Нудні вибори. Чому молдаванам набридла місцева версія "Слуг народу"
В минулу неділю в Молдові відбулися муніципальні вибори. Їх результати виявилися нерадісними для правлячої коаліції, в особливості - для популістів з блоку ACUM.
Нагадаю, що за результатами парламентських виборів, що пройшли в лютому, ні одна з трьох основних сил не набрала достатньо голосів для формування більшості. Демократична Партія (DPM) Володимира Плахотнюка, Партія Соціалістів (PSRM) діючого президента Ігоря Додона і блок двох партій "Дія і Солідарність" (PAS) Майї Санду і "Гідність і Правда" (DA) Андрія Нестасе, який отримав назву ACUM ("Зараз") отримали відповідно 30, 35 та 26 мандатів з 101. Враховуючи складні відносини між ними, коаліція спочатку зовсім не вимальовувалася, але в кінці кінців, до літа, PSRM і ACUM зуміли домовитися.
Після чого для DPM і примикав до неї партії "Шор" настали важкі часи. Лідери обох партій були змушені спішно покинути Молдову, щоб уникнути арешту, - втім, їм дали таку можливість, в той час як за кількома фігурами дрібніші все-таки прийшли. Хоча, треба зауважити, що нова влада не проявила особливої кровожерливості. Надовго нікого не затримали і, тим більше, не засудили - навпаки, навіть знизили термін кільком ув'язненим у справах, пов'язаних з банківською аферою, відомої в Молдові як "крадіжка мільярда".
Разом з тим коаліція PSRM-ACUM і, в особливості ACUM, позиціонували себе як силу, здатну вивести Молдову участі в геополітичному протистоянні, забезпечивши співпрацю як із Заходом, так і з Росією, і закривши всім обридлий 28-річний придністровський конфлікт; провести судову та прокурорську реформу, очистивши суди і прокуратуру від корупціонерів; обмежити владу олігархів і довести до кінця "справу про мільярд", опублікувавши, для початку, звіт аудиторської фірми Kroll в повному обсязі. Викрадених мільярдів, до речі, виявилося три, притому, в євро, а аж ніяк не в леях, як говорили спочатку.
Якщо вже бути зовсім точним, то спочатку ACUM і PSRM збиралися тільки прогнати Плахотнюка і провести нові вибори, зважаючи на неможливість тривалого перебування в одній коаліції, обіцяючи при цьому, що вибори будуть найчеснішими. ACUM, щоб було зрозуміло, - молдавське видання "Слуг народу": нестримні викриття старої влади, всієї поспіль, в поєднанні широкими обіцянками розданими в період виборів - але, на жаль, не непідтвердженими надалі справами.
Так от, пообіцявши спочатку дострокові вибори, вільні від впливу Плахотнюка, ACUM і PSRM, домовившись і прийшовши спільно до влади, як-то стерпелись-слюбились і заявили велику програму вже спільних дій. Властьподелили: PSRM розсудливо залишила за собою парламент, Майї Санду віддали прем'єрство, її людям - соціальний блок, а Андрій Настазе отримав МВС з прицілом на пост примара Кишинева. Примароми в Молдові називають мерів.
Поділ посад пройшов досить спокійно, але реформи, що називається, не пішли. Під приводом боротьби з олігархами почався простій переділ контрольованих ними схем збагачення і, меншою мірою, віджатою у них власності. Загальні ж положення справ в економіці відчутно погіршився. Дефіцит бюджету досяг 5 млрд. леїв ($1 = 17,3 лея), а ціни на електроенергію на півночі країни (вони розрізняються по регіонах) зросли на 15%.
"Справа про мільярд" як глохло, так і глохне, і розслідувати його практично неможливо. До афери причетні високопоставлені представники всіх партій, включаючи і грала в ній одну з ключових ролей Зінаїду Гречану, нині голову парламенту, а також голови PSRM (Додон, як чинний президент, формально склав з себе крісло голови повноваження, хоча за фактом партією він рулить).
Придністровське врегулювання не просунулося ні на крок. Правда, Тирасполь потихеньку затискають з усіх боків, спонукаючи до згодою на федерацію з Кишиневом, але Росія вже випросила для себе можливість тримати необмежено довгий час свою армійську угруповання на лівобережжі Дністра, навіть у тому випадку, якщо "проект ПМР" буде закритий. Російські військові залишаться під приводом охорони та утилізації старих радянських боєприпасів, яка може, в принципі, продовжуватися і 20, і 50 років.
Що ж стосується геополітичного вектора, про який так люблять розмірковувати молдавські експерти, то він виявився цілком промосковським. Здійснилася мрія Москви отримати формально проєвропейську, а за фактом керовану з Росії, Молдови, з прикріпленим до неї, як гиря на ланцюжку, вже відкрито проросійським Придністров'ям. І навіть якщо Тирасполь зусиллями Кишинева і за згодою Москви дотиснуть до федерації, він все одно зможе відчутно впливати на зовнішню політику Кишинева.
Що стосується правлячої коаліції, то PSRM - відкрито проросійська партія, Майя Санду щільно обкладена проросійськими радниками і контролюється проросійським ж евролобби, а "проєвропейську партію Настазе і його самого спонсорують молдовські бізнесмени, які сидять на торгівлі російськими нафтопродуктами. Словом, Молдова перетворилася в ідеальний продукт російської концепції Європи від Лісабона до Владивостока або, якщо завгодно - в непримітну хвіртку з Росії в ЄС, і взагалі на Захід, в обхід будь-яких антиросійських санкцій.
