Війна в Ефіопії. Як Росія намагається не пустити ЄС на Африканський Ріг

З приходом у Білий дім Джо Байдена почала стрімко змінюватися не тільки внутрішня політика США, але і зовнішня.

Так, Вашингтон різко змінив свою позицію щодо війни, що розгорілася в другій за чисельністю населення в Африці країні — Ефіопії (114 млн чоловік), між урядовими силами і силами регіону Тиграй, який контролює Народний фронт звільнення Тиграя.

У конфлікт також втрутилася сусідня Еритрея, де 55% населення — це представники тієї ж етнічної групи, яка населяє ефіопський Тиграй — Тигріні, а ще 30% — це споріднений етнос Тигре.

Але при цьому Еритрея виступає на стороні не одноплемінників, а Аддис-Абеби. Одні тигринья вбивають інших тигринья.

Насправді нічого екстраординарного тут немає. Історія повниться такими прикладами. В тому числі, і сучасна, включаючи українську — в кінці кінців, маріонеткові режими окупованих територій дозволяють Кремлю представляти конфлікт на Донбасі як громадянську війну.

Такого роду конфлікти дуже часто є або зрежисованими, або підігріваються ззовні. Ось і війну в Ефіопії намагаються використовувати одні великі геополітичні гравці (наприклад, Росія), яким, у свою чергу, прагнуть перешкодити інші великі геополітичні гравці. В даному випадку США.

Якщо раніше — при Дональді Трампу — його адміністрація, зокрема вже ексдержсекретар Майк Помпео жорстко розкритикував НФВТ за обстріл аеропорту в столиці Еритреї Асмері і спроби перенести конфлікт за межі Ефіопії, то вже при Байдені американські дипломати в коментарях AP або Reuters висловлюють стурбованість участю Еритреї в конфлікті.

І Ефіопія, і Еритрея офіційно заперечують участь еритрейських солдат у конфлікті, проте в ЗМІ вже опубліковано чимало свідчень очевидців, які своїми очима бачили бійців з Еритреї, які грабували місцеве населення і навіть підміняли собою органи влади.

Нехай офіційна Аддис-Абеба цього не визнає, але, якщо відомості журналістів вірні, то Асмера в Тиграї явно діє з дозволу і схвалення Ефіопії.

Що дещо незвично, враховуючи специфіку і історію взаємин між сучасними Ефіопією і Еритреєю.

Від Італії до незалежності

Історія Ефіопії і Еритреї, в тому числі їх державності давно і тісно переплетені.

Так, у першому столітті частина Еритреї та Північна Ефіопія були королівством Аксум. Після його краху, сучасна Еритрея входила до складу різних ефіопських держав, а потім були і османи, і єгиптяни. Поки в XIX ст. не прийшли італійці.

Колонією Італії Еритрея була до Другої світової війни, в ході якої британці завдали поразки італійцям і не заснували там свою військову адміністрацію, що діяла аж до 1952 р., коли ООН прийняла рішення, що Еритрея увійде в Ефіопську федерацію зі збереженням власного парламенту.

Правда, в такому статусі Еритрея пробула недовго — 10 років. У 1962 р. імператор Ефіопії Хайле Селассіє скасував федеративний устрій і анексував Еритрею, чим спровокував Народний фронт визволення Еритреї (НФЗЕ) на партизанську війну.

Вона тривала до 1991 р. і завершилася перемогою повстанців-сепаратистів. При цьому успіху їм вдалося домогтися в чималому ступені завдяки Огаденській війні (1977-1978 рр.) між Ефіопією і Сомалі за контроль над спірною ефіопською провінцією,що населене переважно сомалійцями.

НФЗЕ після здобуття незалежності, в 1994 р, перейменувався в Народний фронт за демократію і справедливість, отримавши партійну монополію в країні.

Втручання Москви

Справі НФЗЕ, який уклав союз з ефіопськими опозиційними силами, в відділенні від Ефіопії, крім Огаденської війни, також допоміг розвал Радянського Союзу.

