Вид на Вашингтон з Києва. Хто є хто в "Украинагейте"

Щоденні допити в Конгресі США з приводу "Украинагейта" наповнюють стрічки новин новими іменами американських чиновників, малознайомими українському читачеві. Настала пора створити невеликий "путівник" по основним фігурантам скандалу, аби українська аудиторія могла швидше орієнтуватися в новій інформації. Адже велика кількість нових імен може заплутати будь-якого, хто не відстежує американські політичні процеси щохвилини. Тому "ДС" склала невеликий довідник за нововиявленими фігурантам "Украинагейта", щоб читачі могли самі співвідносити посади фігурантів з їх можливостями впливати на політичний процес.

Ми свідомо не будемо зупинятися на самих значних постатей на кшталт Дональда Трампа, Володимира Зеленського, Майка Помпео або Рудольфа Джуліані. По-перше, всі і так знають, хто вони. По-друге, інформація про їх ролі поповнюється з кожним днем і кожним новим свідком, якого допитує Конгрес. По-третє, Банкова майже успішно робить вигляд, що нічого "такого" не сталося і ніяких розслідувань офіційно не проводить, так що найближчим часом не бачить сенсу в дослідженнях фігурантів скандалу з боку України, тим більше що в "рідних" чиновниках наш читач орієнтується краще, ніж в американських.

Але навіть при всіх цих обмеженнях ми можемо представити читачам список прізвищ, за якими буде дуже цікаво стежити в контексті "Украинагейта" і його впливу як на процедуру імпічменту, так і на президентські вибори в США в наступному році (послідовність фігурантів списку ніяк не пов'язана з їх впливом на "Украиногейт", тим біліше що воно може виявитися зовсім не таким, як бачиться на даний момент). В іншому матеріалі ВИД НА КИЇВ З ВАШИНГТОНА. ХТО Є ХТО В УКРАИНОГЕЙТЕ ми розповіли про українських фігурантів "Украинагейта".

Джон Болтон

- колишній радник президента США з національної безпеки (з 9 квітня 2018 по 10 вересня 2019 рр..). Його можна було б поки залишити за дужками, як і його колишнього шефа, адже про його ролі в "Украинагейте" стало відомо нещодавно і, швидше за все, найближчим часом стане відомо набагато більше (вже навіть пройшли чутки, що саме він і став одним з інформаторів-скаржників, "заварили кашу"). Але, по-перше, незадовго до своєї відставки (в кінці серпня, тобто ще до виходу скандалу в публічну площину, але вже після телефонної розмови Зеленського з Трампом) він

Київ і зустрічався з Володимиром Зеленським. Так що багатьом (в першу чергу конгресменів-демократів) буде цікаво дізнатися, чи не просив його Трамп в ході цього візиту підштовхнути президента України до активізації у "справі Бурисмы". А по-друге, і це більш важливо, Болтон був у курсі багатьох аспектів спроб вплинути на Україну, але при цьому був їх жорстким противником, намагався від них максимально дистанціюватися ("Я не беру участь в якій-небудь операції з наркотиками, яку готує Джуліані," - говорив він) і навіть називав Джуліані "ручною гранатою, яка може нас усіх відправити до праотців". Про це і ролі багатьох інших фігурантів скандалу розповіла на допиті в Сенаті колишня співробітниця апарату Болтона Фіона Хілл.

Фіона Хілл

- екс-помічниця радника президента США з національної безпеки Болтона, колишня співробітниця Ради з національної безпеки, експерт з європейських та євразійських справах, яка звільнилася незадовго до пам'ятного телефонної розмови. Але в ході 10-годинного допиту в Конгресі вона розповіла про багатьох подіях, що передували трамповскому поздравительно-примусовому дзвінком, що, ймовірно, дасть привід конгресменам ініціювати нові допити і порядку.

