Другий український змову. Допоможе Коломойський Трампу втопити Байдена
Рудольф Джуліані, особистий адвокат Дональда Трампа, в кінці минулого тижня став автором відразу двох скандалів, але перший від уваги української аудиторії практично вислизнув. Наші коментатори зосередилися на прозвучало в п'ятничному ефірі Fox News заяві екс-мера Нью-Йорка про відмову від поїздки в Україну через те, що в оточенні новообраного президента України є люди, налаштовані вороже по відношенню до його клієнту і навіть, можливо, є ворогами США.
Між тим скандал розпочався днем раніше, коли Джуліані настільки ж публічно - в інтерв'ю CNN заявив про намір відвідати Київ, цілком відверто розповівши і про мету цього візиту. Мовляв, їду в Україну, щоб її нові влади, чого доброго, не поховали розслідування проти сімейства Байденов: батька, віце-президента США в адміністрації Барака Обами через шантаж державного масштабу, сина - за сумнівною природи доходи. Цікаво, що на ці одкровення відреагували в таборі Демократичної партії, але не в Києві. Хоча, здавалося б, кого більше повинно хвилювати намір втручання у внутрішні справи України? Та ще й деклароване публічно?
Не те щоб таке втручання сильно турбувало демократів: їм, звичним, куди важливіше, щоб не постраждав головний конкурент Трампа на майбутніх президентських виборах. І, зрозуміло, не менш важливо не дозволити чинному президенту переобратися з допомогою іноземного уряду - в даному випадку українського.
І цілком ймовірно, що саме реакція демократичного табору і вміла медійна атака на Джуліані - а зовсім не якісь "вороги Трампа і США" в оточенні Зеленського - стали причиною його відмови від візиту в Київ. Ці "вороги" стали для нього всього лише способом зберегти обличчя.
Тут звертає на себе увагу такий момент: Джуліані неодноразово підкреслював, що рішення злітати в Україну прийняв сам, без будь-яких намови з боку Трампа. Що ж, можливо, але такого роду ревність і відданість за дивним збігом обставин демонстрували і люди з команди президента - включаючи тих, хто, як той же Пол Манафорт, завдяки таким "особистим ініціативам" загримів у в'язницю.
Хороший виконавець завжди знає, чого від нього очікує клієнт. Джуліані - виконавець, безумовно, хороший. І потім, "він (Трамп), в загальному, знає, чим я займаюся, звичайно, як його адвокат". Так і клієнт його про свої бажання звик говорити прямим текстом. В опублікованому в п'ятницю вранці - через кілька годин після анонсу Джуліані - інтерв'ю Politico Трамп заявив, що було б "доречно" поспілкуватися з генпрокурором США Вільямом Барром на предмет розслідування щодо українських справ Байденов.
Але ввечері, коли цей медійний локомотив розігнався, Джуліані зірвав стоп-кран. Чому? Якщо вірити йому, "у Зеленського" не відповіли на його пропозицію зустрітися з президентом-электом. Але хто в здоровому глузді і тверезій пам'яті проігнорує прохання особистого емісара господаря Білого дому?
Так що я, мабуть, припущу, що поїздка зірвалася все ж з причин внутрішньополітичного характеру. Або ж в ній взагалі відпала потреба: то "порішали" дистанційно, то зрозуміли, що вирішити не вдасться (повернемося до цього нижче), і заяви Джуліані - свого роду завмер настроїв і реакцій, перевірка на вошивість як американських контрагентів, так і українських.
Як би те ні було, цікаво, що, власне, було предметом правочину. Тут є цікава деталь: офіційним приводом для візиту в Київ була платна лекція, як пише The New York Times, для якоїсь "єврейської групи" про близькосхідній політиці. Враховуючи, що Джуліані в цьому питанні є не самим видатним експертом, йдеться, зрозуміло, про прикриття. Тим більше що до організації поїздки був причетний Лев Парнас. Український єврей, який перебрався в США, він прославився в минулому році. По-перше, сприянням випуску київською синагогою Бродського молитви на підтримку Трампа, а по-друге, тим, що пожертвував його штабу $325 тис., що викликало звинувачення у порушенні законів про фінансування політичних кампаній.
