Ядерна угода з Іраном. Чи можна повернути назад?

Переговори про реанімацію ядерної угоди, відомої як Спільний всеосяжний план дій, відновилися у понеділок, у Відні, після п'ятимісячної перерви та вперше з моменту вступу на посаду нового президента Ірану Ібрагіма Раїсі. У них беруть участь країни, які підписали угоду: Іран, Китай, Росія, Німеччина, Франція та Великобританія.

Угода, укладена у 2015 році, обмежила низку напрямків дослідницької програми Ірану та встановила над нею контроль з боку МАГАТЕ. В обмін на це з Ірану було знято низку економічних санкцій, введених проти нього через підозру про намір Тегерана розробити ядерну зброю.

У 2015 році США також підписали цей документ, але в 2018 році вийшли з нього з ініціативи Дональда Трампа, відновивши свій блок санкцій. Після цього з угоди частково, за тегеранською версією — пропорційно до відновлених санкцій, вийшов і Іран. В даний час американська делегація на чолі зі спецпосланцем з Ірану Робертом Меллі бере участь у переговорах побічно, за посередництва дипломатів з інших делегацій. Байден уже заявив про бажання знову приєднатися до угоди, якщо її буде відновлено.

Загальний фон

Переговорам передував візит до Тегерана керівника МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, який, серед іншого, намагався переконати іранців відновити камери МАГАТЕ у цеху з виготовлення деталей для центрифуг у Караджі. Однак, на думку іранської сторони, дані з цих камер були використані Ізраїлем для організації диверсії на цьому об'єкті, і Гроссі отримав відмову, про що й повідомив 24 листопада.

У рамках ядерної угоди Іран обмежив збагачення урану в обмін на відміну економічних санкцій. Після виходу з угоди США Іран почав збагачувати партії урану до концентрації 60% за необхідного рівня збройової якості 90%. Іран також виробляє просунуті центрифуги, заборонені угодою. Його запаси урану зараз набагато перевищують обумовлені угодою межі.

За твердженням Тегерана, його атомна програма має суто мирний характер. Американські спецслужби та міжнародні інспектори із цим не згодні.

Алі Багері, заступник голови іранського МЗС і голова іранської делегації на переговорах, заявив іранському державному телебаченню ввечері в неділю, що Ісламська Республіка "вступила в переговори з серйозною силою волі та серйозною підготовкою", але переговори обіцяють бути складними і довгими: "не можемо передбачати часові рамки тривалості цих переговорів".

У понеділок офіційний представник МЗС Ірану Саїд Хатібзаде розкритикував нещодавні висловлювання міністрів закордонних справ Великобританії та Ізраїлю, Ліз Трасс і Яїра Лапіда, зроблені ними після нещодавньої зустрічі в Лондоні, які пообіцяли "працювати день і ніч, щоб не дати іранському режиму коли-небудь стати ядерною державою".

Прем'єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннетт у відеозверненні до країн, які ведуть переговори у Відні, заявив, що, на його думку, Іран намагається "скасувати санкції в обмін на майже нічого".

Міністр закордонних справ Великобританії Ліз Трасс назвала зустріч у Відні "останньою нагодою для іранців сісти за стіл переговорів".

У п'ятницю в інтерв'ю телеканалу NPR американський переговорник Меллі сказав, що сигнали з Ірану "не надто обнадіюють".

Будь-яких заяв за підсумками першого дня переговорів очікувано не було.

Можливі підсумки

Вони дуже погано передбачувані. Швидше за все, переговори дуже затягнуться, а їх перебіг залежатиме від двосторонніх контактів Вашингтона з Москвою та Пекіном з іракської тематики. Але організація відеоконференції чи телефонної розмови Байден-Путін перебуває на стадії обговорення, і дату поки що не призначено. Те, що на них, серед іншого, обговорюватиметься й Іран, не обов'язково. Віртуальна зустріч Байдена з Сі Цзіньпіном пройшла зовсім недавно, 16 листопада. Іран у переліку обговорених тем не згадувався.

У принципі, ядерна зброя в руках Тегерана сьогодні не потрібна нікому через слабку передбачуваність її впливу на розвиток ситуації в регіоні, в якій і так занадто багато невизначеності. Далеко не факт, що воно потрібне зараз навіть самому Тегерану. Звичайно, володіння ЯЗ різко підвищить його регіональну вагу, але водночас посилить і тиск санкцій. Втім, Іран звик жити під санкціями, і їхня ефективність, а також можливість їхнього ефективного посилення викликають сумніви. І ядерна програма йому потрібна — це питання престижу, доробок на майбутнє і предмет торгів.

Швидше за все, в якийсь момент іранська сторона порушить питання про укладення нової угоди, на нових умовах, з урахуванням того, що в руках Тегерана вже є доробок ядерних матеріалів.

Ймовірно, Росія, яка має контракти на будівництво 2 та 3 блоків АЕС у Бушері, спробує розширити свій вплив на ситуацію. Можна припустити, що Росія та Китай виступатимуть на переговорах у більш-менш єдиному блоці, можливо навіть із пропозицією організувати альтернативний контроль, з посиланням на те, що дані моніторингу МАГАТЕ витікають набік, стаючи джерелами інформації для здійснення диверсій. Навряд на це підуть західні учасники, але якщо така пропозиція прозвучить, сам факт її озвучення стане предметом їхнього занепокоєння.

Загалом ситуація видається тупиковою. Повернення до статус-кво до виходу США в 2018 вже неможливе з довгого переліку причин. Як наслідок, переговори йдуть довго і безрезультатно. Сторони всіляко маневруватимуть, критикуючи одна одну, але реальних шансів на будь-який компроміс не видно. Якийсь мінімальний шанс могли б дати домовленості, досягнуті з цього питання у форматі США-КНР та США-Росія, але шанси на їхнє досягнення також виглядають ефемерними.

Таким чином, найімовірніше, переговори, зрештою, закінчаться нічим.