Всім дякую. Про що забув Сурков і промовчав Волкер
Сценарно на переговорах Волкер-Сурков в Дубаї повинен був бути продемонстрований який-небудь вербальний прогрес. Президент Трамп не може поки похвалитися якими-небудь дипломатичними перемогами, його таланти скоріше мають зворотний знак. Що стосується Володимира Путіна, то розпочаті їм війни поступово розхитують його трон, але криза в цьому сенсі настане ще не скоро. Тому чому б кілька годин і не побути конструктивними під надихаючій інтер'єрі Дубая?
В особливості - Волкер, який вже просто зобов'язаний був знати про "підступну" ударі, який буде завдано Росії Мінфіном США - фактично як тільки він вийде з переговорної кімнати. Тому конструктивність "дубайського пакету", який, по ідеї, полягає в якоїсь ідеї про поетапне введення миротворців в обмін на ті чи інші політичні кроки Києва в регіоні, - могла бути зіграною цілком правдоподібно.
Сурков, який намагався в певному сенсі зверхньо похвалити-покартати Волкера, а в його особі - Америку, був виставлений на посміховисько. Адже серед нової групи компаній, що потрапили під санкції - особиста, як вважається, вотчина Путіна та його ОЗУ, "Сургутнефтегаз". Не без задоволення, думається, Дональд Трамп поплескав по плечу і німців.
Адже Офіс з контролю за іноземними активами (OFAC) Мінфіну США 26 включив в список трьох росіян, які курирували постачання газових турбін Siemens в Крим. Це заступник міністра енергетики Андрій Черезов, директор департаменту оперативного контролю та управління в електроенергетиці Міненерго Євген Грабчак, а також гендиректор ТОВ "ВО "Технопромекспорт" (будує електростанції у Криму й поставила турбіни) Сергій Топор-Гилка. У список також потрапила сама компанія "ВО "Технопромекспорт" і "Силові машини" Олексія Мордашова, що є міноритарним акціонером заводу "Сіменс технології газових турбін" - постачальника чотирьох газотурбінних установок, які потрапили в Крим. Другий за вартістю активів росіянин Мордашов тепер перетворився на токсичний ходячий труп, а ще вчора, мабуть, власник "Сєвєрсталі" та "Силових машин", нахабно закликав Дональда Трампа "навести порядок навколо України", викидав колінця на лондонських журфікси. Що ще порадить Мордашов американському президенту - залишиться невідомим.
Варто нагадати, що через скандал з постачанням німецьких турбін Черезов, Грабчак і Сокиру-Гилка у серпні 2017 року вже потрапили під санкції Європейського союзу. Це рішення в Раді ЄС пояснили тим, що Черезов несе відповідальність за прийняття рішення про передачу турбін Siemens в Крим, а Грабчак курирує розвиток електроенергетики Криму в цілому. Сокира-Гилка ж, за даними ЄС, вів з "Сіменс технології газових турбін" переговори про купівлю турбін для електростанцій в Краснодарському краї, а потім відповідав за їх передачу в Крим. Siemens робить вигляд, що росіяни вкрали у нього ці турбіни.
У список "за компанію" також потрапив гауляйтер Севастополя Дмитро Овсянніков, компанія ЗАТ "Внешторгсервис", а також, як вважається, пов'язаний з побіжним українським олігархом Сергієм Курченком "Газ-Альянс", через які сталева продукція з окупованих районів Донбасу поставляється в Росію. Схоже, раптово нездорово "виріс" товарообіг РФ і України тепер сильно здує, а це зможе і справді дещо спростити дорогу до миру на сході Донбасу та Криму. До речі, про Крим.
Під санкції також потрапила дорожньо-будівельна компанія "ВАД", яка в листопаді 2017 року без конкурсу отримала контракт на будівництво траси "Таврида" вартістю $2,28 млрд. За даними Forbes, компанія належить бізнесменам Валерію Абрамову Віктору Perevalovu. Обидва підприємця також потрапили в санкційний список США.
Але вишенька на торті - це таки "Сургутнафтогаз", до якого ще з ранніх двохтисячних припали члени путінської сім'ї, найближчі, довірені друзі і сам російський правитель. У новому переліку значаться одразу декілька структур "Сургутнафтогазу". Серед них - Сургутнефтегазбанк (38-е місце в Росії за обсягом активів), ТОВ "Медіа-інвест", страхове товариство "Сургутнафтогаз", ВАТ "Радгосп "Червишевский", ТОВ "Сургутмебель" та інші.
Де-юре всі ці компанії вже перебували під санкціями - "Сургутнафтогаз" потрапив в американський санкційний список ще у вересні 2014 року, а згідно з тамтешнім законодавством всі заходи стосовно фігурантів списків поширюються і на їх дочірні компанії. Раніше в цей же день Міністерство торгівлі США повідомило про включення в список російської компанії "Абтроникс" - імпортера і виробника електронних елементів і її гендиректора Тимофія Телегіна. Мабуть, не туди, не те і не тоді вона продавала свої американські компоненти - російським військовим. А це заборонено.
