Іранські аятоли готуються до виборів. Коли Європа забуде про "Боїнгу" МАУ
Іран на тлі глибокої кризи і без того огидних відносин зі Сполученими Штатами готується до чергових парламентських виборів, які відбудуться 21 лютого. За місця в законодавчий орган країни, Ісламський консультативна рада, розгортається неабияка боротьба між спираються на силовий блок клерикалами, з одного боку, і реформістами з помірними консерваторами - з іншого.
На попередніх виборах, незважаючи на агресивну антиамериканську риторику і критику в адресу архітектора ядерної угоди - президента Хасана Рухани - з боку верховного аятоли Алі Хаменеї і його прісних, політсилам, які більш прихильні діалогу з Заходом, вдалося здобути більшість місць у парламенті. У Об'єднаної коаліції реформістів, до складу якої зокрема входить близька до Рухани партія "Помірність і розвиток", налічується 120 мандатів з 290. Консервативна Широка коаліція принципалистов, сформована консервативними і ультраконсервативними клерикальними партіями, отримала 86 місць. Треті за кількістю мандатів - незалежні правники (66 мандатів), що дає простір яструбам для маневрів. Ще 10 місць мають помірні консерватори з коаліції "Голос нації", що відбрунькувалися від Об'єднаного фронту принципалистов (один з членів Широкої коаліції принципалистов). Також п'ять крісел зарезервовано за представниками релігійних і національних меншин: вірменами, ассирийцем, іудеєм, зороастрийцем.
Однак вага реформістів зменшився. Багато іранців розчаровані нездатністю Рухани виконати обіцянки як щодо діалогу з Заходом, а отже, і зниження санкційного тиску, так і якою-ніякої лібералізації суспільства, затиснутого в лещата ультраконсервативних шиїтських яструбів. Табір реформістів, на відміну від клерикалів, не може продемонструвати сьогодні аналогічної монолітності. Як би сам Рухани не намагався топтатися на електоральному полі аятол, публічно заявляючи, що ніяких переговорів зі Сполученими Штатами щодо нового ядерного угоди не буде. Спершу скасування санкцій, потім поговоримо, твердить президент Ірану.
До речі про Сша. Саме дії адміністрації Дональда Трампа, в першу чергу його відмову від операції та відновлення санкцій, значною мірою посприяли зміцненню позицій партії війни в Ірані. Антиамериканські настрої посилилися після ліквідації командувача спецпідрозділом "Кудс" генерала Касема Сулеймані в Іраку.
Корпус Вартових Ісламської революції (КВІР) втратив впливового офіцера, який курирував проксі за кордоном, і в той же час отримав необхідний їм і Хаменеї "заряд бадьорості". З урахуванням триваючої дифузії силовиків і аятолл і в контексті дерибану законодавчої влади це важливий маркер. Як, втім, і спроби усунути від виборчого процесу максимально можлива кількість представників політсил реформістів і помірних консерваторів. Напередодні іранський аналог Конституційного суду - Рада вартових конституції - вже завернув майже половину кандидатів, 6,85 тис. із 14 тис.
Але. Нехай клерикали в зв'язці з КВІР виглядають у рази переконливіше реформістів, потрібно все ж тримати в розумі і фактор протестної активності в Ірані, яка зростає з року в рік на тлі зростання безробіття і цін, інфляції та інших подарунків економічної кризи. Це, наприклад, і листопадові і грудневі демонстрації проти зростання цін на бензин, які переросли у антиурядові з вимогою зміни режиму і під гаслом "Смерть Хаменеї!". В ході акцій сотні були вбиті, а тисячі затримані. Це і січневі мітинги, спровоковані катастрофою з вини іранських силовиків Boeing української МАУ.
Протестний запал, насамперед молоді, може цілком перетворитися в невигідний яструбам результат на виборах. Активність не відчувають любові до Хаменеї виборців гіпотетично обіцяє і високу явку, що клерикалам взагалі не на руку. Якщо не буде широкомасштабних фальсифікацій і при належній мотивації виборця, критично відноситься до традиціоналістів і готового дати реформістам ще один шанс, зберігається ймовірність не так поразки клерикалів, як невиконання ними програми-максимум на цей виборчий цикл. Аятоли, в свою чергу, спираються, крім КВІР, на свій мобілізований діями США електорат, у тому числі за межами великих міст, де виборець більш політично освічений і не так скутий релігійними догмами.
Курс на ізоляцію
За умови, що реформістам не вдасться достукатися до молодих виборців, клерикали мають чудові шанси здобути перемогу - отримати більшість у парламенті, а значить, уряд, і підготуватися до президентських виборів в 2021 р. Сценарій, де у яструбів вся повнота влади, означає, що Іран надовго буде закрита для світу, діалог зі Штатами - заморожений остаточно, а політика Тегерана залишиться агресивною.
Трамп, який після перемоги над демократами в Конгресі з великою часткою ймовірності залишиться в Білому домі ще на чотири роки, також не буде зменшувати темп. Тим більше, що йому вдалося залучити на свою сторону ЄС, чиї лідери відкрито критикують президента США і традиційно були більш м'яким по відношенню до Ірану. Хоча знову-таки саме властиве старенькій Європі флюгерство, її готовність догоджати автократів може стати умовою для виходу іранських адептів теократії у світ, всупереч політиці Вашингтона. Не виключено, що в не настільки віддаленому майбутньому, наприклад, французький президент Емманюель Макрон або голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер не заговорять про необхідність вести "стратегічний діалог" не лише з Кремлем, але і з Тегераном, бо, мовляв, розмова на підвищених тонах (через санкції) ні до чого не привела.
Такого роду меседжів з Євросоюзу слід очікувати з плином часу, коли буде забутий збитий Іраном український літак. Як це можна спостерігати в історії з малайзійським "Боїнгом" рейсу MH17. Те, що на Донбасі загинули 193 громадянина Нідерландів, не завадило нідерландському депутату-соціалісту Тіні Коксу через неповних п'ять років презентувати доповідь ПАРЄ, який, нехай і не відразу, а після приходу до влади команди Володимира Зеленського, послужив повернення делегації РФ в Асамблею. Не варто забувати і про референдум щодо асоціації ЄС та України", який відбувся 6 квітня 2016 р. і, незважаючи на свій статус консультативної, призвів до гальмування угоди. Референдум, як відомо, просували місцеві праві при активному сприянні кремлівських консерв.
Виникає питання: а що заважає європейцям забути і про катастрофу літака МАУ, в результаті якого загинули переважно громадяни Канади та Ірану? Прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо? Так, на деякий час глава канадського уряду, на відміну від Банкової не соромиться різких висловлювань на адресу Тегерана, зможе тримати ЄС в тонусі в цьому питанні. Але так чи інакше спільні з Іраном ґешефти візьмуть верх, даючи шанс аятолли домогтися свого в зовнішній політиці, а також можливість ігнорувати адміністрацію Трампа.
