Вибори обмеженої участі. Як Навальний Путіну зустріч з Лукашенком зіпсував

При всій анекдотичності появи в одній фразі таких понять як "сучасна РФ" і "вибори", триденне згвалтування підданих Володимира Путіна "виборчим процесом", в кращих традиціях бюрократії декадансу назване "єдиним днем голосування", дає певне уявлення про настрої російського суспільства і ефективності політичних технологій або їх відсутності.

Три згубних тенденції

У Росії 11-13 вересня відбулися перші вибори після карантину та прийняття поправок до Конституції. Марафон місцевих виборів (практично повністю — мали місце ще довибори в Держдуму по округах), який, як і "референдум" про четвертий термін Володимира Путіна, проходив, в тому числі, у дворах біля сміттєвих баків і в багажниках автомобілів, але при цьому супроводжувався-таки обов'язковим наглядом і сутичками місцевих еліт, позначив три тенденції.

Тенденція перша — яка, по всій видимості, пояснює, навіщо Путіну або його прісним потрібно труїти Олексія Навального. Потім, щоб спробувати розвалити координацію і пом'якшити жахливу ситуацію для "Єдиної Росії", яка може тепер формально, але повноцінно похвалитися, по суті, лише перемогами на "виборах" губернаторів там, де вони проводилися. Взагалі, ясно, що "вибори" проходили в умовах практично тотального недопущення до участі "несистемних" опозиціонерів, що в якійсь мірі балансувалося стратегією "розумного голосування". Тобто за найбільш сильного кандидата не від правлячої "партії", яка представляє собою практично декоративний сегмент режиму.

Не скрізь, звичайно, ця стратегія — особливо з примусовим вибуттям з командирського поста Навального — спрацювала взагалі або спрацювала коректно, оскільки від системно-опозиційних партій режим підсовував навіть більш монструозних персонажів, ніж від "ЄР", на тлі повзучої політичної дестабілізації в країні раптово почали нарощувати колишню суб'єктність.

Паралельно управління внутрішньої політики АП РФ розширило асортимент таких партій "системної опозиції". Зокрема, цей скислий комплексний обід для виборця був розбавлений націонал-сталіністами фрік-письменника і військового злочинця Захара Прілепіна і не першої, але й не другої свіжості "лібералами" на кшталт якихось "Нових людей", а також підключивши в штепсель "Партії зростання" музиканта Шнура і різномастих "зелених".

Однак, як видається, переляканий Хабаровськом (виборів в якому не було, а протести — тривають) перший заступник глави АП Сергій Кирієнко дещо перестарався з цим експериментом, і трохи нижче стане ясно чому.

Тенденція друга — партія Путіна-Медведєва тепер здатна "перемагати" виключно за допомогою масштабних фальсифікацій, висушування або адміністративного накачування явки. Скрізь, де це не відбувається або з якихось причин не виходить, вона здає позиції. Режим, при всій своїй уявній твердості, підгнив і постарів, став, в масштабах країни, неповоротким і підсліпуватим, а його виверти викликають лише сміх і роздратування. Зауважимо, що ні 5, ні 10, ні тим більше 15 років настільки титанічних зусиль і грубих прийомів Кремлю для імітації демократії не було потрібно. Але тепер і дискурс нижче, і гламур пожиже.

І третя тенденція — при всій (досить великовагової і шитої білими нитками) технологічній грі з фільтрами, яку вів режим на цьому голосуванні, її підсумки для путінської камарильї можно вважати швидше тривожними. Заради функціонування вертикалі губернаторські вибори були безбожно підроблені, в особливо проблемних регіонах будь-яких значущих конкурентів навіть від сервільної опозиції брутально викинули з самого процесу реєстрації. Але ж цей "ЕДГ" розглядався як репетиція наступних думських виборів, причому в якості побічного продукту обнулення самого Путіна повноваження декоративного законодавчого органу помітним чином розширилися, зокрема щодо звітності міністрів і управління бюджетом...