Якщо вірити аналітику Atlantic Council Андерсу Аслунду, контактерами Джуліані в Україні є також мер Харкова Геннадій Кернес, лідер партії "Опозиційна платформа - За життя" Вадим Рабинович і російсько-український олігарх Павло Фукс. Останній, що характерно, був його клієнтом в 2017 р.: звертався до Джуліані за сприянням у залученні американських інвесторів в Україну і Харківську область", зазначає The New York Times.
Кожен з них - хто в більшій мірі, хто в меншій - знаходиться в орбіті Ігоря Коломойського. І тому можна припустити, що відбувся візит був зумовлений саме цим.
Джуліані збирався привезти з собою Вікторію Тонсинг. Адвокат, відкликана з команди захисників Трампа в розслідуванні спецпрокурора Роберта Мюллера всього через тиждень після номінації з-за конфлікту інтересів, тим не менш, залишилася в президентській обоймі. Пані Тонсинг і її чоловік, Джозеф ді Дженова, чимало доклалися до розкручування тези про те, що "російське досьє" Мюллера стало наслідком спроби мін'юсту США підставити Трампа. До речі, Вікторія Тонсинг цілком може бути автором тези "справжній змову розпочався в Україні".
Так ось, вона, за словами Джуліані, "стурбована" долею генпрокурора України Юрія Луценка і хотіла б, щоб новий президент "правильно зрозумів, що він намагається робити".
Іншими словами, місія Джуліані зводилася до отримання від Зеленського якихось гарантій того, що Луценко залишиться в кріслі генпрокурора. Що не кажи, Юрію Віталійовичу дуже до речі розговорився з The Hill про Байденах і заступництві посла Марі Йованович антикоррупционерам з НАБУ, чиїми зусиллями глава виборчого штабу Трампа Пол Манафорт опинився за ґратами. Тепер, що б не говорили "у Зеленського", його зміна буде прямим викликом Білому дому. Коломойський, схоже, це чудово усвідомлює - згадаймо хоч пасаж "Моя думка - я б залишав (Луценко) до наступної Ради точно... А чим він заважає?" в інтерв'ю РБК-Україна, що вийшов вранці в п'ятницю. Це майже напевно може бути і рішенням РБК, і збігом. Але виглядає кумедно: ніби Ігор Валерійович відповів Рудольфу Харальдовичу, так з чого б останньому пертися в Київ? До речі, "розмова" все-таки продовжився: в інтерв'ю "Інтеру" Джуліані заявив, що Зеленському потрібно "очиститися від кримінального олігарха Коломойського. Цікаво, враховуючи контекст, це слід вважати посиленням переговорної позиції або відмовою від переговорів? Хоча останнє - навряд чи: в команді Трампа ніколи не кажуть "ні" остаточно.
Загалом, цікава складається ситуація. Слідом за вже не доведеним "російським змовою" команди Трампа-кандидата з Кремлем і ще не доведеним "українським змовою" демократів з антикоррупционерами повіяло новим "українським змовою" - команди Трампа-президента з командою президента Зе. Ну як мінімум з одним серйозним олігархом, який, як і американський лідер, любить великі угоди. І хоча питання про те, чи відбудеться вона, і якщо так, то в якому форматі, залишається відкритим, її явним бенефіціаром, принаймні зараз, виглядає Юрій Луценко.
Однак біда в тому, що ця угода може вилізти боком країні. Україна вже другий раз поспіль виявилася втягнута у внутрішньополітичні ігри американців. Можливо, для когось це стимуляція національного его: не так вже й багато держав у світі, яким випадає така роль. Але і ризики в нашому випадку досить великі. Якщо український компромат забезпечить перемогу Трампу в 2020-му, то нам світить третя серія "української змови" чотири роки тому. Якщо ні, то цих років фори у Києва не буде. Американські еліти, незважаючи на прагматизм, вміють грати на перспективу, і бути злопамятными - тим більше по відношенню до третьої сторони, яка примудрилася кинути і республіканців, і демократів. Причому ні "мене змусили", ні "мене спокусили" як виправдання прийматися не будуть. І хорошого виходу з цієї ситуації в українського політичного класу сьогодні, на жаль, немає.