Справедливості заради треба зауважити, що і DPM свого часу підписала декларацію про співпрацю з "Єдиною Росією", яку формально ніхто не расторгал, а вже про співробітництво Кишинева і Тирасполя при Володимирі Плахотнюке можна розповідати годинами. Якщо коротко, то відносини були тісними і взаємовигідними, а розуміння проблем партнера доходило до видачі в Тирасполь опальних придністровських чиновників, які втекли в Молдову. Так що стверджувати, що Молдова була дуже проєвропейської при Плахотнюке, а стала проросійською тільки при Додоні-Санду-Нестасе, було б невірно. Молдова завжди тісно співпрацювала з Москвою. Але Плахотнюк намагався, принаймні, маневрувати між Росією і Заходом, а зараз Молдова вже міцно перебуває на московському ручному управлінні.
Однак повернемося до місцевих виборів. Вони в Молдові, як, мабуть, і скрізь у світі, заточені на проблемах цілком побутових. Виборців турбують не геополітичні вектори, а здатність місцевої влади підтримувати прийнятний порядок в місті або селі, і красти помірно, бо всі розуміють, що зовсім вже не краде влада - утопія, і не вимагають неможливого.
Отже, що ж у Молдові на місцевих виборах наголосували?
Вибори мерів у Молдові проходять у два тури - в тому випадку, якщо ніхто з кандидатів не набере в першому турі 50%+1 голос. Муніципальних радників (так в Молдові називають депутатів місцевих рад) обирають в один тур простою більшістю голосів. І тих і інших обирають на чотири роки. Всього необхідно обрати 898 мерів і 11 580 радників. У минулу неділю, 20 жовтня, перший тур якраз і пройшов. Другий пройде третього листопада.
З першого туру кандидати від DPM на посади мерів перемогли у 193 населених пунктах, що на 20 більше, ніж у 2015 році - адже попереду ще другий тур. Партія "Шор", молодший партнер DPM, отримала в першому турі ще 13 мерських місць. Правлячий альянс - 124 (PSRM) + 82 (ACUM).
У Кишиневі у другий тур вийшли соціаліст Іон Чебан (40,19%) і Андрій Настазе (31,08%). Це означає майже гарантовану перемогу Нестасе у другому турі, оскільки він, все ще сприймається в Молдові як "проєвропейський політики", збере проти Чебана всі голоси, віддані за непрошедших кандидатів.
По муніципальних радників картина складніше, але і там видно втому від нової влади і туга за колишньої влади, більш успішною в практичних питаннях. У районних і муніципальних радах PSRM в цілому по Молдові набрала 25,46%, ACUM - 21,25%. В сумі це дає близько 47% - трохи менше половини. Правда, DPM - на третьому місці з 15,12%, але до неї зараз почнуть підтягуватися інші партії,яких тандем PSRM-ACUM потіснив на політичну периферію. Іншими словами, DPM може стати ядром формування опозиції правлячої коаліції вже на місцевому рівні.
На виборчих дільницях, призначених для мешканців ПМР панувала апатія. На деякі ділянки взагалі ніхто не прийшов - ні одна людина. Тут потрібно пояснення: всі населені пункти, які перебувають у невизнаної ПМР, віднесені до ведення тих чи інших міст або селищ на території, непідконтрольною Кишиневу, і жителі ПМР з молдавськими паспортами повинні звертатися з питань документування, визнання Молдовою власності, а також ряду інших саме туди. Так от, в останні роки, коли в Кишиневі голосно заговорили про необхідність припинити поділ країни і повернути ПМР в Молдову, жителі ПМР стали масово ходити на молдавські вибори - в 2014 р., в молдавській Варниці потрібно було простояти в черзі більше двох годин. Правда, пізніше, по мірі розчарування в кишинівських "решалах", число голосуючих зменшилася, але навіть влітку цього року на придністровських дільницях було досить людно. І ось, через чотири місяці після створення коаліції і формування нового уряду, на них запанувала повна тиша, що означала невіра придністровців в те, що молдавська влада може хоч якось впливати на ситуацію в ПМР.
В середньому по Молдові явка теж була відчутно нижче звичайного - близько 42%, в Кишиневі - близько 36%.
Що ж ми бачимо в результаті? Звичайно, Кишинів - головний приз муніципальних виборів. Його, швидше за все, візьме Настазе. Але це буде перемога особисто Нестасе, а не ACUM, причому заради посади мера йому доведеться залишити посаду міністра МВС. Це станеться до явного задоволенню PSRM, оскільки силове міністерство, до того ж безпосередньо працює з населенням - це серйозно, а на посаді мера Нестасе буде певною мірою урівноважений своєю найбільшою фракцією PSRM у столичному муніципальному раді: 22 місця з 51. Також, як не парадоксально, перемоги Нестасе, мабуть, бажає і Ігор Додон, бачить у Чебане, сів у крісло мера столиці, небезпечного конкурента всередині партії.
Інші результати правлячої коаліції виглядають блідо - а ось популярність DPM, незважаючи на звинувачення у всіх мислимих гріхах, помітно підросла. Якщо на парламентських виборах DPM + "Шор" брали приблизно третину мандатів у парламенті - 30 + 7 із 101, то зараз, через вісім місяців, вони за результатами першого туру йдуть врівень з правлячою коаліцією, набравши по 206 мерських місць. При цьому ACUM у складі коаліції все міцніше закріплюється в ролі молодшого партнера. Якщо співвідношення отриманих PSRM і ACUM мандатів на виборах до парламенту становила 1,35:1, то отримане ними число посад мерів склало 1,5:1. Молдавські популісти, ряджені "під європейців", явно тонуть, втрачаючи кредит довіри виборців.