Вибух на Кримському мосту. Як ФСБ докази винаходила

Резюме: вибух організувало Головне управління розвідки Міноборони України та особисто його голова – Кирило Буданов. Рупори російської пропаганди на кшталт Володимира Соловйова відразу ж призначили його "ворогом №1", дуже уподібнивши сюжет із кримським мостом до історії з затопленням нацистського лайнера "Вільгельм Густлов": Олександра Маринеско, командира підводного човна С-13, який його потопив, гітлерівська пропаганда одразу удостоїла цього титулу. Але якщо атаку на "Густлов" було підтверджено, то переконливих доказів щодо "замаху" на Кримський міст російські спецслужби так і не представили. Очевидно, у гонитві за видовищністю та заради підтримки ілюзії, що "все під контролем".

Так, ФСБ затримала вісьмох осіб виконавців: п'ятьох росіян, трьох українців та вірменина. Також в організації доставки вибухівки, мовляв, брали участь двоє громадян Грузії.

Чекісти навіть назвали імена причетних українців – Михайло Цюркал, Денис Ковач, Роман Соломко, Володимир Злоба; грузин – Сандро Іносарідзе та брокер на ім'я Леван; вірменина – Артур Терчанян.

Що ФСБ розповіла про операцію

Ще 9 жовтня голова Слідкому РФ Олександр Бастрикін звітував перед Путіним: вантажівку з вибухівкою на міст було доставлено через Болгарію, Грузію, Вірменію, Північну Осетію та Краснодарський край.

Маршрут складний, м'яко кажучи. Заява Бастрикіна викликала питання.

Розшифрувала її ФСБ сьогодні. Отже, вантажівка з вибухівкою, захованою в рулонах плівки на 22 піддонах, на початку серпня була відправлена з Одеського порту (що лягає в наратив Кремля про те, що разом із зерном з Одеси та до Одеси курсує зброя) до болгарського порту Русе. З Русе морем фуру перевезли до грузинського Поті.

Далі рулони завантажили на фуру DAF і відправили до Вірменії для розмитнення за процедурами Митного союзу, звідки вона вирушила до Грузії (а саме на КПП "Верхній Ларс") і поїхала до Північної Осетії, далі через Краснодарський край до Армавіру, де її перевантажили на інший DAF. Звідти — на міст, де рулони злетіли в повітря, обваливши при цьому чомусь одразу два прольоти.

Зазначимо, що ще до результатів "розслідування" ФСБ вкинула фейк про український паспорт, мовляв, знайдений на місці вибуху, на ім'я "Семена Хайденка". До речі, до остаточного списку "виконавців" Хайденко чомусь не потрапив.

Тільки фахівці ФСБ облажалися, мабуть їх підганяло керівництво, оскільки просто взяли з "Вікіпедії" фотографію зразка пластикового українського паспорта та замінили лише фото та П.І.Б., додавши у фоторедакторі плями крові.

Але навіщо?

Не для того, щоб переконати російський плебс у тому, що символ путінізму знищили українці. Більшість і так у цьому впевнені.

Фейк про паспорт, ідеологічного документального спадкоємця візитівки Яроша — це робота на захист репутації спецслужби, адже це саме вона відповідає за контроль та безпеку на об'єкті. А так виходить, що хтось профукав вибухівку у плівці.

Плівка – це фантастичний матеріал для камуфляжу. Усі позиції на фронті вкриті плівкою, оскільки російське око, воно як його щелепа – особливе. Якщо щелепа росіянина не дозволяє говорити іншими мовами, то око – бачити приховане під шарами поліетилену.

Жарти жартами, але обвалення Кримського мосту подавалося як великий провал ФСБ. Усі відразу забули про провали відомства Сергія Шойгу у Луганській, Харківській та Херсонській областях.

Інвестиція у майбутнє

Враховуючи міжвідомчу і міжбаштову війну в Росії, логічно буде стверджувати, що вибух на мосту (на перший погляд і на даний момент) — підкосив позиції ФСБ, яка тільки-но частково відійшла після провалу з політичною підготовкою вторгнення, і, зрозуміло, дозволив Шойгу зітхнути вільніше. Тепер проблеми "СВО" йому можна валити на ФСБ, з вини якої перервалося постачання окупаційних військ.

Доречно стало і призначення Сергія Суровікіна, сирійського м'ясника, на посаду командувача силами вторгнення в Україну. Суровікін був прогнозований: у Сирії він дотримувався тактики масованих ударів по цивільних об'єктах, і в Україні він пішов второваною доріжкою.

Тим часом улюблена спецслужба Путіна, яка досі обходила МО РФ на кілька корпусів, раптово відстала. І ось, нарешті, реванш – це швидке розкриття справи із затриманими та картинками.

Деякі картинки — наприклад, рентген-фото фури DAF з рулонами — навпаки, внесли більше сум'яття, оскільки зображена фура, яка нібито доставила вибухівку в Росію за описаним вище залихватським маршрутом, відрізняється від фури, яка, як стверджується, підірвала міст, кількістю осей. Але нормально це пояснити для ЗМІ ФСБ не змогла. Чим дозволила пресі засумніватись у результатах розслідування, вказавши на цю невідповідність.

Щодо них – результатів розслідування — то зазначимо: ФСБ збудувала більш-менш зрозумілу логістику, назвала організаторів та виконавців, проте на цьому все. Реальних доказів, не відфотошоплених паспортів, не показують. Усе на словах.

Але ці слова взяли до уваги у Болгарії та Вірменії, варто зауважити. Після заяви Бастрикіна своє розслідування розпочала болгарська контррозвідка, а сьогодні генпрокуратура Вірменії дала відповідне доручення Службі національної безпеки.

За підсумками, найімовірніше, з'ясується, що розслідування ФСБ — "дуте", але це буде вже згодом. Медійний вкид вже зроблено, а пам'ять у росіян коротка, критичне мислення атрофоване.

Тим часом, ФСБ реабілітується. Хоча й не лише це. Знов-таки тримаючи в думці внутрішньовидову силову боротьбу в Москві, є підстави припускати, що вся ця історія з вибухом і неймовірно оперативним розслідуванням (за 4 дні відстежили маршрут у п'яти країнах, включаючи РФ) може бути грою на перспективу, оскільки просування теми теракту (а кримський міст доповнюють замах на пропагандистку Дугіну, стрілянина в іжевській школі, українці з ПЗРК "Голка", які намагаються нібито потрапити до РФ) закладає базу для подальшого переформатування "СВО" в "КТО", відштовхуючись від незаконної анексії районів Донецької, Запоріжжя Херсонської областей, а у такому разі всі карти потрапляють до ФСБ. Контртерористичною операцією керуватиме саме ця служба, а вмиратимуть, як і раніше, підбиті орли Шойгу.

У перспективі це б'є по Путіну, оскільки міст був його дітищем і пам'ятником агресії проти України, спорудженим за життя. І якщо пам'ятник зруйнувала служба, з якої він вийшов, це дуже чіткий маркер його поточного становища та впливу в країні.