Новачок на Даунінг-стріт. Чим обернеться для України програш Ріші Сунака
Усі символи британської непорушності залишилися на своїх місцях. Його Величність Чарльз Третій – у Букінгемському палаці, його котейство Ларрі, мишолів Уряду Його Величності, після відходу Сунака стежить за порядком у резиденції прем'єра на Даунінг-стріт, в очікуванні приходу Стармера
Вранці 5 липня Сунак привітав лідера лейбористів Кейра Стармера із перемогою на парламентських виборах. У середині дня король Чарльз Третій офіційно призначив сера Кейра новим прем'єром, і доручив йому сформувати кабінет, а Стармер виступив із першою промовою на посаді глави уряду. Перемога лейбористів з величезним відривом: 412 місць проти 121 торі, стала його тріумфом, і реваншем партії за таку ж нищівну поразку 2019 року. Список нового уряду було опубліковано у твіттері прем'єра вже надвечір. У ньому тверді прихильники підтримки України: зокрема, МЗС очолив Девід Леммі, а міністром оборони став Джон Хілі. Взагалі кажучи, якщо Консервативна та Лейбористська партії Великобританії хоч у чомусь сходяться одна з одною, то саме щодо підтримки України проти московської агресії. Стармер ще в лютому 2023 року відвідав Київ, Ірпінь та Бучу, і підтвердив, що виступає за допомогу Україні. А нещодавно в Києві побувала делегація Лейбористської партії, до якої входив Девід Леммі.
Сунак не почав ховатися за попередників, намагаючись перекласти на них частину провини за сумні для його партії результати виборів, хоча він міг би нагадати, що був прем'єром лише півтора року і отримав разом з посадою величезний клубок проблем, що виникли до його приходу. "Британський народ сьогодні виніс протверезний вердикт, багато чому потрібно навчитися… і я беру на себе відповідальність за поразку", – заявив він у прощальному виступі.
Якихось зримих потрясінь від зміни партії при владі не очікується. Але баланс пріоритетів у британській політиці, безперечно, зміниться. Зовнішньополітичні амбіції, спрямовані на відродження явного глобального впливу, будуть урізані, а в центрі уваги виявиться внутрішньополітичний, і насамперед економічний порядок денний. Це, загалом, розумно: у Британії накопичилося безліч проблем, а рівень її тіньового глобального впливу у будь-якому разі високий. А ще у лейбористів традиційно добрі стосунки з американськими демократами – але, таке, у листопаді настане ясність. Втім, Леммі цього року відвідував США і зустрічався з Дональдом Трампом, зондуючи ґрунт для співпраці з Білим домом на випадок повернення екс-президента.
Власне вибори
У Великій Британії – мажоритарна система: 650 депутатів обираються більшістю у 650 виборчих округах Сполученого Королівства: в Англії, Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії. Для офіційної перемоги партія має набрати 326 місць.
Через особливості виборчої системи можлива розбіжність між часткою місць, отриманих партією, та часткою голосів, відданих їй виборцями. Якщо підтримка партії — або антипатія до її конкурентів — розподілена країною рівномірно, немає потреби набирати більшу частку голосів, щоб отримати більшість у парламенті. Ось і зараз Лейбористська партія здобула переконливу перемогу, хоча за неї проголосували лише 33,8% виборців.
Отже, рахунок в електоральному матчі між лейбористами та консерваторами: 412(+214):121(-251), але хто решта? 71 (+ 63) — Ліберально-демократична партія; 9 (-37) — Шотландська національна партія; 7 (0) Шин Фейн, вона традиційно бере місця в Ольстері, і так само традиційно не бере мандати; 7 (+4) – незалежні кандидати; 5(-3) Демократична уніоністська партія Ольстера; 4 (+4) Партія Реформ (путінофіл Найджел Фарадж); 4 (+3) Зелені, 4 (+2) Уельська національна партія; 2 (0) Соціал-демократична ліберальна партія (за об'єднання Ірландії); 1 (0) Альянс (центристська партія Ольстера); 1 (+1) Ольстерська уніоністська партія, 2 округи на момент написання статті не були підраховані з технічних причин.
Традиційна третя партія Великобританії, Ліберальні демократи, взяла 71 місце, це найкращий результат за її історію. А партія Фараджа, хоч і здобула лише чотири місця, посіла друге місце по багатьох округах, розділивши голоси правих та сприяючи втратам консерваторів. Якби не це, консерватори мали шанс вчепитися за владу мінімальною більшістю. Шотландські націоналісти виявилися розірвані "нормальними лівими", лейбористами та ліберальними демократами. Загалом, є загальносвітова тенденція: найсильніша радикалізація виборців, причому, одночасно і вліво і вправо. Звідси висока явка на виборах: 59,9%. Різниця лише в тому, що якщо у Франції новий парламент виявляє схильність з'їхати праворуч, то у Британії все по-своєму. Втім, і у Франції ще нічого не вирішено, другий тур може зробити сюрпризи.
Що далі?
Як уже сказано, підтримка України, за всіма ознаками, не знизиться, але Великобританія зосередиться на внутрішніх проблемах. Справлятися з розбіганням по краях політичного спектру, із завищеними побоюваннями тих, хто голосував за тих, хто програв (а їх, загалом, абсолютна більшість — 66,2%), і з ще більш завищеними очікуваннями тих, хто голосував за переможців, доведеться серу Кейру Стармеру, новопризначеному прем'єр-міністру. Якщо він не досягне успіху, маятник електоральних настроїв, через нетривалий час хитнеться у зворотний бік. Це добре ілюструє карта електоральних переваг трьох останніх за часом виборів.
Перемога лівоцентристської Лейбористської партії збіглася зі сплеском правого популізму в континентальній Європі. Для нього є багато причин, іноді унікальних для окремих країн, але є й спільні: Європа страждає від млявої економіки, високої імміграції та високих цін на енергоносії, що частково зумовлено прагненням до нульового рівня викидів вуглецю. Чинник російської агресії, зрозуміло, також є, але його вплив відчувається лише останні два роки. Політики-популісти звинувачують керівництво ЄС у всіх національних бідах, і це породжує дедалі більш євроскептичний дискурс. Але Великобританія, вже переживши пік євроскептицизму, який привів її до референдуму про членство в ЄС, закономірно почала дрейфувати у зворотний бік.
Незважаючи на масштаб перемоги лейбористів, консерватори перевершили очікування низки опитувань громадської думки, які передбачали їм менше ста місць. А тріумфування лейбористів незабаром може змінитися тривогою, оскільки зміна прем'єра не скасувала економічні труднощі. Список проблем довгий: банкрутства місцевих органів влади, старіюча інфраструктура, хронічна нестача житла та кількість безпритульних, криза Національної служби охорони здоров'я. З 42,4 млн осіб працездатного віку, від 16 до 64 років, понад 2,8 млн осіб не працюють через хронічні захворювання. Близько 6,7 млн осіб в Англії, Шотландії та Уельсі користуються Universal Credit — посібником, що допомагає з витратами на проживання. У це число входять і багато працюючих. Все ускладнюється через низькі темпи економічного зростання: економіка Великобританії минулого року майже не зростала. Із поправкою на інфляцію, зарплата з 2010 року також зросла незначно.
Британці відчайдушно прагнуть змін, але реальні можливості нового уряду будуть обмежені борговим тягарем, який перевищуватиме розмір економіки, а це означає, що підвищення податків чи скорочення видатків неминучі. Загалом, все дуже складно.