Зокрема, вона розповіла не тільки про те, що Джуліані взяв на себе ряд функцій в українсько-американських відносинах, які, згідно з протоколом, можуть виконувати виключно співробітники Держдепартаменту, але і про вельми цікавої зустрічі, яка відбулася 10 липня в Білому домі. Вона на ній була присутня, супроводжуючи Джо Болтона, разом з яким з американської сторони були присутні посол США в ЄС Гордон Сондленд, міністр енергетики Рік Перрі і тоді ще спецпредставник США по Україні Курт Волкер. З української сторони на ній були присутні, як припускають журналісти "Голосу Америки", тодішній секретар РНБОУ Олександр Данилюк та в. о. голови СБУ Іван Баканов, які і стали об'єктом впливу з боку в першу чергу дуже роздратованого в той момент Сондленда, заявив їм, що дата зустрічі українського та американського президентів буде залежати від виконання обіцянок, даних йому і керівнику адміністрації Білого дому Міку Малвейни.

За словами присутніх на допиті Хілл джерел американських ЗМІ, вона розповіла, що в цей момент Болтон перервав зустріч, "грюкнувши дверима", але попросив її піти на другу частину "рандеву", завдяки чому вона почула вже як Сондленд прямим текстом "нацьковує" українських високопоставлених силовиків на "Бурисму" і Хантера Байдена. Почувши про це, Болтон нібито відправив її писати скаргу в юрдепартамент Білого дому, що вона і зробила. Так що незабаром до вже наявних рапортами про скандальний виклик може приєднатися ще один важливий документ (якщо, звичайно, вона не виявиться тим самим таємничим інформатором, якого як би вирішили заховати "на увазі").

Мік Малвейни

- в. о. керівника адміністрації Білого дому. Довгий час його роль в "Украинагейте" була не дуже помітною, хоча, за словами Хілл, Джо Болтон часто обурювався певним планом дій по Україні, який просували Джуліані і Малвейни, що припускає досить значну роль останнього. Але з появою даних про нові свідчення у Конгресі кількість питань до нього збільшувалася. Наприклад, судячи за показаннями високопоставленого американського дипломата Джорджа Кента, саме Малвейни був ініціатором створення спецгрупи по відносинам з Україною в складі Сондленда, Перрі та Волкера (тобто всіх, крім Болтона, учасників вищезгаданої зустрічі з американської сторони), які самі себе назвали "три амігос" і діяли в обхід офіційних протоколів і Держдепартаменту США.

17 жовтня Малвейни заявив на брифінгу, що американська військова допомога Україні припинялася, в тому числі і для того, щоб "дізнатися, чи співпрацюють вони (влада України) з розслідування, яке веде мін'юст США", і підтвердив, що "послуга за послугу" є цілком прийнятною для трамповской адміністрації практикою. ЗМІ, як вже повідомляла "ДС", сприйняли це як підтвердження американського тиску на Україну (чого б воно не стосувалося - справи Байденов або горезвісного "сервера демократів", який нібито перебуває в нашій країні) і з'явилося пізніше (кажуть, після влаштованої Трампом "нагінки") друга заява Малвейни, що його не так зрозуміли, і допомога насправді призупинили, щоб її не розікрали українські корупціонери і щоб стимулювати Європу нам допомагати більше, погасити нову хвилю скандалу не змогло. Тепер журналісти роблять ставки, наскільки швидко Конгрес надішле Малвейни повістку на допит.

Гордон Сондленд

- представник США в ЄС, але називав себе відповідальним і за Україну в розмові з Фіоною Хілл. Фігурує в "Украинагейте" з перших днів, адже, судячи з спровокувала скандал скарзі американського розвідника, разом з Куртом Волкером приїжджав в Україну відразу після телефонного дзвінка Трампа Зеленському і радив останньому, як реагувати на прохання заокеанського колеги. Пізніше ЗМІ писали, що Сондленд активно працював з помічником президента України Андрієм Єрмаком над текстом заяви про те, що наші правоохоронні органи розслідують справу проти Байденов і про втручання українських політиків президентські вибори 2016 р. на боці демократів. Нібито від цього заяви залежала дата і взагалі можливість зустрічі Зеленського з Трампом.

