Відновлювальна зоологія. Навіщо Маску знадобився Путін

Ілон Маск відомий екстравагантними вчинками, які не раз змушували вібрувати курс акцій, а також порівняно незалежною "політичною" поведінкою, яка полягає переважно в аполітичності. Схоже, це наслідок недовіри до політиків, що виникла з досвіду біженства з ПАР, яка "демократизувала", а потім довгої недовіри до його проєктів з боку публічних персон. Як відомо, на рогатого шамана Джейка Анджелі Маск відреагував іронією — ось що буває, коли забороняєш фестиваль радикального мистецтва "Палаюча людина". Тому запрошенню Маском в умовно закриту мережу голосового зв'язку Clubhouse Володимира Путіна в самій Америці особливо не здивувалися. Але на сході Європи не можна втриматися від роздумів — навіщо?

Роскомнагляд в допомогу

Справа в тому, що Маска, по суті, крім його різнорідного бізнесу, удосконалення його автомобілів, батарей, двигунів і ракет, мало що цікавить. Примітним є його конфлікт із штатом Каліфорнія, який стрімко лівіє, і переїзд в Техас. Він є прихильником прямої демократії — такою вона повинна бути, в його уявленні, на Марсі — і фінансує обидві американські партії (як свого часу Трамп). В цілому ж симпатизує "новій хвилі" в політиці, багатим прогресистам на кшталт Ендрю Єнга, який брав участь в гонці демократів, а нині зібрався в мери Нью-Йорка, зокрема тому, що той підтримує ідею універсального базового доходу. І, так, фріків на кшталт репера Каньє Уеста, який намагався потоптатися на республіканській галявині, виступаючи з християнсько-демократичних (однак!) позицій.

Такі ось у Маска інтуїтивні ринкові, швидше праві погляди. Але без зайвого радикалізму, оскільки держава — важливе джерело замовлень і субсидій, що дозволяє до певної міри дружити з усіма — в американській політичній системі.

Що стосується закордону, то тут ніякої ясності — тим не менш, пряма демократія (на жаль, так само легко маніпульована через соцмережі, як електоральна — за допомогою телебачення) явно несумісна з таким авторитарним динозавром, як Володимир Путін. Він хоч і привертає різного роду ревізіоністів і жадібних ретроконсерваторів в Європі і Америці, але й те, "без вогника" — незважаючи на гігантські гроші, $609 млрд, які РФ витратила за 20 років на вибудовування світової системи впливу. Все ж екстравагантність Маска так далеко не пролягає — хіба що це повага до досягнень радянської космонавтики, до якої в її російському ізводі все частіше домішується тролінг на зразок жарту про батут.

Тоді навіщо було запрошувати Путіна в Clubhouse? В який нібито без запрошення і потрапити не можна. Невже саме так туди потрапили всі нинішні 2,5 мільйона учасників — причому голосовий зв'язок названий таким, що не прослухується? А за спроби записати розмову навіть банять. Тим більше, що мережа недавно заблокувала реєстрацію пропагандиста Володимира Соловйова — а його хто туди покликав, агент впливу серед засновників? Тепер, до речі, за "невинно потерпілого" заступився Роскомнагляд, зажадавши, щоб Clubhouse уважив його свободу слова.

Втім, запрошення в мережу (інвайт), як стверджують, вже можна просто купити, що для прислужників путінського режиму не проблема. Версія, яка напрошується, — це розкрутка проєкту, тому що після початкового хайпа треба якось розширюватися далі, а це звичайна проблема стартапів. І гнівна реакція Роскомнагляду, до слова, для цієї розкрутки також корисна — тут досить згадати, що для популяризації Telegram цей цензурний орган зробив куди більше, ніж будь-яка рекламна кампанія.

В цілому, Clubhouse — це аудіосоцмережа, де користувачі підписуються один на одного і дискутують в тематичних кімнатах. Можна залишатися пасивним учасником дискусії, а можна стати одним із спікерів, організувавши свою кімнату або попросивши право голосу в чужій. Згідно з правилами стати користувачем соцмережі можна тільки на запрошення іншого користувача, причому деякі навіть виставляють свої запрошення на продаж.

Платформа стала стрімко набирати популярність в кінці 2020 р. — на початку 2021 р. У січні вона залучила $100 млн інвестицій і отримала оцінку в $1 млрд. При цьому в Китаї її заборонили практично миттєво — у чесного китайця не повинно бути таємниць від Сі Цзіньпіна. Таким нехитрим способом, століттями апробованим на сфері створення таємних товариств і закритих клубів, і був згенерований інтерес до проєкту.

Подоба Трампа?

Професійні інвестори в подібні проєкти, правда, налаштовані досить скептично — не дуже ясно, як монетизувати цю мережу, та й інші монстри вже готують їй конкурентів. Приватизація і експлуатація діалогу (словом "монетизація", як і словом "стартап", тобто venture, маскуються давно відомі процеси) - це черговий ізвод набряклої за останні 12 років від девальвації грошей світової економіки. Девальвацію тепер теж називають "стимулюванням", "кількісним пом'якшенням", практикують в формі спекулятивних або примусових запозичень.

