Вибори в Грузії. Саакашвілі майже повертається, а Черновецького потіснив оперний співак
Жовтень 2016 року у Грузії почався непросто - в країні розпал парламентської виборчої кампанії, яка завершиться голосування у неділю. Причому розпал в буквальному сенсі. Так, наприклад, 4 жовтня - за чотири дні до виборів, був підірваний автомобіль відомого опозиційного депутата від Єдиного національного руху (ЄНР Михайла Саакашвілі) Гіві Таргамадзе - прем'єр-міністр Георгій Квірікашвілі оголосив це скандальне провокацією і пообіцяв, що винні будуть покарані.
При цьому цікаво, що ще в середині серпня відбулося надзвичайно знакова подія - вперше за чотири роки перебування при владі нинішньої правлячої партії (точніше - коаліції) "Грузинська мрія", політична організація влади поступилася в рейтингу опозиційним "националам", адже ще на початку літа прихильники одеського губернатора і екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі помітно поступалися "мрійникам".
Можливо, з цим пов'язані войовничі заяви лідерів ЕНД про "агонії режиму Іванішвілі". Втім, крім маргінальних партій ніхто завчасно не закликає до будь-яких протестів, тим більше, що до виборчого процесу попереднього циклу (2012-13) яких-небудь серйозних зауважень не виникло. Звичайно, 2% здаються невеликим відривом (ЄНР - 13%, ГМ - 11%), але тільки якщо не брати до уваги ряд обставин.
По-перше, грузинська політико-партійна система почала демонструвати домінуючу двухполюсность. Згідно з опитуванням Національного демократичного інституту (18 серпня, 4500 чол), інші партії в принципі не проходять 5-відсотковий бар'єр. А це означає, що грузинська політика все ще залишається парним танцем. Незважаючи на те, що творець "мрійників" і міноритарний акціонер "Газпрому" Бідзіна Іванішвілі давно видалився з усіх офіційних позицій. Однак, з точки зору грузинського суспільства екстравагантний мільярдер продовжує грати першу скрипку у місцевому політичному житті. Іншими словами, ця війна - як мінімум, для ЕНД і Михайла Саакашвілі - ще не закінчена.
По-друге, хоча чотири роки лідерства "Грузинської мрії" і не дали істотних приводів звинувачувати її в подмигивании Москві, ранні з історичної точки зору і давно забуті спроби налагодити діалог залишили певний "душок", який у сформованій соціологічної ситуації може зіграти з правлячою партією злий жарт. При цьому слід враховувати, що розслідування зловживань часів президентства Саакашвілі так і залишилися безрезультатними і більше нагадують політичні репресії, про що не втомлюється нагадувати опозиція. Ймовірно, крапля за краплею, але при всій природної інерції суспільної свідомості ці нюанси накопичуються в соціумі, справляючи помітний вплив на його самовизначення.
Тим не менше, не можна не відзначити - у-третіх - що цілих 65%, або майже дві третини респондентів NBI взагалі відмовилися відповідати на запитання. Це може означати або втома від сверхполитизированности грузинської суспільного життя як такої, або цілком звичайне для людської природи відсутність схильності визнавати помилки, або якусь боязнь ділитися своєю думкою (і тоді справи в Грузії йдуть недобре).
Втім, поки що підстави для сумних висновків відсутні, та й справді - на манежі (за винятком політиків, які потрапили у в'язницю або емігрували, - до речі кажучи, в Україну) все ті ж. У 2012 році Іванішвілі все-таки вдалося сколотити коаліцію всіх незадоволених стилем правління президента Саакашвілі - а ось навколо чого об'єднувати ці групи впливу сьогодні - не дуже зрозуміло. Адже, нехай і в пом'якшеній формі і з спробами доповнити цей курс тими чи іншими соціальними програмами, що не мали серйозного успіху) - чинна влада, по суті, продовжила курс попередньої.
Особливо це стосується зовнішньої політики, оскільки, незважаючи на компліментарні оцінки, одержувані Тбілісі з боку Брюсселя, друк на рішення про перехід до безвізового режиму зависла в повітрі.
Однак, партійні рейтинги - це все ж далеко не "вирок": парламент Грузії обирається за квазисмешанной системою в одномандатних округах розігрується дещо менша, але більш ніж вагома частина місць. Це значить, просто випередити "Грузинську мрію" за пропорціями - недостатньо, а криза лідерства у ЕНД вважався найбільшою проблемою партії з тих пір, як вона опинилася обезголовленою. Правда, саме ця обставина могла змінитися - тепер на чолі списку стоїть дружина Саакашвілі Сандра Рулофс.
Саакашвілі ж останнім часом обіцяє у разі перемоги ЕНД розслідувати злочини Іванішвілі і згадує з цього приводу якісь історії з 90-х, нібито пов'язані з ім'ям тіньового керівника демократичної Грузії.
І, нарешті, навіть перемога "націоналів" не буде означати негайного тріумфального в'їзду Михайла Саакашвілі в збудований ним колись у стилі Білого дому президентський палац - і взагалі в Тбілісі. Адже ще як мінімум рік у влади продовжує залишатися президент країни Георгій Маргвелашвілі, а судова влада в Грузії, природно, відділена від виконавчої і законодавчої.
Необхідно звернути увагу на те, що останній і свіжий опитування (12-25 вересня, проведене GfK за замовленням телекомпанії "Руставі-2"), і після якого нових публічних досліджень, ймовірно, вже не буде, показав, що серед тих, хто визначився, на питання "яку партію ви підтримуєте не залежно від того, за кого будете голосувати?", громадяни відповіли так: 38% підтримує "Грузинську мрію", 35,6% - "Єдиний національний рух", 5,9% - за лейбористів і 5,8% - за партію екс-міністра оборони Іраклія Аласанія.
Певний шанс пройти в парламент має нова політична сила оперного співака Паати Бурчуладзе "Держава для народу". При цьому похибка складає 1,5-2%, що досить багато з урахуванням дуже близьких показників основних партій.
Забавно, але здається саме цю нішу прагнув зайняти новий грузин українського походження Леонід Черновецький зі своїм проектом "За красиву Грузію", але був змушений припинити свою партійну діяльність кілька місяців тому - мабуть, вихід з перегонів має відношення до сімейних проблем, такими як затримання Степана Черновецького в Іспанії. Та й грузинські популісти були явно не налаштовані пускати на своє пасовище українсько-ізраїльського мільярдера.
Якщо в парламенті сформується нова більшість і воно ж створить новий кабінет міністрів - це буде означати, мабуть, початок розслідувань щодо позбавлення громадянства великої групи політиків, і цей процес, безумовно, займе не один місяць і додасть скандальності в і без того по-кавказьки емоційну драму грузинського політичного шоу.
Примітним, тим не менш, вже стає виявлення прихованих ставок Кремля - крім давно афілійованої з ним Ніно Бурджанадзе, "вуха" Москви стирчать з-за різного роду ультраконсервативних груп, а також "євразійських" інститутів і центрів. Специфічно у цьому відношенні виглядає і партія Окруашвілі, якого Саакашвілі колись переслідував за корупцію, і який деякий час був занадто доступний для російських і проросійських ЗМІ у Франції, хоча явних ознак такого роду все-таки немає. Кому-кому, а от проросійським "мурзилками" в разі зміни влади в Грузії явно не минути лиха.