Рік Перрі

- майже колишній міністр енергетики США (обійняв посаду 2 березня 2017 р., а 18 жовтня 2019-го прес-секретар Білого дому Стефані Грішем підтвердила, що він йде у відставку в кінці року). Є одним з трьох "амігос" по Україні і, можливо, буде "призначений" винуватцем "Украинагейта", так як саме його можуть назвати ініціатором скандального трамповского дзвінка Зеленському. Ось тільки до головної теми скандалу - тиску Білого дому на Банкову по справі "Бурисмы" - Перрі можуть і не прив'язати. Цілком імовірно, що він говорить правду, стверджуючи, що цим питанням не займався і справами Байденов не цікавився. У той же час Перрі радив Зеленському змінити склад ради директорів "Нафтогазу України". Так що цілком можливо, що у глави американського міненерго дійсно не було часу на Байденов - на українському напрямку в нього вистачало своїх турбот, які теж можуть стати предметом інтересу розслідувачів з Конгресу: повістку на надання вакансій парламентаріїв документів він вже отримав, але проігнорував. Можливо, після остаточної відставки він стане більш відвертий перед конгресменами, як, наприклад, третій "амігос", добре відомий нам

Курт Волкер

- колишній спецпредставник США по Україні. Його причетність до тиску на Зеленського для багатьох у нас стала шоком, другим шоком стало його наявність в групі "амігос", тобто тих, кому Трамп довірив проводити свою таємну - в обхід навіть Держдепартаменту, але під керівництвом Джуліані - політику в Україні. Хоча є підстави вважати, що він більш, ніж Сондленд, був незадоволений тим, до яких дій щодо України його та інших "амігос" схиляв Джуліані. Підтвердженням цьому може служити те, що він не став ухилятися від запрошення конгресменів, а відразу ж подав у відставку і з'явився на поклик, та ще й з тієї самої

американських чиновників з Андрієм Єрмаком на тему можливого заяви Зеленського про український розслідуванні справи сина Байдена. На словах він додав досить багато цікавого. Наприклад,

Джуліані в "поширенні і посилення негативу про Україну". Варто, щоправда, відзначити: в отриманні від Білого дому директив на неправомірні дії Волкер в Конгресі не зізнався.

Джордж Кент

- заступник помічника держсекретаря у Європейському та Євразійському бюро в Державному департаменті США, що займається політику щодо України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії і Азербайджану (так про нього написано на офіційному

Госдепаратамента), який нещодавно був заступником посла США в Україні. Навесні нинішнього року, судячи з документів, переданим в Конгрес генеральним інспектором Держдепартаменту, намагався захистити Марі Йованович від внутрішньої наклепницької кампанії проти неї. Розповів конгресменам не тільки про групу "амігос", але і про те, що співробітників Держдепартаменту повідомили: саме на цю трійцю лягає відповідальність за політику США щодо України. І, згідно з переказами свідоцтв Кента конгресменом Джеральдом Конноллі, ні держсекретар Помпео, ні інші дипломати, зазвичай формували американську політику щодо України, не повинні були брати в ній участь. Кент також заявив у Конгресі про те, що висловлював раніше свої побоювання щодо того, що "тіньова, паралельна роль" Джуліані, який, як говорилося вище, "курирував кураторів" Волкера, Сондленда і Перрі, "підірвала 28 років американських зусиль щодо сприяння верховенству права в Україні". Але у відповідь на це отримав наказ "сидіти тихо". Варто відзначити, що в свідченнях Кента дісталося і Джо Байдену: дипломат розповів, що ще в 2015 р. звернув увагу офісу віце-президента на можливий конфлікт інтересів через входження Хантера Байдена в раду директорів "Бурисмы", але помічник Джо Байдена відповів, що "помирав від раку інший син Байдена, і сім'я не мала можливостей для вирішення проблем".

