та міст. Навряд саме з метою зменшити обороноздатність України. Офіційно та публічно заявлена як у червні, так і в жовтні причина полягає безпосередньо в дотриманні Швейцарією концепції нейтралітету, який вона здобула після Віденського конгресу 1815 р.

Нейтралітет нейтралітетом, але події, що відбуваються в Україні внаслідок відкритої військової агресії РФ, що є найбільшим конфліктом з часів Другої Світової війни, мали б впливати на позиції держав (на позицію ФРН все ж вплинули), оскільки йдеться про геноцид, воєнні злочини, порушення суверенітету та територіальної цілісності, знищення ланцюжків поставок, зокрема агропродукції, повний демонтаж міжнародної системи безпеки тощо. Тобто наслідки зачіпають не тільки Україну, але Європу та, й весь світ.

Тому ще в червні через відмову Швейцарію доволі жорстко розкритикували в Україні. Розкритикували і зараз.

На це Берн відповів роздратованим коментарем посла Клода Вільда в інтерв'ю швейцарським газетам ArcInfo, Le Nouvelliste та La Liberté про те, що українці начебто "неправильно розуміють концепцію нейтралітету Швейцарії", і йому постійно доводиться розтлумачувати її особливості.

Насправді, що таке нейтралітет Швейцарії досить добре відомо. В класичному, так би мовити, чистому його вигляді. Країна не втручається жодним чином в жодні конфлікти й завдяки свої нейтральності може виступати посередником, та якщо вже й постачає зброю чи постріли, то має це робити однаково для обох сторін конфлікту. Це якщо коротко про ідею нейтралітету, сформованого після "Концерту націй" 200 років тому. Що було б прийнятним і зрозумілим, якби не певні прецеденти в історії Швейцарії.

Один з них трапився під час Другої Світової війни, коли Швейцарії вдалося зберегти формальний нейтралітет, тобто країна не була розчавлена Третім Рейхом, а водночас той же концерн Oerlikon-Bührle постачав німцям 20-мм автоматичні гармати й снаряди до них. Окрім того, Швейцарія дозволила транзит німецьких військових вантажів своєю територію (до речі, вантажі для України Швейцарія через своє небо відмовляється пропускати). І це — не кажучи вже про банківські оборудки і про вельми інтенсивну торгівлю як з Німеччиною, так і з Італією. Але про свій нейтралітет Швейцарія згадала лише в 1944 році, коли поразка Третього Рейху вже стала очевидною. Тоді транзит вантажів через Швейцарію оперативно заборонили.

Йдемо далі. У 2002 р. Швейцарія доєднался до ООН, тож як член Організації мусила дотримуватися прийнятих резолюцій та рішень, зокрема і щодо впровадження санкцій. Концепція нейтралітету почала чергову ситуативну трансформацію. Особливо якщо зважити на непоширення нейтралітету на участь Швейцарії у військових місіях ООН, оскільки мета таких місій висока і справедлива – збереження миру в усьому світі.

Тобто у межах ООН військова участь Швейцарії дозволена, бо це заради блага усього світу.

В такому випадку поточні відмови Берну схожі на спробу зробити вигляд, що війна Росії проти України – це просто війна Росії проти України, гібридної війни РФ проти трансатлантичної спільноти і жодних загроз світовій безпековій системі немає. Хоча насправді ця система Росією майже зламана через насильницьке порушення суверенітету та територіальної цілісності України.

Далі. НАТО. Ні, Швейцарія звісно не є членом Організації Північноатлантичного договору. Проте її географічне розташування дозволяє обійтись і без нього, тому що в разі глобального конфлікту, в разі нападу на Європу, вона все одно де-факто перебуватиме під захистом Альянсу, який її оточує з усіх боків. При цьому Швейцарія після домовленостей міністерки оборони Віоли Амхерд та генсека НАТО Єнса Столтенберга посилюватиме з Альянсом оборонну співпрацю, наприклад, у сферах кіберзахисту та навчання військовослужбовців. Що теж складно вважати відповідним декларованому Берном принципу нейтралітету.

Всі три приклади більше свідчать про ситуативність та надмірну пластичність швейцарського нейтралітету, який може переживати певні зміни, коли цього потребує Швейцарія. Інакше кажучи маємо кілька прикладів лицемірства з ознаками лицедійства.

У випадку з Україною, ймовірно, ми спостерігаємо з боку Швейцарії банальне вичікування.

З одного боку, завзяття ЗСУ на герці та колосальна підтримка України з боку трансатлантичної спільноти промовисто обіцяють поразку Росії.

З іншого боку, ресурси в Росії на війну ще є. І це факт. Най це може коштувати Путіну влади і ледь не демонтажем сучасної РФ, іншого виходу в нього нема. Тобто є, але він просто не може собі дозволити втратити все і одразу внаслідок капітуляції, тому сподівається, що просто "пересидить" Захід і дочекається, коли обсяги Україні допомоги зменшаться.

В Берні, звісно, прораховують всі варіанти. Як і під час Другої Світової. Тому вирішили теж почекати, проте виходить так, що своєю непідтримкою України швейцарці підтримують Росію. Це раз. Два – зберігати мир в усьому світів Швейцарія ладна не постійно, а коли це вигідно.

Позиція Швейцарії може змінитися в умовному "1944 р.", наприклад, під час звільнення Криму чи внаслідок заколоту в Кремлі. До того ж часу Берн трактуватиме свій нейтралітет як захисний механізм на випадок негативного для України сценарію.

Проблема в тому, що, як вже зазначалося вище, відмова у поставках пострілів до "гепардів" знижує обороноздатність України. І не тільки, адже для більшої частини світу очевидно, що Росія атакує об'єкти критичної інфраструктури, щоб приректи українців на холод і голод. На смерть. І це вже геноцид в чистому вигляді, якщо у шановної швейцарської влади ще були якісь сумніви після Маріуполя, Бучі, Харкова.

Тому виходить так, що Швейцарія намагається зараз лишитися нейтральною щодо геноциду. Та, звісно, українці просто не розуміють концепції швейцарського нейтралітету, який, як виявляється, може бути вельми гнучким та багатогранним. Не розуміють вони й того, чому Міжнародний Комітет Червоного хреста, зареєстрований у Швейцарії, так і не добився доступу до українських громадян у російьскому полоні, але це вже, певно, ну зовсім окрема історія.