Регіональна децимація. Як Путін зміцнюватиме свою владу після думських виборів

Через тиждень після послання президента РФ Володимира Путіна Федеральним Зборам, що переважно стосувалося внутрішньої політики, російський уряд дав зрозуміти, яким чином будуть втілюватися в життя задумки господаря Кремля.

Один з механізмів зміцнення влади Путіна — це адміністративна реформа.

Віце-прем'єр РФ Марат Хуснуллін на круглому столі з широкою назвою "Будинок, дорога, оточення: сценарії розвитку, виклики, очікування, ризики" повідомив, що адмінреформа буде полягати не в наданні суб'єктам Федерації більшої політичної і економічної свободи, а в їх скороченні за допомогою об'єднання російських регіонів. Чиновник так прямо і заявив: "Нам 85 регіонів не потрібно. А не потрібно, тому що є бідні регіони, є багаті (за рахунок нафтодоходів) і це несправедливо".

Але з несправедливістю в Москві збираються боротися не інвестиціями та програмами підтримки, а перекладанням проблем бідних регіонів на плечі тих, хто при грошах. І, зі слів віце-прем'єра, уряд планує зайнятися цим восени — після виборів до Держдуми.

Друга причина полягає в надмірній кількості представників місцевої влади, які також тягнуть гроші з бюджетів на своє функціонування. Гірше того, часом серед цих місцевих чиновників зустрічаються незадоволені політикою Центру.

Своїми роздумами Хуснуллін підірвав інформаційний простір, роз'ятрити старі "регіональні" рани. Незабаром представник віце-прем'єра заявив в коментарі РБК, що, мовляв, нічого такого не було: уряд не працює ні над жодними ідеями по об'єднанню регіонів, а його шеф, тобто Хуснуллін, промовляв суто варіанти розвитку міст. Що, втім, прямо суперечить цитаті "нам 85 регіонів не потрібно".

У зв'язку з чим створюється враження, що вкидання в інформпростір концепції укрупнення регіонів є промацуванням грунту з метою виявлення і відбракування "бунтарів" на місцях.

Провал в Архангельську

Адміністративна реформа в тому вигляді, в якому її пропонує провести Кремль, радикально знижує вплив і можливості місцевих еліт, посилює конкуренцію і з великою часткою ймовірності посилить етнічні розбіжності, коли суб'єкти федерації підуть під ніж.

Останній пункт Кремль якщо і тривожить, то в куди меншою мірою, ніж нинішнє зростання соціальної протестної активності. Пікові його значення спостерігалися під час акцій на Далекому Сході — в Хабаровському краї — на підтримку губернатора Сергія Фургала, а також після вироку Олексію Навальному.

Путін прагне мінімізувати (а ще краще — повністю усунути) загрозу, що виходить із регіонів, які живуть набагато гірше, ніж Москва. Примітно, що це не перша адмінреформа в Росії, яка проводиться при Путіні.

У 2003 р. він запускав реформу під гаслом ослаблення регулювання і обмеження втручання держави в економічну діяльність регіонів.

Але це було задовго до Мюнхенської промови, коли Путін чітко позначив повернення до лекалами Радянського Союзу і риториці обложеної фортеці. Зараз спостерігається повна відмова від планів, озвучених ним 18 років тому. І підготовка нової адмінреформи насправді почалася набагато раніше, ніж протести в тому ж Хабаровську. Вони просто актуалізували цю тему.

Наприклад, в 2019 р. вчені МГИМО, відомого інкубатора радянських і російських шпигунів, Ігор Окунєв та Петро Осколков опублікували статтю про адміністративну реформу, що базується, нібито, на масштабному соціологічному дослідженні, що проводилося на території всієї країни.

Якщо проаналізувати цю роботу, то стає зрозуміло, що їх завдання полягало не стільки в тому, щоб розглянути всі ризики скорочення кількості суб'єктів федерації, скільки в тому, щоб виправдати проведення нової адміністративної реформи, оскільки існуюча модель, що йде корінням в 1920 рр., себе не виправдала.