Майкл Маккінлі

- колишній помічник держсекретаря США. 16 жовтня, даючи свідчення в Конгресі, заявив, що відставка, в яку він попросився за тиждень до допиту, пов'язана в тому числі і з незгодою щодо політики, яку Білий дім проводить щодо України (хоча наша країна не перебувала в полі професійних інтересів колишнього американського посла в Афганістані та Бразилії). Зокрема, він розповів, що після телефонної обговорення Трампом і Зеленським колишнього посла США в Україні, звернувся до Помпео з проханням виступити на підтримку Марі Йованович, яка, на його думку, заслужила цього своєю багаторічною роботою у Держдепі. Проте держсекретар на прохання свого вже колишнього помічника не відреагував. Також Маккінлі заявив на слуханнях: він "був стурбований" тим, що уряд його країни звертався за отриманням компромату на політичних опонентів до урядів інших країн (наче в червні нинішнього року Трамп не

, що готовий до таких вчинків).

Вільям Тейлор

- тимчасовий повірений у справах США в Україні, який змінив Марі Йованович (кажуть, що дуже неохоче, так як не хотів працювати "під Джуліані").

, хоча спочатку планувалося на 18 жовтня. Раніше

категорично проти пов'язування американської військової допомоги Україні з розслідуванням стосовно Джо і Хантера Байденов, називаючи це "кошмарним сценарієм", і навіть погрожував піти у відставку. Це стало відомо з "розкритої" Волкером листування Тейлора і Сондленда. З неї ж відомо, що припинення Трампом допомоги Україні він називав сигналом, який сподобається Росії.

Марі Йованович

- колишній посол США в Україні, відкликана нібито за те, що не погоджувалася стати посередником між людьми Джуліані і українською владою. Про її свідченнях у Конгресі відомо, що у них є звинувачення Дональда Трампа в тиску на Держдепартамент з метою її звільнення. Також вона заявила, що ніколи не намагалася якимось чином впливати на будь-які розслідування справ про корупцію в Україні, ніколи не зустрічалася з Хантером Байденом і ніколи не говорила про нього або "Бурисме" з його батьком, з яким зустрічалася кілька разів "протягом багатьох років його роботи в уряді". Також вона розповіла про трьох контактах з Джуліані, які не пов'язані з обговорюваними подіями". Частина

щодо особистого адвоката Трампа, вона завершує такими словами: "Я не знаю мотивів Джуліані для звинувачень на мою адресу, але можу повірити, що люди, які в пресі називалися партнерами Джуліані, могли мати особисті фінансові амбіції, заблоковані антикорупційної політики на Україні".

Сурія Джаянті - співробітниця американського посольства в Києві, яка восени минулого року поставила до відома Джорджа Кента про можливу кампанії з дискредитації Марі Йованович. Тобто все починалося набагато раніше: не 23 травня, коли були призначені "амігос", не в день інавгурації або навіть обрання Зеленського. Та й зустрічі Луценка з Джуліані в останні місяці каденції Порошенко, виходить, були не стартом, а продовженням процесу.

Філіп Рікер

- радник держсекретаря сша по Європі і Євразії. Хоч його й називали "відповідальним за Україну" в Держдепартаменті, але за півроку перебування на даній посаді він ніяк особливо у нас себе не проявив (цілком можливо, через делегування українських справ трійці "амігос"), частіше згадуючи в ЗМІ по балканським приводів. Але, по всій видимості, працював і з Куртом Волкером, разом з яким у лютому нинішнього року (тобто до свого березневого призначення) відвідував Одесу, от і став цікавий парламентаріям не тільки в силу своєї посади.

Кетрін Уилбаргер

- радник міністра оборони з питань міжнародної безпеки. В її компетенцію, судячи із заяв у пресі, входять в числі іншого Чорноморський регіон і Східна Європа. Цілком ймовірно, що від неї американські парламентарії хочуть почути про "пентагонівських аспектах" трамповского "попридержания" військової допомоги Україні.

Олександр Віндман - керівник відділу з європейських справ в Національній раді безпеки. З приводу України згадується лише як член очолюваної Ріком Перрі американської делегації на інавгурації Володимира Зеленського. Цілком можливо, що повинен був грати в українсько-американських відносинах більш видну роль, але був відтіснений "амигосами" з Джуліані, про що і повідає в Конгресі.

