Вибори у Білорусі: день надій, ніч тривоги, ранок розчарування

У неділю, 9 серпня, в Білорусі пройшли вибори президента. Білоруси в Україні могли проголосувати в посольстві своєї країни в Києві, на вул. Коцюбинського. Втім, як з'ясувалося, ця можливість була скоріше теоретичною. Ми з дружиною і дитиною приїхали о 11.40 – думали, проголосуємо швиденько, та й підемо собі далі. Але довелося встати в чергу, хвіст якої незабаром розтягнувся на десятки метрів.

Не знаю, чи очікували в білоруському посольстві на такий наплив охочих проголосувати, але там явно не збиралися дозволити це зробити людям, які прийшли з однією метою – проголосувати проти Лукашенка. У посольство запускали одну особу на 15-20 хвилин. Багато хто прийшов з дітьми, і юрба сама пропускала їх вперед, тож перші кілька годин черга практично не рухалася.

Кілька разів люди висловлювали, м'яко кажучи, обурення такою поведінкою посольських чиновників. У якийсь момент посол вийшов, подивився на натовп і прямим текстом заявив через огорожу: "А чого ви всі сьогодні сюди приперлися!" Після чого, на виправдання повільної роботи свого відомства почав розповідати якісь казки про терористичну загрозу в Києві.

Ті, хто зміг проголосувати, повідомляли: працює всього одна кабінка для голосування, а щоб отримати бюлетень, потрібно обійти п'ять кабінетів. Подібне відбувалося в білоруських посольствах по всьому світу, та й у самій Білорусі: ділянки закривалися рівно о 20.00, хоча перед ними стояли натовпи людей, які ще не проголосували. У Києві після закриття виборчої дільниці люди стояли з піднятими вгору білоруськими паспортами – показуючи, що вони прийшли проголосувати, але їм не дали такої можливості.

За даними людей, які проводили екзит-поли біля виходу з посольства Білорусі в Києві, за весь день у голосуванні встигли взяти участь 225 осіб. Результат: Світлана Тихановська — 72.67%, Олександр Лукашенко — 9.65%, проти всіх — 3.86%, інші кандидати – по 0.32%. До речі, екзит-поли в інших містах світу і в самій Білорусі (заборонені, правда, а тому напівпідпільні) показували схожу картину.

Такий результат був передбачуваним, тому вперше за останні два десятки років завданням білоруської влади було не забезпечити участь людей у голосуванні (раніше люди на дільниці просто не йшли), а точно навпаки: не дати проголосувати тим, хто прийшов. Адже вони могли зіпсувати картинку, вже намальовану владою під час дострокового голосування (воно йшло з 4 серпня).

Справді могли. Наприклад, моя теща, прийшовши в неділю голосувати на свою ділянку в Мінську, виявила у списках виборців свою матір, що померла два роки тому. Причому виявилося, що та вже встигла проголосувати. Довелося влаштувати на ділянці невеликий скандал, покійницю із списків викреслили зі складанням відповідного протоколу. Але бюлетень-то вже вкинуто.

Тож ніхто не здивувався цифр офіційних екзит-полів, які в 20.00 з гордістю оголосила глава ЦВК Лідія Єрмошина: діючий "пересидент" країни Олександр Лукашенко нібито набрав 79,7%, Світлана Тихановська отримала 6,8% голосів, Ганна Канопацька – 2,3%, Андрій Дмитрієв – 1,1%, Сергій Черечень – 0,9%. Проти всіх проголосували 9,2% виборців.

Можна не сумніватися, що офіційні цифри будуть дуже близькими до озвучених. Щоправда, глава ЦВК зазначила, що у багатьох виборчих комісіях підсумкові протоколи так і не були вивішені, а членів комісій вивозили під охороною ОМОНу, прориваючись через обурений натовп.

А потім була безсонна ніч. У Білорусі відключили головного провайдера "Белтелеком", новинні сайти і агентства не працювали. Але деякі канали передачі інформації залишилися "живими" — працював Телеграм, і ми бачили, що відбувається в Мінську та інших містах.

Якщо у провінції нечисленна місцева міліція не чинила опору натовпам людей або навіть демонстративно складала щити, то в Мінську (куди крім ОМОНу і спецпризначенців були стягнуті ще і війська) розгорілися вуличні сутички. Протести йшли по всьому центру міста, так що силовикам довелося "розмазувати" сили. До того ж, під час спроб затримати когось із мітингувальників товариші найчастіше відбивали його у ОМОНу.

У якийсь момент в хід пішли світлошумові гранати, водомети, гумові кулі. Закривавлені люди, стрільба, безліч машин швидкої допомоги і озвірілий спецназ — так виглядав вночі центр Мінська. З'явилися повідомлення про загиблих, але за відеозаписами судити важко, а офіційних підтверджень чи спростувань досі немає. Білоруський інтернет не працює, але протестувальники – це було чути – урочисто пообіцяли силовикам: "Зустрінемося завтра!"

Звичайно, ми очікували, що Олександр Лукашенко не віддасть трон. Але сподівалися, що зміна влади все-таки відбудеться: нехай через другий тур голосування, через якісь комітети громадянської злагоди, через участь міжнародних переговірників. Але хтось в оточенні начальника Білорусі (а радше, він сам) вирішив: тільки абсолютна перемога, тільки хардкор! І білорусів знову кийками та водометами загнали в колгосп.

Так, протести триватимуть ще кілька днів, а світова спільнота в черговий раз висловить свою глибоку стурбованість і накладе на Лукашенка сміховинні санкції. Україні ж варто готуватися до напливу емігрантів з північної сусідки.