Витягнути з альтернативної реальності. Навіщо Ангела Меркель їде в Москву
Президент України поговорив по телефону в повному нормандському форматі. У сенсі з Меркель, Олландом і Путіним.
У процесі бесіди всі її учасники підтвердили прихильність імплементації мінських домовленостей в частині, яка стосується як безпеки, так і політичних аспектів врегулювання. А ще привітали домовленість про відновлення режиму припинення вогню з нагоди Великодня, закликали активізувати зусилля для звільнення і обміну затриманих за принципом "всіх на всіх" і засудили погрози на адресу спостерігачам моніторингової місії ОБСЄ.
Єдиним, що було в цій розмові нового і що не повторювалося як мінімум півдесятка разів на інших подібних переговорах, - це колективна подяку Франсуа Олланду за його зусилля на "нормандської ниві" і надію, що цей формат продовжить роботу після президентських виборів у Франції.
В цьому місці можна було б поіронізувати щодо того, що процес виконання Мінських угод, схоже, переживе не тільки каденцію французького президента, але і "політичних довгожителів" начебто Меркель чи Путіна. Він, власне, ще всіх нас може пережити, цей довголітній "процес нормалізації" конфлікту, який одна сторона не бажає припинити, а інша, чого гріха таїти, не може.
Політичні аналітики - як українські, так і російські та європейські - героїчно, але явно безуспішно намагалися знайти в цій зустрічі хоч якийсь практичний сенс - ну, крім прощання з французьким президентом, звичайно.
У числі можливих варіантів називалася підготовка до візиту Ангели Меркель до Москви, який відбудеться 2 травня. Хоча цей візит виглядає трохи дивно. Після того, як Меркель остаточно побила горщики з Путіним два роки тому, в Берліні неодноразово заявляли, що візит на вищому рівні можливий лише в разі помітного прогресу на Донбасі чи в Сирії. Помітити прогрес - хоч там, хоч там - сьогодні не вдасться навіть з лупою.
Тому причина несподіваної поїздки Меркель до Москви, очевидно, інша. Шкода тільки доведеться відкинути популярну серед "жовтих" ресурсів конспірологічну маячню про наявність у Путіна "компромату на Меркель" (цікаво - компромат такий же, як і на Трампа?).
Що залишається? Перше, що приходить на розум людини, що живе в україноцентричної картині світу, - страх перед можливим радикальним загостренням на Донбасі. Але по-перше, передумов для такого загострення зараз просто немає. По мірі відростання "зеленки", зрозуміло, локальна активізація бойових дій практично неминуча.
Однак Кремлю чергове нагнітання обстановки на сході України зараз ні до чого по ряду причин. Насамперед - обережність. Яка передбачає побоювання занадто явної деградації відносин з США після "холодного" візиту до Москви держсекретаря Рекса Тіллерсона - тим більше, що, як стало відомо в середу, компанія ExxonMobil звернулася в міністерство торгівлі США, щоб той зробив виняток з санкційного режиму, дозволивши їй відновити співпрацю з "Роснефтью" в області буріння в Чорному морі. Заявка скандальна вже сама по собі - тим більше, що вона аж ніяк не перша, а Тіллерсон до того як очолити Держдеп був виконавчим директором цієї фірми. І якщо Москва почне "пустувати" зараз, їй самій це вилізе боком. Не варто забувати і про те, що відчувати відносини з Парижем напередодні і відразу після президентських виборів Кремлю теж не з руки.
По-друге, новий виток загострення - зовсім не те, що сприяє планам тихій інкорпорації ЛДНР, яка і так йде ні добре, ні погано. Мова, зрозуміло, не про визнання з перспективою прийняття і вже тим більше не про черговий анексії: цей варіант з порядку денного знято - часи не ті, контингент не той, активи не ті. Мова про посилення економічної залежності фактично окупованого регіону (так-так, эффективноконтролируемого, коль скоро юристам незручно називати речі своїми іменами). Але такий крок економічно недоцільний для самої РФ, а спроби Кремля навісити віджаті підприємства на російських олігархів зіткнулися з серйозним опором.
І чергова активізація бойових дій - куди більш вагомий аргумент проти, ніж недавнє зниження РЖД тарифів на перевезення залізної руди і вугілля межують з ЛДНР областях - аргумент за
Так навіщо, власне, Ангела Меркель відправляється в Москву? Частково відповіддю на це питання є безпредметна розмова "нормандської четвірки". У ході бесіди фрау канцлерін зондувала настрій російського президента і його наміри - так би мовити, при свідках. Тепер вона займеться тим же, але віч-на-віч. До чергового переформатування німецького політикуму залишилися лічені місяці, і оцінка ситуації на предмет можливих ускладнень буде зовсім не зайвою. Особливо якщо врахувати звичку російських хакерів і ЗМІ втручатися в іноземні виборчі процеси. Та й чиркануть при нагоді горезвісну червону лінію Кремлю теж не завадить - пам'ятаючи про путінської пристрасті до ігор в дестабілізацію і "жодного разу не зрежисерувала" жорстокому флешмобі на кельнському вокзалі.
Ще одна причина, теж пов'язана з виборами, - це спроба зіграти на полі конкурентів з СДПН, демонструючи, що Берлін не припинив діалогу з Росією і продовжує шукати рішення утворюваних нею проблем. Таким чином, до речі, Меркель в черговий раз показує свою здатність контролювати емоції. Зрештою, це саме вона заявила, що Путін існує в паралельної реальності, дипломатично назвавши його божевільним. Але божевільний - буйний, а тому його треба заохочувати. Щоб і іншим не шкодив, і сам не поранився (втім, це не завадить російським ЗМІ подавати цей візит через призму вставання з колін, величі та пошани).
Те, що візит заплановано, що означає: у Берліні сподіваються на можливість вироблення якихось нових правил гри. І якщо здатність робити різного розміру капості або утримуватися від них - єдиний товар, який є у російського керівництва, то надія пов'язана з намаганням цю здатність купити. За перспективи "Північного потоку-2", наприклад, або ще якісь демонстрації дружелюбності. Ключове слово тут - "демонстрації". Враховуючи патологічну тягу Кремля до кидалово і те, що в числі обманутих опинялася сама Ангела Меркель, навряд чи варто побоюватися, що московський візит обернеться черговою зрадой для України.
Ось тільки Ангелу Меркель чекає розчарування: повернути кремлівського пацієнта з альтернативної реальності і ліки слабенькі, і дози недостатні, і курс лікування занадто короткий.
