Прилетів чарівник. Як візит Помпео в Мінськ змінив розклад сил у цілому регіоні

Анонсована тиждень тому програма візиту держсекретаря США Майка Помпео в Білорусь була лаконічною: "1 лютого в Мінську секретар зустрінеться з президентом Лукашенком і міністром закордонних справ Макєєвим, щоб підкреслити прихильність США суверенної, незалежної, стабільної і процвітаючої Білорусі та підтвердити прагнення до нормалізації двосторонніх відносин". Загалом, ніякої конкретики.

Гра на нервах Путіна

Але білоруське керівництво чекало цього візиту, як прильоту того самого чарівника в блакитному вертольоті: підтримка Заходу Олександру Лукашенко зараз - на тлі конфлікту з Москвою - важлива, як ніколи раніше. А Європа, вже багато разів навчена гірким досвідом, йти назустріч відмовляється: "вранці демократизація і вільні вибори, увечері - матеріальна допомога".

Так що перед білоруським керівництвом стояло завдання: переконати адміністрацію Трампа в готовності до діалогу і навіть до більшого - до того, щоб Мінськ став провідником американських інтересів на сході Європи. Завдання нетривіальне, оскільки Мінськ і Вашингтон "воювали" з самого моменту приходу Лукашенка до влади - то є останні 25 років.

У 2006 р. Джордж Буш ввів санкції стосовно Олександра Лукашенка, членів його сім'ї та ряду чиновників. Санкції діють до цих пір, хоча і в урізаному вигляді. Також США з 2006 р. вводили санкції проти білоруських підприємств. У 2015-му їх дію було призупинено, потім це рішення багаторазово продовжувалося.

Крім того, з 2008 р. Мінськ і Вашингтон не обмінюються послами, а штат американського посольства в Мінську становить всього п'ять чоловік.

Але тепер білоруське керівництво вирішило докорінно змінити ситуацію, для чого весь 2019 р. посилено "посилало сигнали": то Джона Болтона хлібом-сіллю зустріне, запропонує ввести США в переговорну групу з ОРДЛО, то заговорить про спільних навчаннях з НАТО. Але головне - це триває вже півтора року гострий "інтеграційний" конфлікт з РФ, на тлі якого Олександр Лукашенко стає для Америки фігурою під назвою "сучий син, але це наш сучий син".

От щоб точно з'ясувати, чий саме "сучий син", і прилетів до Мінська Майк Помпео. А білоруська сторона підтвердила очікування, забезпечивши максимально позитивний фон зустрічі. Так, глава білоруського МЗС відразу заявив, що офіційного Мінська хотілося б більш активної ролі США в Білорусі.

У свою чергу Олександр Лукашенко також було про що поговорити з американським дипломатом, причому порядок виходила далеко за межі конфлікту з Росією із-за цін на енергоресурси.

По-перше, Лукашенко дав зрозуміти, що не збирається грати в демократа. Свій режим він спробував уявити як "диктатуру з людським обличчям". "У нас диктатура відрізняється тим, що всі відпочивають в суботу і неділю, а президент працює", - заявив він Помпео.

При цьому Білорусь і США все ще далеко не союзники, але вже і партнери готові зближуватися, а нинішня поведінка Росії явно стимулює цей процес. Помпео пообіцяв незабаром призначити до Мінська посла і різко збільшити штат посольства. Крім того, за його словами, Білорусь наближається до зняття станцій. Зокрема, держсекретареві США подобається прогрес у сфері прав людини в республіці.

Далі: США розуміють різницю між Білоруссю і Україною і не хочуть повторення українського сценарію в Мінську. Помпео підкреслив, що мова йде про розвиток дипломатичних відносин, залучення інвестицій; також Вашингтон збирається підтримувати Мінськ у проведенні незалежної політики в регіоні. Мабуть, США розраховують на те, що, по-перше, Москва не зможе конкурувати з їх "м'якою силою", а по-друге - сама відштовхне Мінськ, так як буде "ревнувати" його.

Але головною сенсацією візиту стало пропозицію Вашингтона вирішити "нафтову" проблему Мінська.

Уроки англійської для росіян

Держсекретар США в Мінську заявив, що Америка готова повністю забезпечити нафтою Білорусь - замість Росії. "США хочуть допомогти Білорусі, і наші виробники енергоресурсів готові забезпечувати вас необхідною нафтою на 100% за конкурентними цінами. Ми самий великий виробник енергоресурсів у світі, і все, що вам потрібно, - сказати нам і звернутися до нас", - сказав Помпео.