Такий захід американських миротворців - та не на Донбас, а в саму Росію - виявився несподіваним для Кремля, а Владислава Суркова застав, мабуть, в літаку. Владислав Юрійович все ніяк не усвідомлює, що може пропустити правильний момент катапультування (це те, що блискуче вдалося Григорію Родченкову), і якщо в'їзд в ЄС і США йому заборонений, то поки ніщо не заважає йому втекти в Японію та Південну Корею і звідти вести переговори про свою долю. Поки не пізно, враховуючи, що режим, типологічно схожий з правлінням гаїтян Дювальє, швидко деградує, а Сурков - дуже зручна мішень. Простий народ не любить маккиавелиста Суркова, колись носив портфель за Ходорковським, а потім перекинувся був на бік кримінальних пітерських гэбистов.
Буде реалізовуватися "дубайський пакет", зміст якого толком невідомо? Якоюсь мірою - чому б і ні? Адже необхідно провести десятки і сотні підготовчих процедур, провести краш-тести, домогтися синхронності (сьогодні вона більш або менш напрацьована лише в роботі артилерії), а тим часом або віслюк здохне, або падишах. Росія має намір вивчити пропозиції - чудово, а що вона ще може, так і як пов'язати "конструктив" з новими санкционными ударами (ажіотаж навколо списку Путіна наростає, лобісти в окрузі Колумбія виривають один одному хвостові пір'я)?
Чи будуть за хорошу поведінку послаблювати санкції (як у схемі - фантастичні миротворці/політичні рішення, начебто, мабуть, амністії)? Колись про це говорилося (зокрема, Рексом Тиллерсоном), але на новому витку про це реченні можуть і забути. Тримали новий пакет під зустріч Волкера і Суркова, могли не зачепити ці фірми у разі швидкого прогресу, або це взагалі збіг? Тепер не впізнати, тому що всі будуть говорити своє. Однак, подія явно додало перцю переговорного процесу.
Зрештою, це єдиний процес врегулювання, в якому США можуть зіграти позитивну роль - близькосхідний процес, як відомо, припинений, а добрий президент Трамп днями, як і обіцяв, удвічі скоротив фінансування Палестинської автономії. Росія, треба сказати, зі своїми скріпами, плеканням тероризму, і наростаючої ізоляції у світовому обміні - має з Палестиною чимало спільних рис. Так що, незважаючи на симпатії Дональда Трампа до окремих росіянам, особливо жіночої статі, він має намір не стільки виховувати Росію, скільки просто прибирати її як конкурента, який не проявив досить такту до Дональда і замазавшего його в сумнівних історіях.
Той же Мордашов не тільки підставив німців (за наказом, очевидно, з Кремля), але і взагалі - з якого рожна він такий багатий і роз'їжджає в лімузинах, як сам Трамп, замість того щоб торгувати "вогненним зіллям" серед аборигенів Гірській Шорії? А ну-ка скиньте його звідти. Ну а "Сургутнефтегаз" - це свого роду поплескування Путіна по плечу. Мовляв, "ми всі знаємо, Влад". Театральність і тролінг абсолютно невід'ємні від Трампа (в Давосі він став мало не як глобалізм-інтернаціоналіст), і цілком можна уявити, як він натискає умовну зелену кнопку і каже "Прощавай, Олексій" або "Влад", або ще хто-небудь.
Але найцікавіше - це те, що після всього Сурков знову доведеться поспішати на зустріч до Волкер. Як і перерахованим послом Хантсманом російських чиновників і законодавців, скільки б патріотизму вони не видавлювали (спікер так званої Думи В'ячеслав Володін прямо навіть зобразив обурення), а доведеться прийти до посла за списком в строго призначений час. Інакше з'являється шанс все життя вудити рибу на Валдаї. І вести нескінченні переговори.
Президенти будуть задоволені, хоча і по-різному. Між Вашингтоном і Москвою відсутня всяке довіру, морочити голову Росія може довго, але в Радбезі не проголосує за будь невигідний тільки їй варіант розміщення миротворців. А до того часу, коли економіка РФ стане остаточно представляти собою розібраний скелет, миротворці вже будуть не потрібні. З цієї логіки необхідно виходити і Україні зокрема, можна досить швидко, за якихось півроку, винести на всенародне обговорення проект плану вивчення такого явища, як миротворці. Процес йде - а чого ще треба? Санкції ж, як бачиться, скоро взагалі можуть "відв'язатися від української теми", оскільки Захід починає входити у смак цькування Росії, яка багато років займалася цим сама, але тепер перетворюється на загнаного дичину.