Москва прямо і досить активно втручалася у внутрішні справи країн Африканського Рогу.

СРСР влаштував військовий переворот в Ефіопії в 1974 р., у результаті якого до влади прийшов Дерг (підтримувана СРСР хунта) на чолі з Менгісту Хайле Маріамом.

Цікаво те, що тоді, до Огаденської війни, Москва підтримувала і постачала зброєю і Ефіопії, і Сомалі.

Коли війна почалася, вибір був зроблений на користь Аддис-Абеби і її ленінсько-марксистського керівництва, оскільки сомалійці вирішили, що соціалізм — це не їх шлях.

Як результат, під час війни між двома країнами сторони вбивали один одного радянською ж зброєю. А ефіопам до того ж ще й допомагали близько 15 тис. найманців з дружньою СРСР Куби.

І все ж Союз не врятував режим від еритрейсько-ефіопського опору, бійці якого у травні 1991 р. підійшли до Аддис-Абеби, тому що СРСР розвалився. Менгісту же був змушений бігти в Зімбабве.

Новий конфлікт

Ця війна, що тривала майже 30 років, була не єдиною.

Уже в 1998 р., через п'ять років після набуття Еритреєю незалежності від Ефіопії, між ними виник конфлікт через суперечку навколо декількох прикордонних районів, зокрема через містечка Бадимі.

Країни розірвали дипвідносини. Війна тривала два роки. І знову не обійшлося без Росії, яка продавала зброю і озброєння (вертольоти, ЗРК) і Ефіопії, і Еритреї.

У 2000 р. втрутився Радбез ООН, який ввів ембарго на поставки зброї в обидві країни. Заборона була знята після підписання Аддис-Абебою і Асмери в грудні того ж року мирного договору.

Була створена комісія з демаркації кордонів, але Аддис-Абеба не погодилася з її рішенням, а Еритрея вийшла з переговорів.

Конфлікт погасити не вдалося, хоча сторони більше не воювали, вважаючи за краще діяти підпільно. Так, в 2011 р. еритрейський уряд звинувачували в підготовці теракту в столиці Ефіопії, а в 2009 р. — у підтримці ісламістів у Сомалі, за що ООН ввела у відношеннї їі санкції.

Ситуація стабілізувалася, як здавалося, лише в кінці 2018 р., коли новим прем'єр-міністром Ефіопії був обраний Абій Ахмед Лі.

Обидві країни дуже оперативно підписали декларацію про мир і дружбу і нормалізували відносини.

Яйця російської зозулі

Те, що країни змогли покласти край 20-річному конфлікту, а насправді, як бачимо, піввікового, — прекрасно.

Але не можна не звернути уваги на те, що мирний договір був укладений в той же час, коли в Еритрею з візитом навідався голова МЗС РФ Сергій Лавров.

У Асмері він уклав попередню угоду про будівництво "логістичного центру".

Можливе місце розташування так званого центру невідомо. Але не виключено, що в Москві розглядали варіант з поверненням на архіпелаг Дахлак, де у СРСР була військово-морська база.

Кремль зациклений на повернення колишньої могутності, в тому числі за допомогою розміщення баз за кордоном. Поки Росія може похвалитися лише однією — в сирійському Тартусі, але прагне закріпитися і в Червоному морі, де знаходиться найважливіша нафтова транспортна артерія.

В обмін на базу і, в цілому, посилення присутності РФ в Східній Африці Путін 22 липня 2019 р. скасував санкції відносно Еритреї, введені в рамках резолюції РБ ООН у 2010 р. Дмитром Медведєвим, який тоді зображував російського президента.

Правда, ніякий "логістичний центр" в Еритреї станом на сьогоднішній день так і не з'явився.

Переговори явно застопорилися. Мабуть, тому Москва переключилася на Судан, з яким в кінці минулого року домовилася про будівництво бази ВМФ РФ у Порт-Судані.

У тісноті і образі

Головним гравцем в Африці на сьогоднішній день є Китай, який витрачає мільярди доларів як у вигляді інвестицій в ті чи інші країни, так і на будівництво промислових та інфраструктурних об'єктів.

