Битва стариганів. Чи допоможе Байдену визнання Трампа винним у шахрайстві

Суд штату Нью-Йорк визнав 26 вересня, що Дональд Трамп та його сімейний бізнес обманним шляхом завищили вартість його нерухомості та інших активів, повідомляє Reuters. Це полегшить генеральному прокурору штату встановлення збитків на судовому засіданні, запланованому на 2 жовтня.

Чи може низка судових поразок перешкодити Трампу брати участь у республіканських праймеризах на висування кандидатом у президенти від GOP на виборах 2024 року? Категорично немає, за жодних обставин.

Чи може вона вплинути на шанси на його перемогу на цих праймерізах, зокрема, зменшити їх? Зменшити — навряд, зате трохи збільшити — так, може.

Чи може вона вплинути на результат президентських виборів, якщо Трамп братиме участь у них як кандидат від республіканців? Може. Не дуже сильно, але відчутно. На це розраховують прихильники Демократичної партії, які інспірували до виборів чергову серію позовів проти Трампа. Втім, від них не відстають і республіканці, розкручуючи позови проти Байдена та його сім'ї, хоча судовий шлейф у Трампа значно більший.

Розбираємось, як це працює і що думають із цього приводу американські виборці.

Нюанси політичної системи

Від виборів до виборів приблизно по 40% американських виборців твердо підтримують демократів і республіканців, а 20% вагаються. Це повторюється досить стабільно з дуже невеликими відсотковими варіаціями. Завдання кожної з партій на виборах – залучити якнайбільше з 20%, що коливаються, і не відштовхнути свої 40%. Навколо цього будуються обидві кампанії.

При цьому виборчі кампанії обох партій улаштовані досить складно. Вони є неоднорідними: є набір гасел на федеральному рівні і є особливості для кожного штату. Причому саме особливості штату найчастіше все у кожному штаті і вирішують. Американці прагматично замкнуті на місцеві питання: першими за ступенем важливості стоять проблеми штату, потім федерального рівня, а потім зарубіжні. Але федеральна кампанія що включає у собі кампанії по штатам, ні містити явних внутрішніх протиріч: конкуренти ловлять противника кожному з них, і навіть випадкової застереженні.

Також неоднорідні інтереси та позиції спонсорів партій, які далеко не завжди помітні. Усередині кожної з партій є свої течії та конкуренція угруповань. Є стратегічні розрахунки, які виходять за межі чергових виборів. Аналіз показує, що в обох партіях завжди є групи, які планують зростання та просування свого кандидата на 2-3 кампанії, тобто на 8-12 років наперед. Таких груп у кожній партії кілька, і вони також конкурують, оскільки самі партії дуже неоднорідні.

Тут треба торкнутися особливостей американської політичної системи, у якій не приживається трипартійність. Як показує американська історія, якщо в якийсь момент третя партія виходить у першу лігу і бере участь у виборах нарівні з двома колишніми, то на наступних виборах або одну зі старих партій буде з першої ліги вибито, або новачка спільними зусиллями втоплять. Так чи інакше, зрештою, партій залишиться, як і раніше, дві, і це, зрозуміло, не випадково. Конкуренція саме двох, а не більшої кількості партій на федеральному рівні серйозно вшита до американського законодавства. Заборони багатопартійності немає, але фактори, які штовхають до неї, є. На цей крок цілком свідомо пішли засновники США, щоб не допустити перемоги меншості, коли партія, яка представляє, грубо кажучи, інтереси та голоси 34% населення перемогла б дві інші, кожну з яких підтримували б лише 33%, але в сумі – 66%. Тому партій дві, і крапка, і ці партії повинні вмістити в себе всю американську різноманітність, більш-менш розділивши її на двох. Потім вони повинні примирити в собі свою половину різноманітностей, добути ще трохи голосів, і з усім цим йти на вибори.

Але різноманітність американського суспільства зростає, воно ускладнюється та стратифікується. Достатньо порівняти Америку 100-річною, 50-річною, 20-річною давністю та сучасною, щоб це побачити.

Очевидно, що кожен кандидат, висунутий однією з таких мультипартій на федеральному рівні, для участі у боротьбі за крісло президента США – продукт довгого та складного ланцюжка компромісів, складність якого безперервно зростає. Складність, що зростає, звужує коридор, яким повинен пройти кандидат, а той, хто одного разу ставав підсумком такого компромісу, отримує переваги.

Зараз коридор звузився настільки, що новій фігурі протиснутись через нього стало майже неможливо. Це й породило кризу американських президентських виборів, оскільки участь у них надто вікових кандидатів – це саме криза. Тим часом все йде до того, що у виборах 2024 року братимуть участь чинний президент Джо Байден і екс-президент Дональд Трамп. На момент виборів, у листопаді 2024 року, Байдену буде 82 роки, Трампу 77 років. Це ставить питання про те, чи зможуть вони чисто фізично дожити до закінчення 4-річного терміну, тобто до 86 або 81-річного віку відповідно і, тим більше, виконувати в повному обсязі свої обов'язки.

На другому плані виринають ще кілька питань. Якою мірою джерелом політичних рішень міжнародного та федерального рівня є сьогодні сам президент США, і як змінилася ця ситуація за останні сто років? Як проходитиме висунення кандидатів на вибори 2028 року? Чи буде коридор компромісів хоча б теоретично проходимо чи обидві партії впруться в пат?

