Ніхто не хотів вмирати за Нарву. Дурні і дороги завадять НАТО захистити Балтію
24 червня The Washington Post опублікувала розгорнутий матеріал, присвячений інфраструктурних проблем у країнах Балтії, які фактично унеможливлюють оперативне реагування союзників по Організації Північноатлантичного договору (НАТО) у разі, якщо Кремль побажає застосувати до регіону обкатаний в Україні сценарій.
Автор статті Майкл Бірнбаум пише про занепокоєння американського генералітету, знову виник після військових навчань, щодо того, що військова техніка Альянсу просто не настигне вчасно, щоб надати допомогу Литві, Латвії чи Естонії, або всім відразу. Причин тому кілька. По-перше, погані, в сенсі - вузькі дороги, які значно сповільнюють перекидання сил. Пов'язані з цим незручності вже випробували підрозділи, що експлуатують джипи типу Humvee. До речі, Москва може бути краще інформована про інфраструктурні особливості в країнах Балтії, які залишилися у спадок від радянської епохи. По-друге, слабенькі мости, які після проїзду танків може спіткати сумна доля мосту через Інгул в Миколаївській області із-за руху перевантажених вантажівок. По-третє, різниця в ширині залізниць Балтії та інших країн Європи. По-четверте, бюрократія. Куди ж без неї. Для перетину території Німеччини, де військової техніки дозволяють здійснювати марш-кидки лише по ночах, і Польщі американському командуванню, як пише газета, доводиться заповнювати 17 форм. Ще приклад - Швеція. Скандинавська країна, незважаючи на тісну співпрацю з НАТО і серйозне військове переформатування в пику Кремлю, вимагає від Альянсу за три тижні подавати повідомлення про рух техніки і живої сили.
Плюс до всього коридор з країн ЄС до союзників у Балтії, проходить через територію Польщі між російським анклавом - Калінінградом (Кенігсбергом) - і Білоруссю, грубо кажучи, прострілюється з території РФ, де Кремль вже натыкал своїх оперативно-тактичних ракетних комплексів і систем ППО (не кажучи про потужній обороні узбережжя). Тобто сили НАТО, проходячи через Сувалки, можуть стати мішенями в тирі, але діяти їм доведеться при дуже обмеженої підтримки з повітря. З урахуванням цього набору негативних факторів очевидно, що в блискавичному відповіді Альянсу на наміри Росії в регіоні виникають серйозні сумніви. Звичайно, якщо б такий розвиток подій було реально в нинішніх умовах, зокрема, що стосується можливостей російської економіки.
Однак все ж сценарій "померти за Нарву", сформульований в 2014 р. російським політологом Андрієм Пионтковским, не втратив актуальності. Сьогодні Путін своїм непохитним прагненням до агресивного діалогу негласно продовжує пропонувати НАТО спробувати відповісти на питання, чи готові в країнах-учасницях Альянсу "вмирати за Нарву". Провокуючи, знову ж негласно, євроскептиків і евроэгоистов повторити заклик-протест французького соціаліста, а пізніше засновника профашисткой партії і колабораціоніста Марселя Деа, опублікований у вигляді статті на сторінках L Œuvre 4 травня 1939 р., суть якого прописана у заголовку - "Вмирати за Данциг?".
Француз противився надання допомоги полякам, від яких Берлін вимагав віддати Данциг. Що сталося з Європою після, загальновідомо. Тепер же багато хто може задатися питанням, а чи варто переживати з-за Нарви, ігноруючи при цьому історичний досвід. Справедливо оперуючи тезою про те, що росіяни сьогодні після вторгнення в Україну вже не полізуть в Європу. Та що тут говорити, навіть якщо яструби з аналітичного центру RAND у своїй минулорічній доповіді констатували, що ймовірність інтервенції РФ в країни Балтії вкрай мала. Але при цьому наголошували, що Альянс переживає серйозний дисбаланс.
