Приручити леопарда. Коли Німеччина може погодити передачу танків Україні

Крістіне Ламбрехт, яка була однєю з провідних противниць передачі танків України, 16 січня пішла у відставку з посади міністра оборони Німеччини через "багатомісячну увагу ЗМІ до неї особисто". І канцлер Олаф Шольц її заяву погодив. 

Ламбрехт, зокрема, зазначила, що прикута до неї увага заважатиме провести публічну дискусію щодо безпекових питань і питання посилення Бундесверу. 

Одна з причин — та, в тіні якої і відбулася відставка Ламбрехт — це скандал через запиане на вулиці новорічне привітання міністерки, в якому вона згадувала і війну РФ проти України, постійно перекрикуючи фейерверки. 

Окрім того були ще світлина її сина у службовому гелікоптері, і загалом критика на її адресу через зволікання із постачанням важкої техніки до України. 

Дійсно, не надто професійно і не вельми морально (зрештою, те саме можна сказати й про сміх екскандидата на посаду канцлера від ХДС Арміна Лашета під час виступу президента Франка-Вальтера Штайнмаєра щодо постраждалих через масштабні повені). Проте в умовах війни в Європі, наймасштабнішої з часів Другої світової, коли є нагальна потреба у згуртованості та посиленій взаємодії, відставка виглядає радше медійною грою у вплив на громадську думку на тлі нової хвилі критики на адресу Берліну через чергове зволікання із постачанням танків до України. Тим більше, що і ймовірна наступна очільниця німецького Міноборони Єва Хьогль (ексзаступниця Ламбрехт) теж не є прихильницею передачі Києву "леопардів". 

Тож ці кадрові пертурбації більш схожі на ілюзію змін, що сталися на тлі заяви прем'єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака про передачу Україні танків Challenger 2. Танків у британців небагато, і в нинішній ситуації цей крок — радше поштовх до консолідованих дій союзників, до коаліційного рішення щодо відправки танків до Києва. Тобто Лондон виконав (далеко не вперше за рік) роль провокатора, що переходить червоні лінії, щоб союзники не боялись бути рішучішими.

Передусім це стосується уряду ФРН. Олаф Шольц пручався до останнього. Принаймні в публічному просторі. Але під тиском союзників, зокрема, за повідомленнями у ЗМІ, США та Франції, був вимушений зімітувати готовність ухвалити відповідне рішення щодо танків. Але висунув умову: Берлін почне постачати Україні танки лише за умови, що інші союзники робитимуть те саме. Вже за кілька днів Варшава, яка тривалий час є в опозиції до ФРН всередині ЄС, поставила канцлера у незручне становище, коли анонсувала передачу роти Leopard 2 до України. 

Тож обмовки та умови начебто нівельовано. Начебто. 

Проте Соціал-демократична партія Німеччини, яку представляє Шольц, схоже, надто довго — і не без успіху — вживалась у реноме путінферштеєрів ("тих, хто розуміє Путіна"). Вона наче і змінила загальний вектор своєї російської політики, але дуже важко приймає реалії. 

І попри те, що Німеччина насправді надає колосальні обсяги допомоги Україні (просто не поспішає із передачою важкої техніки), безсумнівним є факт, що німецький ОПК досі перебуває в далеко не найкращій формі, відтак випуск нової та модернізація наявної техніки — навіть для Бундесверу — відбувається вкрай неспішно. 

Тому ми зараз знов спостерігаємо, як дискусія щодо танків ще більше актуалізується в медійній площині. На противагу закликам опозиції (ХДС) та членам коаліції (СвДП і "Зеленим") лунають і відверто тотожні до кремлівських маніпуляції у питанні військової допомоги Україні.

Яскравий приклад — нещодавна заява учасника колись популярного німецького гурту Modern Talking Дітера Болена із закликом не надавати Україні зброю. В інтерв'ю Stern він повторив наратив Кремля про те, що збільшення військової зброї не зупинить війну. Чому? Свою позицію співак, що був популярний на пострадянському просторі, пояснив знанням законів фізики. "Дія викликає протидію", — зазначив він. 

Однак, як і будь-яка типова кремлівська "консерва", Болен спотворив реальність. Так: дія викликає протидію. Але Болен не до кінця розібрався у самому сенсі ситуації, коли згадував закони фізики. Насправді рівняння виглядає так: кожна нова атака РФ (дія) провокує збільшення військової допомоги Україні (протидію) від партнерів. 

Гнучкий "метал"

Але заява Болена, звісно, знайшла свою аудиторію не тільки в Росії, але й у ФРН. Допомогла почасти створити медійне підгрунтя для подальшого танкового зволікання. 