Частково первинний успіх Clubhouse — це результат дефіциту спілкування під час пандемії, частково — наслідок ситуації, коли грошей більше, ніж надійних об'єктів для інвестування (а радіо все одно невбиване, не заміниш його натовпом репетуючих в різних кімнатах фріків).

Невже Путіна намагаються залучити, щоб він вклав свої мільярди в щось більш вишукане, ніж геленджикський палац, нехай і (поки) настільки ж даремне? Або подивитися на (вірніше, послухати) таке чудовисько збіжаться додаткові тисячі, а то й мільйони користувачів? Зрештою, тут є відмінний приклад для наслідування: більше, ніж кому б то не було, Twitter зобов'язаний порятунком від банкрутства і стрімким виходом в плюси Дональду Трампу — а потім "мавра", який зробив справу і став токсичним, просто викинули.

Кремль вже заявив, що запрошення для Путіна — "цікава" ідея. Хоча навряд чи позбавлений інтернет-компетенції старий параноїк в реальності піде на такий ризик, як спілкування з живою і непідконтрольною йому людиною. Особливо такою, яка за кілька років зробила посміховисько з відсталого "Роскосмосу", з якого Дмитро Рогозін виносить останні стільці?

Розкрутка, безсумнівно, має бути — все-таки біглим банкіром Тиньковим і продажним коміком Михайлом Галустяном, враховуючи, що додаток доступний тільки на "яблучних" пристроях, російськомовний сегмент не візьмеш. А хвиля уваги до болгарського мільярдера Влада Тєнєва, чий Robinhood рої дрібних інвесторів використовували для "злому" великих хедж-фондів поряд з Gamestop, породивши паніку на біржі, — вже згасає.

Бесіда Маска і чудовиська із замерзлого Мордора в аудіомережі і справді привернула б "рій" слухачів, які привернуть своїх знайомих, так спочатку розвивався сам Clubhouse, як колись і Facebook, який дивився на проєкт двох юних каліфорнійців хижими очима.

Але якщо моральність — вірніше, її відсутність — Цукерберга питань не викликає, після афери з Cambridge Analytica, то з Маском справа все-таки йде по-іншому. Він ніяк не забруднений в російських справах (поки), в Криму його PayPal відключений, в Росії функціонує вкрай обмежено, "Теслу" в РФ теж не будують, а продаж його електрокарів там не побачити без мікроскопа. Іншими словами, Маск ніяк не залежить від Путіна, космічна контора Кремля, яка розвалюється, — (все ще) конкурент, а сам Маск в порівнянні з Путіним виглядає істотою з іншої планети. Це як утопія і антиутопія, причому, всупереч змісту терміна, — які реалізувалися на наших очах.

Епатаж з невідомим результатом

Так навіщо Маску Путін? Путіну зрозуміло навіщо — бачите, "зі мною розмовляють" найпередовіші люди планети, а що крім тролінгу і розкрутки ресурсу потрібно технологічному магнату глобального масштабу від маніяка-клептомана? Навряд чи це мазохізм в стилі поки ще верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики Жозепа Борреля, над яким через прогину перед московським м'ясником з чималою часткою обурення потішаються сьогодні навіть самі європейці?

Можливо, Маск хоче не тільки показати Путіна своїм передплатникам, як продукт відновної зоології — мовляв, з мамонтом поки не вийшло, зате з цією рептилією вдалося завдяки "менталітету" росіян, корумпованості і боягузтву західних лідерів? А заодно і повести якусь свою зовнішню політику — чому б і ні, адже просто так землян на Марс не заженеш? Надивившись на Путіна, деякі можуть змінити свою точку зору, адже вони живуть сьогодні на одній планеті з істотою, що тримає палець на ядерній кнопці...

Сподіватися перевербувати Путіна наївно — до чого-до чого, а до вербування у господаря з Геленджика талант є, це ретроспективно ясно ще по Дрездену, адже саме звідти почала розвиватися нова "російська партія" в Німеччині, яка після скандалу з фірмою SPAG придбала виразний кримінальний ухил. Так що Маск безумовно ризикує — низка тих, хто поплатився репутацією за заглядання в водянисті путінські очі, тому свідчення.

Втім, трохи пустотливий, як і багато представників цієї хвилі науково-технічної революції, Маск може цілком присвятити цю бесіду поясненням того, що про Місяць та Марс Москва може забути (а скоро позбудеться і орбіти), як і про окуклівання від глобального інтернету. Тому краще почати видужувати або піти на пенсію, поки це все ще пропонують по-хорошому. Путін може, якоюсь мірою, послатися на успішний досвід китайської цензури, але робити це в Clubhouse неетично — забанять, як Соловйова, та й китайська система тріщить, що показала ситуація з Джеком Ма, чиє підприємство, здається, сходить нанівець.

Однак будемо сподіватися, що цей епатаж все-таки закінчиться нічим, оскільки замазатися в Путіні легко, а відмитися дуже складно. Це, здається, вже зрозумів експрезидент Трамп. Ходу в "прекрасне людство майбутнього" таким персонажам, як Путін, бути не повинно.