Вставай, страна огромная. Як Путін використовує західну допомогу Україні

Генерал-лейтенант, екскомандувач 12 Командування резерву Південного військового округу ЗС РФ Андрєй Гурульов отримав свої зірочки за участь в агресії РФ проти України в 2014-2015 рр. Навоювавшись досхочу, він відправився на інший фронт — у Держдуму й на телеекрани пропагандистських каналів, де слухняно ретранслює наративи з Кремля.

Зокрема зараз його було задіяно в ефірі Володимира Соловйова в кампанії залякування росіян. Зокрема Гурульов прямо заявив, що Україна буде все частіше бити по території Росії і колективний Захід їй в цьому допомагатиме поставками всієї зброї, якої потребуватимуть ЗСУ.

Дійсно, на диво відверто, навіть фаталістично. Жодних переможних реляцій вже не спостерігається навіть на пропагандистських шоу. Проте, хоча в Росії також фіксується посилення протистояння різних груп впливу, серед яких "яструби" і "ура-патріоти", що дозволяють собі критикувати навіть Путіна, це не свідчить про скору поразку Кремля чи принаймні про процеси, які до неї призведуть.

Навпаки заява Гурульова є елементом нової інформаційної кампанії, започаткованої Кремлем у відповідь на низку принизливих поразок. Аналогічно елементом такої кампанії є і заява Путіна після візиту до Киргизстану про ядерні удари.

Ще не так давно він казав, що Росія першою ядерний удар не наноситиме, але "і другою не буде". Тепер Путін дещо змінив риторику: на пресконференції 9 грудня за підсумками візиту до Бішкеку він припустив ймовірність корекції ядерної доктрини Росії і назвав доцільним впровадження принципу превентивного ядерного удару, який, мовляв, діє в доктрині США, але досі відсутній в російській.

Тобто Кремль знову витягнув з кишені пожмакану карту ядерного шантажу, до якого доєднався орієнтований передусім на найбільш темних та розумово недієздатних російських ура-патріотів – колишній ліберал Дмитрій Мєдвєдєв, який назвав "м’ясом" працівників місії МАГАТЕ, що мають приїхати і працювати на всіх АЕС в Україні. Тим самим непрозоро натякнув, що Росія не припинить удари по українській енергетичній інфраструктурі, хоч хто б не перебував на електростанціях.

Водночас ядерний шантаж Росії, як відомо, вже давно не діє. Ані на Європу, ані, тим більше, на українців. То нащо Путіну в нього бавитися? Відповідь ми отримаємо саме завдяки допомозі наших партнерів.

Адже вчора, 12 грудня, відбулася чергова зустріч представників "Групи семи", присвячена Україні, де також онлайн виступив президент Володимир Зеленський.

Ключові результати цієї зустрічі наступні: допомога всіх типів Україні лиш зростатиме, в тому числі і передача систем ППО; "Сімка" допоможе з відновленням енергетичної та цивільної інфраструктури і найголовніше – Путін має бути притягнутий до відповідальності за війну проти України. Останнє є крапкою в питанні, чи буде створено спеціальний трибунал для російської верхівки (і не тільки).

Далі. Обсяги допомоги дійсно зростатимуть і, схоже, буде "зламано" чергові збройні табу. Це – збільшення військової підтримки України країнами НАТО – є прямим наслідком агресії Росії та риторики Кремля щодо нового етапу агресії.

Так, наприклад, голова оборонного комітету Бундестагу Марі-Агнес Штрак-Циммерман заявила, що Україна має отримати німецькі танки Leopard 2.

Тим часом очільник словацького МЗС Растислав Качер повідомив про готовність надати Києву винищувачі МіГ-29.

Окрім того, міністр оборони Денис Шмигаль і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба натякають на можливість отримання Україною французьких танків Leclerc.

Звісно ці новини, тривожні для Москви, не залишилися поза увагою режиму Путіна. Власне, вони і були інкорпоровані у вищезгадану інформаційну кампанію, яка базується на трьох тезах, створених для росіян: РФ веде війну з НАТО, Україну накачують зброєю і ворог вже біля воріт.

Всі ці три тези ми чули і раніше. Задовго до повномасштабного вторгнення. Але тоді ще й не було ганебних поразок "другої армії світу", які Кремль неспроможний пояснити жодним чином, окрім як твердженням про те, що це не ЗСУ "насипали" російським окупаційним військам, а об’єднані сили всієї НАТО.

Тому зараз задля збереження режиму і продовження війни буде провадитися дійсно потужна і масштабна (з кожної праски) інформаційна кампанія, реципієнтом якої є не Захід, а є внутрішня аудиторія. Оскільки головним страхом всіх найбільших адептів війни, най і диванних, є страх перед тим, що війна прийде безпосередньо на територію Росії.

Російске суспільство, вкрай атомізоване, і в масі навіть ті, хто підтримують війну проти України, воліють, щоб за них воював хтось інший. Тому радше порозбігаються, аніж підуть до військомату. Аби цьому завадити, Кремлю довелося проторити інший шлях до консолідації кріпосних – залякати їх до смерті загрозою війни в їх домівках. Велосипед не вигадується, а лише відчищається від іржі – Путін і його оточення використовують алюзію на Другу світову, для них на Велику вітчизняну, і Росією вже скоро усюди лунатиме клич "Вставай страна, огромная".

Наратив "ворог біля воріт" — "ми воюємо з НАТО" — уже вибудовується, і до весни стане центральним в російській політиці та медіапросторі. Росіян закликатимуть вмирати за батьківщину, а не за міфічні цілі якоїсь там "СВО". Хоча буде не тільки фатум, але й гучні, най і порожні, обіцянки, на кшталт, "взяття Києва" генералом Сергієм Суровікіним вже в лютому.

Для нас найбільшою неприємністю є те, що ладнаючи новий-старий наратив Кремль не сильно бреше. Адже спирається на реальні факти, серед яких збільшення допомоги Україні, удари по авіабазам на території Росії, тощо. Тобто режим Путіна може в реальному часі закидати росіян постійними "доказами" невідворотності війни на території РФ. Те, що висновок (не Росія напала на Україну, а начебто навпаки) є хибним, неважливо. Цей наратив в Росії працює і працюватиме.