Тімоті Моррісон

- провідний радник з Росії в Раді національної безпеки США, наступник Фіони Хілл, але більш спеціалізується на питаннях зброї масового ураження. Про що у нього хочуть запитати конгресмени, невідомо. Але не виключено, що і про справи з Трампа з Путіним, адже Моррісон міг супроводжувати американського президента на зустрічі з російським під час саміту "Великої двадцятки" в Осаці.

Запрошення (а в разі їх ігнорування - порядок) в Конгрес також можуть отримати ще ряд американських колишніх або діючих чиновників, у яких парламентарії вже попросили (з різним ступенем успішності) про надання документів, що стосуються "Украинагейта":

Марк Еспер

- міністр оборони США, чиї помічники заявили, що поки не можуть виконати вимоги порядку про надання документів з правових причин. А цікавлять парламентаріїв файли, що стосуються зупинення Трампом військової допомоги Україні

Рассел Воут

- директор бюджетного офісу Білого дому, чиї співробітники також відмовилися надати на Капітолій документи на ту ж тему.

Ульріх Брехбул

- юрисконсульт Держдепартаменту. Про що у нього хочуть дізнатися парламентарі, які не тільки вимагали надати до 17 жовтня якісь документи, але і безуспішно запрошували Брехбула до себе тижнем раніше, не повідомляється. Можна припустити, що приводить до присяги американських послів чиновника є що сказати про екстрену заміну американського представника в Україні.

Джон Дауд

- колишній адвокат Трампа, який захищав його від розслідування Роберта Мюллера. Після завершення цього розслідування пішов у відставку і опинився нині адвокатом Лева Парнасу та Ігоря Фрумана, які в контексті "Украинагейта" проходять то як провідники схем Джуліані в Україні, то, зі слів Ігоря Коломойського, як шахраї, з допомогою спільних фотографій з Джуліані і Трампом "выдуривающие" кошти у довірливих інвесторів, то як провідники інтересів якогось російського бізнесмена, який побажав вкластися в американський "конопляний" бізнес (але це тема для іншого великого дослідження).

Також парламентаріям, швидше за все, буде цікаво поговорити і з такими представниками американського істеблішменту:

Вільям Бар

- міністр юстиції і генеральний прокурор США, який згадувався в скандальному телефонній розмові, як можливий "співрозмовник" українських правоохоронців - потенційних розслідувачів справи Хантера Байдена і "Бурисмы" (ні про справу, ні про контакти Бару з українськими колегами по ньому поки не відомо).

Патрік Чипполоне

- юридичний консультант Білого дому, до якого повинна була потрапити скарга Фіони Хілл. І конгресменам, ймовірно, буде цікаво дізнатися про причини відсутності адекватної реакції на неї. Точно так само, як їх цікавило відсутність такої реакції на, яка спровокувала скандал скаргу досі не названого розвідника, про що вони питали (а може ще не один раз запитають) у таких високопоставлених представників американського розвід спільноти, як

Джозеф Магуайр

- в. о. директора Національної розвідки, який своєчасно не надіслав скаргу інформатора про телефонному дзвінку Трампа Зеленському в Конгрес, а направив її в мін'юст, очолюваний одним з фігурантів розмови - Вільямом Баром. Хоча потім, вже "на килимі" у парламентаріїв, визнав безпрецедентність документа, додавши, що йому невідома яка-небудь інша подібна скарга в американській історії, "зачіпає такі складні і делікатні питання".

Майкл Аткінсон

- генеральний інспектор розвідки США, який і переконав Джозефа Магуайра в "беспрецендентности" скарги та необхідності ознайомити з нею парламентаріїв.

На цьому "ДС" поки робить перерву, але обіцяє і далі знайомити читачів з найважливішими подіями і фігурантами "Украинагейта".

Фото: Getty Images, EPA, УНІАН