У статті наводяться результати соцопитувань, включаючи прямі цитати респондентів (чиновників, активістів, політиків, журналістів), які в комплексі покликані переконати публіку, в першу чергу держапарат, в необхідності скорочення кількості регіонів. Схожі доводи, явно засновані на цій роботі і інших подібних, і сформулював Хуснуллін. Це попри те, що у керівництва РФ на руках є вкрай невдалий проект по злиттю Архангельської області і Ненецького автономного округу.

НАО — це так званий регіон-"матрьошка". Він входить до складу Архангельської області, але зберігає самостійність.

При цьому НАО, де проживають менше 50 тис. чоловік, відчуває себе набагато краще, ніж вся область, оскільки на його населення в 2019 р. довелося 23 млрд рублів доходу, в той час, як Архангельська область, де проживає майже мільйон людей, того ж року заробила 108 мільярдів рублів.

Природно, ні Москву, ні керівництво області такий розклад не влаштовував, адже за рахунок нафтодоларів НАО вони могли б вирішити проблеми всього регіону не за рахунок центрального бюджету.

Тому і був запущений процес злиття областей. Для чого заздалегідь керівниками двох суб'єктів були призначені вихідці з силових відомств Олександр Цибульський та Юрій Бездудний. Перший — випускник Військового університету Міноборони РФ, що служив у ЗС до 2005 р., — спершу отримав пост губернатора НАО, а в квітні 2020 р. став т.в.о. губернатора Архангельської області. Другий же 20 років прослужив в органах держбезпеки, ставши згодом наступником Цибульського в НАО.

І вже 13 травня ці випадкові для регіону люди підписали меморандум про об'єднання області та автономного округу.

Правда, Москва і її "агенти" не врахували фактор думки суспільства на цей рахунок. А воно, в першу чергу в НАО, було налаштоване різко проти об'єднання.

Як результат — провал "силовиків" на цьому напрямку і публічна відмова (швидше за все тимчасова) від планів поглинання НАО Архангельської областю.

Плюс, що важливо, НАО став єдиним регіоном РФ, де більшість виборців проголосували проти поправок до конституції, що "обнуляє" терміни Путіна.

Миколаївський регрес

У Москві так просто здаватися не мають наміру, оскільки "розмиті", слухняні регіони — запорука безхмарного (в разі дожиття) правління Путіна аж до 2036 р., яке йому забезпечили поправки до конституції, заявлені ним під час торішнього послання до Федеральних Зборів.

Його послання до Федеральних Зборів в цьому році, незважаючи на деяку прісність, насправді не менш значущі, ніж минулорічні. Вони його доповнюють. Це наступний етап вибудовування ще більш жорсткої вертикалі влади.

Один з механізмів — це скорочення кількості регіонів, а разом з ним — фільтрація місцевих еліт і звуження їх простору для маневру.

Другий — це фактичний їх підкуп. Робити це Путін планує за допомогою "бюджетних" і "інфраструктурних" кредитів, про які він довго і нудно розповідав 21 квітня. Суть же така, що на казенні плюшки зможуть розраховувати лише ті, хто не накопичив боргів і проводив адекватну фінансову політику.

Насправді, однак, мова йде не про фінполітику, а про лояльність. Відмова РФ від агресивної зовнішньої політики, яка могла би поступово привести до стабілізації ситуації, навіть не обговорюється. Отже, місцеві "феодали" повинні розуміти, що грошей буде все менше і менше. І якщо хочуть отримати свою частку, їм доведеться переконати Кремль в своїй відданості.

Таким чином, Путін фактично йде по стопах Миколи I, пропонуючи обивателю нібито реформу, покликану поліпшити економічну ситуацію в країні, але де-факто є лише імітацією реформи, яка реалізується суто для зміцнення влади самого Путіна.