Описані WP перепони на шляху до реалізації 5 статті Північноатлантичного договору в Литві, Латвії та Естонії насправді не стільки зациклені на проблеми з інфраструктурою, скільки демонструють внутрішні проблеми Альянсу в цілому. Тому як в плані протидії можливої російської агресії складності виникають не тільки в Балтії, але і в тій же Грузії, і в Німеччині. У 2017 р. США не змогли заплановані два тижні після навчань вивезти свої бронемашини Stryker поїздом до Німеччини. За словами підполковника Адама Лекі, на це пішло чотири місяці, поки військові сиділи в Німеччині без транспорту і зброї.
І НАТО закрити проломи, вирішити інституційні проблеми потрібно не з тієї причини, що Росія може вирішити відправити своїх "зелених чоловічків" в Європу, а тому, що саме по собі посилення військового потенціалу Альянсу в частині оперативного реагування стане серйозним геополітичним контраргументом для приборкання запалу Москви. Хоча, безумовно, піде і хвиля істерії і загроз.
Відповідні зміни, спрямовані на підвищення мобільності сил НАТО, нині активно просуває колишній командувач сил США в Європі Бен Ходжес. Завдяки йому це питання включено до порядку денного липневого саміту Альянсу в Брюсселі. Крім того, керівництво Альянсу співпрацює з ЄС в питанні зростання асигнувань на горезвісні дороги, мости і т. д., а також боротьби із зайвою бюрократією. На самому саміті можливе прийняття плану по прискоренню перекидання американських сил з Східного узбережжя США до кордонів НАТО з Росією, що веде до збільшення кількості людей, зайнятих у вирішенні таких завдань. Ще один пункт порядку денного - більше військовослужбовців НАТО, яких можна по-швидкому доставити для відбиття можливої агресії. Якщо представникам країн-членів Організації вдасться затвердити ці плани, то почнеться процес більш активного стримування РФ.
Ключове слово - "якщо". Оскільки можливо опір навіть з боку, здавалося б, надійних партнерів Вашингтона, втомлених і розчарованих політикою Дональда Трампа. Звернемо увагу, що тема з перекиданням сил НАТО для захисту союзників виникла на тлі намечающей нової фази політичного конфлікту між Берліном та Варшавою. Польща, нагадаємо, заявила не так давно, що готова витратити $1,5-2 млрд на військову базу, куди США могли б перемістити хоча б частину своїх сил з місць дислокації в Німеччині. У разі схвалення Вашингтоном ініціативи голос Берліна в рамках НАТО виразно зазвучить слабкіше, а Польща, і так є неформальним лідером Вишеградської четвірки і флагманом для Балтії, навпаки, посилить свої позиції в ЄС і Нато.
Канцлер ФРН Ангела Меркель тим часом 15 червня остаточно засмутила Трампа, заявивши, що до 2024 р. німці ще не будуть витрачати необхідні їм 2% ВВП на оборону. До того ж напередодні плідно поспілкувалася з президентом Франції Еммануелем Макроном про те про се. І серед тем були і Радбез ЄС, і бюджет єврозони, і фактичний запуск концепції багатошвидкісний Європи, і, що більш важливо в контексті даного матеріалу, просування давно гуляє по просторах Євросоюзу ідеї єдиної європейської армії.
В умовах нинішньої сварки партнерів по обидві сторони Атлантики співробітництво по лінії НАТО може бути сильно ускладнене. В першу чергу в напрямку посилення східних кордонів Європи. Якщо Меркель і Макрон дійсно вирішили вставити палицю-дві у натовські і американські колеса, то горезвісна європейська армія замість зміцнення безпеки в блоці і самого Альянсу може частково стати дестабілізуючим чинником. Або, принаймні, серйозно загальмувати плани НАТО щодо захисту союзників - Польщі, Литви, Латвії та Естонії. При такому розкладі під час саміту слід очікувати ще більш жорсткої критики з боку Трампа, може зіграти роль "адвоката" Балтії і Польщі, які збільшують витрати на оборону, та й до того ж купують американський скраплений газ.