Останнє з питань більш ніж актуальне, оскільки і для Байдена, і для Трампа президентський термін 2024-28, у разі їхнього обрання, буде останнім. По-перше, за віком, а по-друге, з 22-ї поправки до Конституції: два терміни, і не більше, байдуже, поспіль чи ні.

Як реагують на кризу американські виборці

Вони його бачать, і висловлюють тривогу, перш за все, щодо надмірно високого віку кандидатів. Хоча в американській культурній традиції вік асоціюється з досвідом і старшинством на виборній посаді, у ситуації, що склалася, його переважують побоювання, що особи старше 75 можуть бути відірвані від сучасних реалій або нездатні виконувати свою роботу. У цій ситуації різниця у чотири роки суттєво грає на користь Трампа. Її і намагаються зараз урівноважити судовим тиском демократи.

Проте, Трамп згідно з опитуванням CBS News/YouGov, проведеним серед зареєстрованих виборців по всій території США з 12 по 15 вересня, наразі має перевагу.

Якщо президентські вибори 2024 року відбудуться між Байденом та Трампом, за кого ви голосуватимете? Джо Байден – 49%, Трамп – 50%, не визначились 1%.

І хоча коментатори нагадують, що подібна ситуація вже не раз була в гонці демократів з республіканцями: так, у серпні 1995 року Боб Доул випереджав Білла Клінтона, а шанси Барака Обами на обрання на другий термін на виборах 2012 року оцінювалися досить низько влітку 2011 року, ці порівняння можна прийняти лише з великим застереженням. Як не крути, а очевидна криза вікової довіри до обох найімовірніших кандидатів – нічого подібного раніше не було.

Якщо Джо Байден (Дональд Трамп) буде обраний у 2024 році, то він, ймовірно, закінчить свій другий термін — 34% (55%); залишить свою посаду до закінчення другого терміну – 44% (16%), не знаю – 22% (29%).

84% тих, хто вважає, що Байден піде під час другого терміну, підтримують Трампа.

Ще ясніше виявили переваги Трампа наступні два питання:

- Який кандидат із пари Байден-Трамп досить здоровий фізично (психічно та когнітивно), щоб обіймати посаду президента? Тільки Байден — 16% ( 26%) , тільки Трамп — 43% ( 44 %), обидва, Байден і Трамп — 12% (7%), жоден з них — 29% (23%).

Якщо 29% виборців вважають обох ймовірних кандидатів фізично непридатними за станом здоров'я, а 23% психічно, то це, очевидно, вже криза виборів? Чи ще ні? Американці вважають, що так, це криза.

Якщо пара Байден-Трамп боротиметься за місце президента у 2024 році, то які почуття це викличе у вас? Політична система зламана 64%; первинні виборці штату (йдеться про виборців на федеральних партійних з'їздах демократів та республіканців) відірвані від зв'язку з реальністю — 36%; політична система працює, як задумано 23%; вони найкращі кандидати на цю посаду — 8% (можна було обрати один чи два варіанти відповіді).

Загальний висновок: формально Трамп лідирує, але відрив не такий вже й великий. Крім віку, на користь Трампа певною мірою працює ностальгія за допандемійними часами, але на тлі загального відчуття кризи говорити про її вирішальну перевагу складно. Та й рано щонайменше до офіційного висування двох пар: кандидат у президенти та кандидат у віце-президенти.

Зазвичай, кандидатура віце-президента не має на американських виборах вирішального значення. Але зараз, на тлі побоювань, що будь-який з кандидатів не зможе завершити свій термін, і його місце займе віце-президент, вибір цієї кандидатури стає набагато важливішим. Причому за обома кандидатурами, які візьмуть із собою в пару Байден і Трамп, поки що немає повної ясності.

Трамп посварився з Майклом Пенсом, колишнім віце-президентом у його минулу каденцію. Імовірні кандидати на роль віце-президента у парі з Трампом, виходячи з міркувань отримання додаткових голосів — підприємець Вівек Рамасвамі та екс-посол США в ООН Ніккі Хейлі, які набрали на перших республіканських дебатах 26% та 15% відповідно. Але це лише припущення. Сам Трамп, до речі, в дебатах не брав участі, він може собі це дозволити, оскільки лідирує.

Рейтинги чинного віце-президента Камали Харріс… складні. Її роботу на посаді віце-президента схвалюють 78% прихильників Демократичної партії та лише 31% незалежних, загальний рейтинг – 41%. Непогано, але й не дуже добре, до того ж Харріс не планує висуватися як кандидат на партійному рівні, і не братиме участі у дебатах кандидатів. Кандидат у віце-президенти, вдало обкатаний на дебатах у гонці кандидатів у президенти від GOP виглядатиме виграшніше, порівняно з нею, хоча й 41% — дуже непоганий показник. Швидше за все, Байден не замінятиме Харріс. У всякому разі, досить яскравої постаті їй на заміну поки що не видно, але… Хто знає, які сюрпризи піднесуть дебати демократів.

З добрих новин: більшість американців, як і раніше, підтримує Україну. За збереження економічних санкцій щодо Росії — 75%, за допомогу Україні — 67%, за постачання зброї — 54%, за пряму участь американських військ у війні в Україні — 24%. Проте американська підтримка України – окрема тема.

Загальний висновок: вибори будуть складними для всіх, очевидна політична криза в обох партіях.