Росія, яка намагається повернутися до витоків — до зовнішньої політики СРСР, не здатна змагатися з Піднебесною в плані ресурсів.

Тому діє іншими методами. А це поряд з відвертим заохоченням корупції шляхом підкупу місцевих еліт, також гібридні інструменти впливу — відправка найманців і політтехнологів у ті ж ЦАР, Судан і т. д. З їх допомогою Москва прагне не закріпитися в Африці, а хоча б не бути викинутою з континенту.

Але на цій арені стає все тісніше.

Почнемо з того, що Сполучені Штати ще в 2019 р. чітко позначили свій намір посилити присутність в Африці і боротися з гібридними стратегіями Росії. А зі зміною керівництва ЄС, тобто в Єврокомісії, Єврораді і т. п., зазнала змін і африканська політика Брюсселя.

Ключову роль у цій політиці Євросоюз явно відводить саме Аддис-Абебі, де розташовані штаб-квартири ряду міжнародних організацій і куди вже давно Вашингтон хотів би перевести штаб Africom; відводячи Ефіопії роль головного в Африці переговорного геополітичного майданчика.

ЄС почав зміцнювати відносини з Ефіопією в кінці 2019 р. з візиту нової президентки ЄК Урсули фон дер Ляєн. А в лютому в Аддис-Абебу прибула ціла делегація самих високопоставлених єврочиновників.

Але свої інтереси в Ефіопії є і у Росії, якій плани Брюсселя щодо цієї країни і Африки в цілому взагалі не вигідні.

Ну, наприклад, "Росатом" у 2019 р. уклав з Аддис-Абебою угоду про будівництво амбітного проєкту "Велика Ефіопська Гребля Відродження". Це ГЕС на Нілі, яка повинна забезпечити електрикою 65 млн жителів Ефіопії.

Проєкт різко контрастує із загальною російською стратегією з освоєння Африки. Це не гібридне втручання, а реальна інвестиція, яка могла б значно збільшити вплив Москви в регіоні на зло Китаю.

У цьому контексті наміри США і ЄС співпрацювати з Ефіопією становлять загрозу для Росії.

Війна з Тиграєм

І тут, восени 2020 р. розгорається конфлікт між Аддис-Абебою і автономним регіоном Тиграй.

Почалося все з того, що влада автономії всупереч забороні на проведення виборів через пандемію 9 вересня вибори все ж проводить. Перемогу здобуває Народний фронт звільнення Тиграя (НФВТ).

Вибори призводять до прямої ескалації між Центром і Тиграєм. Після серії сутичок Аддис-Абеба 4 листопада відправляє до кордонів автономії збройні сили. Почалися бої. Силам Ефіопії вдалося поступово розгромити НФВТ і змусити лідерів та бійців бігти в гори.

Швидше за все, Ефіопію знову очікує виснажлива партизанська війна, як і під час конфлікту з Еритреєю. З тією різницею, що тепер Еритрея вирішила підтримати не одноплемінників, а колишнього кривдника. За даними ЗМІ, звірства, що чинили її солдати, на території Тиграя точно не посприяють якнайшвидшому закінченню конфлікту. А це означає, що Ефіопія і регіон ще довгий час будуть нестабільними і непривабливими для планів ЄС і США. Що, очевидно, на руку Росії.

Чи причетна Москва до розпалювання конфлікту? Дуже може бути. У Росії збереглися зв'язку і з Ефіопією, і з Еритреєю. Остання ще пам'ятає про те, як СРСР підтримав Ефіопію, але, судячи з риторики, офіційних осіб Еритреї, на США вона ображена більше. Саме Штати Асмера звинувачує в тому, що свого часу ООН віддала країну Ефіопії.

Та й про навички Кремля у вербуванні послідовників, провокуванні збройних конфліктів не тільки в Африці, але і в Європі і США, добре відомо. Так що дуже схоже на те, що в новому конфлікті в Ефіопії замішана Росії.