Вже 17. Що прописали США і Україна в безпековій угоді

Однією з таких подій, власне, стало довгоочікуване підписання під час саміту "Групи семи" в Італії між США і Україною угоди про гарантії безпеки терміном 10 років на кшталт тих, що вже було укладено з 15 країнами-членами НАТО в межах відповідних зобов’язань союзників, які вони взяли на себе на саміті G7 у липні 2023 р.

Звісно ж зміст безпекової угоди не розголошувався до її підписання. Втім радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван під час спільного зі спікеркою Білого дому Карін Жан-П’єр брифінгу для журналістів на борту президентського літака 12 червня розкрив деякі ключові семантичні напрямки документу.

По-перше, надіслати режиму Владіміра Путіна чіткий меседж, що йому не вдасться здолати "коаліцію" країн, яка допомагає Україні.

По-друге, ця коаліція продовжить зміцнювати нашу обороноздатність, адже безпека Україна – ключовий чинник безпеки Європи, а це також відповідає національним інтересам Сполучених Штатів.

По-третє, радник Джо Байдена спробував заспокоїти Україну щодо стабільності підтримки з боку його країни, враховуючи сумний досвід блокування допомоги у Конгресі протягом восьми місяців – запевнив нас в тому, що адміністраціє наступні місяці взаємодіятиме із законодавцями задля чітких домовленостей про сталість необхідних ресурсів.

По-четверте, і це вже радше аргумент для критиків допомоги Україні (окрім, звісно ж, найзатятіших): Салліван завважив, що завдяки поглибленню співпраці з Україною Штати також набудуть знань і досвіду України, зокрема українських оборонців на полі бою. І ці знання і досвід неоцінені, а тим більше його немає в американських військових.

Окрім того, низка американських ЗМІ, зокрема CNN, з посиланням на власні джерела в США повідомили також, що документ буде executive agreement, тобто "виконавчою угодою", або ж президентською угодою, тобто угодою, що укладається виконавчою особою без схвалення парламенту.

Зміст угоди

Слова Саллівана було підтверджено безпосередньо вже після підписання безпекової угоди.

Однак перед тим, як розглянути ключові напрямки підтримки України Сполученими Штатами і оцінити формат взаємовідносин, зазначимо моменти, що викликають певні сумніви або ж, іншими словами, містять гіпотетичні підводні камені.

Перше — executive agreement. Це аж ніяк не аналог Будапештсьского меморандуму, де нам надали не гарантії, а порожні запевнення.

Президентська угода в США є повноцінною угодою. Але є одне "але": вона менш формальна за міжнародну угоду, схвалену Конгресом, і може бути скасована наступною адміністрацією. Щоправда, договори, підписані в рамках реалізації цієї угоди, при цьому не будуть скасовані автоматично. Попри скандальні і водночас вкрай непослідовні заяви Дональда Трампа щодо підтримки України, ми не маємо певності, що в разі повернення до Білого дому він вчергове не проігнорує істеблішмент чи діпстейт, і не скасує безпекову угоду з використанням, наприклад, аналогій з Афганістаном.

Друге: документ не містить чітко прописаних норм в контексті довготривалового фінансування пакетів допомоги. Тобто адміністрація все одно матиме комунікувати з конгресменами щодо підтримки, а отже не варто виключати повторення історії із затримкою допомоги, якщо суто гіпотетично у "голубів миру" все ж виникне необхідність натиснути на Київ і підштовхнути до замороження конфлікту.

З іншого боку, в угоді чорним по білому прописано, що Сполучені Штати підтримуватимуть Україну до нашої перемоги і відновлення суверенітету над всіма територіями; і вже після – з метою допомогти нам убезпечитися від нової агресії РФ.

Разом з тим в документі міститься декларація про підтримку євроатлантичного шляху України, який ми завершимо за умови виконання низки умов від США і союзників: продовження процесу реформ, в тому числі в армії; і посилення реальної боротьби з корупцією, що є життєво важливим для нас, особливо зараз — під час повномасштабної війни. Тому, зокрема, у Білому домі окремо наголошують на моніторингу використання нами наданої зброї і устаткування.