На додачу уряд ФРН також має вже і набагато переконливіший аргумент. А саме коментар Арміна Паппергера, очільника Rheinmetall, одним з найбільших підприємств німецького ВПК, виданню Bild про терміни відновлення і постачання до України як танків Leopard 2, так і БМП Marder, що є на складах компанії у кількості 22 та 140 одиниць (з них Україна може отримати 100) відповідно. Якщо коротко: поставити їх до України Німеччина може не раніше наступного року. 

Цікаво взагалі, як позиція безпосередньо Паппергера змінювалася протягом року в контексті намірів та прагнень компанії у питанні військової допомоги Києву. 

У першій половині квітня 2022 р. як повідомляв Bild, компанія Rheinmetal запропонувала Києву — 35 одиниць БМП Marder і була продати їх Україні вже до кінця минулого року. 6 одиниць із запасів компанія хотіла передати Києву одразу за умови компенсації Бундесверу новими зразками. Але Міноборони ФРН виступило проти.

Також у квітні Паппргер в інтерв'ю Hadesblatt говорив про готовність надати Україні 50 вживаних танків Leopard 1 із старих запасів інших країн. Так, не Leopard 2, але все ж таки це було б колосальне зрушення для Берліну і ЄС на той час. 

10 травня вийшло інтерв'ю Паппергера Süddeutsche Zeitung, в якому він конкретизував кількість Marder, які можна передати Україні, — 100 одиниць. І, увага, перша партія була б готова вже за три тижні. Компанія, за його словами, чекала на ухвалення від уряду. Варто зазначити, що у грудні знов йшлося про Marder і, взагалі, здавалося, що от-от матимемо позитивне рішення. Але зараз донедавна рішучий Паппергер раптом повідомляє про терміни у рік або більше.

Це вже дуже схоже на ознаку політичного тиску через "неприйнятний" ентузіазм очільника Rheinmetall. І завдяки цьому особи, незацікавлені у постачанні танків до України, отримують лазівку в стилі "незалежних від нас обставин". Весь негатив вже приймає на себе компанія та її очільник, попри те, що ще не так давно він активно висував конкретні пропозиції щодо військової допомоги.

Інший шлях

Цей інший, альтернативний, шлях безпосередньо для Берліну міг би бути компромісним для німецьких "голубів" публічним схваленням постачання Leopard 2 різних модифікацій країнами-партнерами, багато з яких мають доволі великі запаси цих танків. Це й Австрія, й Іспанія (яка, до речі, намагалася це зробити, але Берлін був проти), і Канада, і Греція, і Швейцарія (але швейцарці прикриваються нейтралітетом), і Польща. 

До речі, варто окремо зупинитись на Польщі. Хоча Варшава вже пообіцяла нам роту "леопардів", проте цією ротою все може і обмежитися. І не тому, шо Варшава раптом змінила свою позицію з підтримки України. 

Річ у тім, що саме через загрозу з боку Росії та її де-факто Північно-Західного округу — Білорусі — військово-політичне керівництво Польщі відмовилося від оборонної концепції, яка передбачала відведення військ за Віслу задля ефективного стримування та знищення російсько-білоруських сил. 

Варшава врахувала поведінку росіян на окупованих територіях України, скоєні ними там злочини, і задля неповторення Бучі або Маріуполя, воліє завдати ударів агресору безпосередньо на кордонах. Для цього Військо Польське, звісно ж, потребує максимального залучення всієї наявної техніки, а також тієї, що має надійти відповідно до контрактів, наприклад, із США та Південною Кореєю.

Саме тому обсяги військово-технічної допомоги з Польщі можуть скоротитись. Принаймні в тому, що стосується танків, БМП та артилерії.

З іншого боку, окрім Польщі, нагадаємо, в інших європейських країн-членів НАТО є свої танки, і це переважно "леопарди". І конкретні кроки Берліна в цьому напрямку могли б стати рушійною силою для поставок танків до Києва.

Проте наразі Німеччина все ж продовжує лишатися слабкою ланкою в Альянсі з непевною позицією — і черепашою швидкістю ухвалення рішень. 

З іншого боку, певний спротив Берліну може бути подолано завдяки спільному тиску союзників (США, Британі, Польщі, Литви, Канади, тощо). Наприклад, під час наступної зустрічі учаників "Рамштайну", яка запланована на 20 січня. І варто взяти до уваги наступну тенденцію: перед кожним таким заходом Росія вчиняє черговий воєнний злочин. Цього разу — це було жахіття у Дніпрі, де російська ракета знищила два під'їзди будинку, внаслідок чого загинули, щонайменше, 40 осіб. 

І кожного разу, коли російські воєнні злочинці шокують світ своєю жорстокістю, учасники "Рамштайну" із чистим сумлінням та почуттям виконаного обов'язку перед виборцями надають Україні більше, ніж очікувалось. Тому є підстави вважати, що й питання танків буде вирішено або 20 січня, або ж під час наступної зустрічі учасників "Рамштайну".