Тепер слід сказати про те, що відділ АП РФ щодо забезпечення виборчого процесу — все ще має назву ЦВК — передбачувано намагається якось витягнути партію Путіна-Медведєва з дна в найбільш проблемних регіонах, брутально зараховуючи вкидання та інші подібні "інциденти". Тому цифри і розклади все ще можуть чарівним чином змінюватися. Але факт залишається фактом: ігри в демократію, навіть на міліметровому периметрі, закінчуються для відірвавшогося від реалій режиму Путіна все гірше.

З розумом і без

Отже, "виборчий процес" пройшов в 39 регіонах Росії — як правило, нижнього порога явки і необхідності кваліфікованої більшості (крім губернаторських виборів) в РФ немає. Всього ж — понад 9 тис. виборів пройшли в 83 регіонах, оскільки росіяни "вибирали" глав 18 регіонів і склади 11 регіональних зборів, незліченну кількість муніципальних представників і так далі, і тому подібне.

Десь це вибори в міські і селищні ради, десь — в обласні думи, десь — губернаторські "змагання", але є ще й довибори в Держдуму. Таких довиборів — чотири, це Курська, Пензенська, Ярославська області та Татарстан. У Татарстані, в загальному, завжди все зрозуміло (хіба що, як і в Башкирії, інших електоральних султанатах, часто розкривають схеми системних фальсифікацій). А ось в Ярославській області "розумне голосування" по Навальному, здається, вивело вперед кандидата від "Справедливої Росії", колишнього мера Рибінська і губернатора краю Анатолія Лисицина...

Воно ж як влаштовано (до речі, цей безідейний автоматизм штабів Навального обурює технократів від більш лівого "Яблука", зокрема архітектора електоральних машин в Москві Максима Каца)? Залишившись без легальної партії, "навальністи" підготували рекомендації більш ніж по 1100 кандидатам на 66 виборах в 39 регіонах, виходячи з того, що навіть бродячий собака буде кращим депутатом, ніж відкритий "путініст", і в останній день голосування розіслали їх своїй багатомільйонній базі подпіскі-підтримки.

Іноді цей метод спрацьовує дивним чином, проводячи на виборну посаду людей досить одіозних — якихось швидких бандитів з ОРДЛО або борців з геями. Проте він визнаний владою досить ефективним і небезпечним для того, щоб громити офіси по "Фонду по боротьбі з корупцією" та труїти його лідера-засновника. За поточними підсумками нинішніх регіональних "виборів" можна зробити висновок, що подібна (і інша) мобілізація опозиційного виборця виявилася нижче середнього (в силу як мінімум загальної пригніченості в російському суспільстві), але точково стратегія спрацювала блискуче.

Перед колегою незручно

Там, де "навальністи" планували домогтися успіху, вони його переважно домоглися, зумівши навіть провести до міських рад Новосибірська і Томська своїх крайових координаторів. Зокрема, такими стали підсумки виборів до міської думи "зловісного" тепер Томська: Єдина Росія — 24,33%, КПРФ — 17,58%, ЛДПР — 15,13%, Нові люди — 14,44%, СР — 11, 06%, Яблуко — 9,39%, Партія зростання — 5,27%.

Таким чином, в Томську з 26 мандатів депутатів до міськради 16 виграли кандидати від "Розумного голосування", і всього лише три дісталося "Єдиній Росії". Важкі поразки "Єдина Росія" зазнала — коли частково, а коли цілком завдяки "системі Навального" — на виборах в інші ради крайових і обласних столиць. Це Новосибірськ, Тамбов і Воронеж. Навіть в непробивній Рязані, звідки Кремль традиційно набирає "арійців" в свої війська, правляча партія, швидше за все, втратить більшість.