Бурхлива реакція російської сторони послідувала відразу ж - у вигляді численних "заяв експертів" про те, що, мовляв, ціна питання залишилася за дужками, тому що вона явно буде вище тієї, що пропонує Росія. У самому справі, з Нового року Лукашенко відмовляться купувати російську нафту не тому, що вона люба, - її вартість для Білорусі все одно зараз на 17% нижче світових цін - а тому, що він хоче набагато більшої знижки, а якщо отримати її не вийде - то взагалі зіскочити з російської "нафтової голки".

Тепер головний лейтмотив російського інформаційного простору - американці готові постачати нафту на білоруські НПЗ, однак це все одно буде невигідно для Білорусі. Але Лукашенко буде її купувати "з шкідливості", тому майбутнє Білорусі - колапс, дефолт, зубожіння і далі дивись методички по Україні.

Насправді в мові Майка Помпео стосовно нафти прозвучало словосполучення "competitive price". У словнику ділової англійської мови наводиться наступне визначення: A price lower than that offered by the competitors, or a price made more attractive because of added incentives, such as longer payment terms. Переклад: ціна, яка нижче ціни конкурентів або більш приваблива за іншими параметрами, наприклад з відстрочкою платежу.

Кембриджський словник англійської мови так описує вираз "competitive price": Competitive prices, services, etc. are as good as or better than other prices, services, etc. Переклад: конкурентні ціни - це ціни на тому ж рівні або нижче, ніж інші ціни, послуги і т. д.

Тобто Помпео запропонував Білорусі купувати американську нафту зі знижкою від світової ціни. Як саме буде забезпечуватися ця знижка, поки не дуже зрозуміло - адже Білий Дім не може наказати американським нафтовикам продавати нафту білорусам за зниженою ціною. Найімовірніше, під це діло буде оформлений міждержавний кредит на особливо пільгових умовах, ну або з Білого Дому подзвонять в штаб-квартиру МВФ...

Вже є ясність і з логістикою американської нафти. Спершу - танкерами до Одеси і Клайпеду. З Клайпеди - по залізниці в Новополоцьк (там недалеко). З Одеси - в Мозир, на другий білоруський НПЗ. Тут вже Україна готова запустити під цю справу простоює трубопровід Одеса-Броди, про що на минулому тижні заявив наш посол в Білорусі Ігор Кизим.

Можна згадати, до речі, що з осені минулого року нафта в США купує Ігор Коломойський для свого Кременчуцького НПЗ. І йому це виявилося вигідніше, ніж купувати аналогічну нафту в куди більш близького Азербайджану.

Не забуваймо і те, що під американську нафту Білорусь задіює свої ділянки нафтопроводу "Дружба", по якому досі йшов транзит російської нафти в Європу. Перекриття цих поставок розчищає європейський ринок для американської нафти, що зараз дуже вигідно американцям. Можливо, це і є плата Білорусі за дисконт на американську нафту.

От тільки всі ці домовленості під боком у Росії (яка вважає Білорусь своєю сферою інтересів і впливу) не мають сенсу, якщо американці не гарантували Білорусі також і політичну підтримку. Тому що інакше "яструби" в Кремлі моментально так натиснуть на Путіна, що "Вітебська народна республіка" з'явиться вже цієї весни. Але у Вашингтоні, здається, це передбачили.

Польща "на підхваті"

Прямо в день візиту Помпео в Мінськ заступник міністра закордонних справ Польщі Павло Яблонський дав розлоге інтерв'ю журналу Plus Minus, додатком до газети "Rzeczpospolita".

"Вважаю, що Білорусь - це в найближчі роки один з наших абсолютних пріоритетів, - сказав він - Приходять сигнали, що Білорусь зацікавлена у збільшенні присутності Польщі в економічній сфері. А це, в свою чергу, веде до зближення у відносинах іншого роду".

Заступник міністра вважає, що в останні роки Польща "сильно сконцентрувалася на Україні", з якою вона мала загальне важке минуле, а Польщі слід пам'ятати також про Білорусі, з якою у неї "важке сьогодення". "Там президент керує твердою рукою, але видно, що він шукає конкретної пропозиції з боку Заходу. Він не погодився на повне об'єднання з Росією, повне підпорядкування, - вважає Яблонський. - Я переконаний, що питання Білорусі буде ключовим, тому що якщо ми не зробимо Білорусі реальної пропозиції партнерських відносин, то у нас не буде шансу пов'язати її з ядром Центральної Європи".

Колишні теорії про можливість раптового падіння нинішньої білоруської влади не виправдалися, визнає Яблонський. За його словами, для можливого зближення Білорусі з Заходом треба "поставити умови, які білоруси повинні виконати, щоб приєднатися до нас в якості партнера, або підійти до питання прагматично і діяти покроково взамін на поступові політичні реформи".

У нинішніх обставинах візит держсекретаря США до Мінська цілком в цю логіку вписується.