Щодо НАТО. Як і очікувалося, враховуючи неприйняття Штатами і Німеччини інтеграції України до НАТО під час війни, про членство в Альянсі в документі не йдеться. Лише про те, що наше майбутнє в НАТО. І відповідне запевнення ми отримаємо в середині липня під час ювілейного саміту Організації Північноатлантичного договору у Вашингтоні.

Водночас союзники вже зараз намагаються компенсувати Україні цю не те, що б відмову, скільки відсутність запрошення.

Так, генсек НАТО Єнс Столтенберг днями повідомив, що на саміті йтиметься про "провідну роль НАТО у наданні та координації військової підтримки, допомоги у забезпеченні безпеки та навчання для України" і він розраховує на довгострокові фінансові зобов’язання союзників в цьому напрямку.

На додачу Альянс планує створити посаду спецпредставника по Україні, а також вже схвалив формування місії "Допомога НАТО в області безпеки та підготовка кадрів для України" (NSATU), мета якої, як бачимо з назви, полягає у навчанні військових і наданні нам допомоги.

Повертаючись же до угоди Джо Байдена й Володимира Зеленського, завважимо, що документ також декларує наступні напрямки взаємодії між країнами:

Росія має заплатити за заподіяну шкоду і тут варто завважити рішення "Сімки" про схвалення надання нам кредиту у розмірі $50 млрд, який буде покриватися за рахунок прибутків від заморожених російських активів.

В разі нового нападу Росії на Україну Вашингтон і Київ проводять термінові консультації з метою визначення обсягів допомоги, санкційних заходів, тощо.

Продовжується тренування українських військових, а також проводяться спільні військові маневри.

Посилюється співпраця між підприємствами ВПК в контексті зміцнення обороноздатності України.

Інтенсифікується взаємодія у кіберзахисті і захисті нашої інфраструктури.

США обіцяють й надалі підтримувати українську економіку та її стабільність на тлі російської агресії, в тому числі шляхом активно залучення інвестицій.

Додаткові "плюшки"

Угода є, по суті, рамковою, тобто вона має потенціал до розширення (що в документі і зазначається) в разі виникнення додаткових потреб чи запитів у сферах безпеки, оборони, розвідки і контррозвідки, розробки технологій, тощо. Тобто документ в разі необхідності нарощуватиме потрібний "жирок". Власне, як, наприклад, американська конституція з її численними поправками.

Загалом же угода, попри згадані вище "підводні камені", все ж є наочною демонстрацією намірів США щодо підтримки України, як мінімум за час каденції Байдена.

І вона доповнює низку інших подібних демонстрацій підтримки України союзниками, які ми отримуємо цими днями.

Пригадаймо, для прикладу, нові санкції США, до яких долучилася і Велика Британія, проти юридичних і фізичних осіб, якій допомагають Росії фінансувати війну, а також надають їй доступ до конче потрібних технологій і устаткування. І під ніж пішли понад два десятка юр- і фізосіб в Китаї та Індії, що важливо, зокрема "дочірні" компанії російських банків. Але найболючіший удар – це санкції проти Московської біржи, в результаті чого росіяни де-факто втрачають доступ до всемогутнього долара, а отже вже скоро можуть повернутися в епоху "мєнял".

Ну, і звісно ж звернемо увагу на згадані на початку матеріалу інші міжнародні заходи, де топ-темою є Україною. А це чергова Конференція з відновлення України, що відбулася 11-12 червня у Берліні.

13 червня було проведено черговий "Рамштайн" і розпочався ювілейний – 50-й — саміт G7 у Фазано (італійська Апулія). В Італії Україна також уклала аналогічну безпекову угоду з Японією — першою країною, що не є членом НАТО, хоча з відмінністю: через внутрішні обмеження Японія може надавати лише нелетальну допомогу. В день же завершення саміту "Сімки" вже починається Глобальний саміт миру у Швейцарії. Тож ці кілька днів будуть вельми багатими на заяви, зобов’язання і, маємо надію, дійсно важливі геополітичні рішення.