Примітно, що новий проект "системних лібералів", загнаних було в гетто кремлівською "партією війни і свавілля", — "Нові люди" — раптово вистрілив, пройшовши з істотним результатом в 4 або 5 законодавчих зборів і отримавши, таким чином, право брати участь в виборах в Держдуму без збору підписів, так би мовити, автоматично. У той же час коричневий проект на чолі з Прилепіним "За правду" виступив значно скромніше, ледь переповз подекуди бар'єр. Хоча, мабуть, теж отримає право виступити на думських виборах спойлером для тих же ЛДПР і КПРФ (або не спойлером — може, і новоотрощеною партійною ногою угруповання Пригожина-Малофєєва-Бородая?).

Спостерігачі заявили, що те, що відбувається на дільницях, можна було назвати тільки "правовим свавіллям": так багато порушень — тисячі — вони не бачили вже кілька років. Найбільшу кількість зафіксовано в Краснодарському краї, Челябінській, Нижегородській і Самарській областях. Як і всюди, де всіма правдами і неправдами втримали контроль над крайовою і місцевою владою. Втім, населенню РФ до цього не звикати, а Росія давно стала рекордсменом по фальсифікаціям і іншим способам спотворення результатів виборів.

Вся ця історія з "виборами обмеженої участі", втім, самим пікантним чином відбувається на тлі, на якому Путін хотів би показати Олександру Лукашенку, що приїхав в Сочі — то чи на уклін, то чи в спробі якось викрутитися, що він все ще "молодий і сильний". Двозначні результати виборів — при всіх спробах Путіна дистанціюватися від партійного проекту, що втратив популярність, з ведмедем на емблемі, і недавньому лементі керівництва єдиноросів про необхідність для апаратників йти на будь-які вибори виключно під партійними прапорами — створили для цієї зустрічі невпевнений фон.

Тут би, звичайно, і порадити білоруському диктатору своєму російському колезі, як треба по-справжньому підробляти вибори, та ось біда — "мінський лендслайд" обернувся масовими протестами, грунтовно розхитав трон колгоспного політтехнолога. Ось і виходить така зустріч двох самотностей — адже "партію Путіна" з рекордним результатом підтримали лише в тих регіонах РФ, які або нагадують зону, або представляють собою місячний ландшафт, або ж це "електоральні султанати", де підсумки виборів визначає місцевий богдихан. Підстави для уїдливості з'явилися і у західних країн, які все ще підтримують комунікацію з Кремлем, нехай і в основному на теми радянської бойової фармакології, поширення хімічної зброї та порожнього газопроводу.

Нарешті, варто підкреслити, що, можливо, вже вдруге після московських міських виборів, на яких путіністам вдалося втримати мінімальну більшість в московській думі лише з використанням жорстких фальсифікацій, ми спостерігаємо об'єднання позасистемної і частково системної опозиції в РФ. Так, створена під егідою Михайла Ходорковського "Відкрита Росія" заявила, що півсотні з гаком кандидатам з коаліції "Об'єднані демократи" вдалося перемогти на минулих виборах. Всього ж від "Об'єднаних демократів" був 501 кандидат, і близько 80% з них увійшли в списки "розумного голосування".

Разом з тим очевидний прихований тріумф як Ходорковського і Навального, так і нового покоління в "партії напівсвіту" — "Яблуко", а також "системних лібералів" і кріптооппозіціонеров в самому, що широко розуміється, Кремлі. Тому слід чекати подальшого закручування гайок — в розумінні Путіна (як і переслідуваного телеграм-каналами Лукашенка) горезвісна англійка почала "гадити" площами, причому вже не тільки з Лондона і з супутників НАТО, але з Берліна, Женеви, Вільнюса, Варшави і Києва. А що з цим робити — незрозуміло.

Зрозуміло тільки, що "партія війни" в Росії програє свою внутрішню війну — громадянську, а її патрон — "Єдина Росія" з кожним новим циклом перетворюється на якусь сіру, брудну пляму на бігбордах, куплених в обхід будь-яких тендерних процедур.