Смачна білоруська... зброя. Як Лукашенко псував життя російським експортерам

Після всіх ексцесів і хвилювань Олександр Лукашенко зробив свій вибір і тепер щосили намагається орієнтуватися на Москву. Однак, вивчаючи ретроперспективу білорусько-російської дружби, можна помітити, що далеко не все там однозначно. "Бацьку" явно доведеться йти на болючі компроміси і робити гігантські кроки назустріч "братам". Крім глобальних геополітичних і внутрішньополітичних поступок, доведеться поступатися принципами і в інших, вужчих, але не менш значущих питаннях.

Експортер №20

Зокрема, цілком ймовірно, що Мінську доведеться йти на компроміси в дуже специфічній сфері — торгівлі зброєю.

У 2015-2019 рр. Білорусь була на 20-му місці серед найбільших експортерів зброї, перебуваючи в списку між Австралією і Чехією. За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), Білорусь постачає продукцію військово-промислового комплексу в Північну і Центральну Африку, на Близький Схід, в Середню Азію, Латинську Америку...

Причому мова не йде про розпродаж "радянського мотлоху". Білоруські підприємства ВПК активно модернізуються. Ключовий партнер Мінська в цій сфері — Китай.

На Білорусь за попередні чотири роки припадало 0,3% світового експорту зброї. За підсумками 2019 р. дохід Мінська від експортних поставок озброєнь і військової техніки склав $1,4 млрд. Планувалося, що вже в найближчі роки буде досягнутий рубіж в $2 млрд. Принаймні саме таке завдання ставив Олександр Лукашенко.

Істотно допомогли білорусам спочатку заморозка, а потім і зняття санкцій Європейського Союзу на початку 2016 р., в тому числі з підприємств, через які йде торгівля білоруською зброєю.

При цьому Росія за останні п'ять років скоротила експорт озброєння на істотні 18%, і продовження західних санкцій зіграло тут не останню роль.

Мільйони на зброї

Влітку цього року, тобто незадовго до виборів в Білорусі, пропагандистський ресурс "Україна.ру", що входить до державного медіахолдингу "Росія сьогодні", опублікував компромат на старшого сина Олександра Лукашенка, Віктора.

Треба сказати, що Віктор Лукашенко — не просто діючий помічник президента Республіки Білорусь з питань національної безпеки і член Ради безпеки РБ. Його ім'я найчастіше згадувалося в якості можливого наступника "Бацьки" на посаді глави держави. Однак в Москві його кандидатура явно подобалася не всім.

Посилаючись на повідомлення опозиційного Telegram-каналу NEXTA про сотні мільйонів Віктора Лукашенка на рахунках у швейцарському банку, російський ресурс стверджував: син білоруського президента заробив ці гроші на нелегальних поставках зброї в гарячі точки.

У публікації наголошувалося: Віктор Лукашенко є партнером Слободана Тешіча — балканського торгівця зброєю номер один.

Можна сумніватися в відомостях, які розповсюджуються холдингом "Росія сьогодні", але ось про Тешіча можна дізнатися з абсолютно інших джерел, у тому числі з матеріалів авторитетних і незалежних європейських медіа.

Сербський слід

Два з половиною роки тому польський телеканал Belsat, що віщає на Білорусь, з посиланням на матеріали журналістів-розслідувачів розповів подробиці деяких угод. Так, повідомлялося, що в 2014 р. Слободан Тешіч зафрахтував літаки білоруської авіакомпанії "Трансавіаекспорт" (99,9% акцій якої належить державі) для доставки товарів військового призначення виробництва Білорусі та Сербії на авіабази в Лівії, підконтрольні різним збройним угрупованням.

У 2015 р. через свою кіпрську компанію Charso Ltd. Тешіч закуповував озброєння в Білорусі, потім також переправляв його до Лівії. Перевезення здійснювалися на літаках авіакомпанії RubyStar, афілійованої з "Белтех".

Belsat, посилаючись на дані інших медіа, стверджував, що сербський торговець зброєю тісно пов'язаний з білоруським "Белтехекспортом" — провідною компанією у сфері експорту та імпорту продукції підприємств військово-промислового комплексу Білорусі і послуг військового призначення.

Як можна прочитати на сайті компанії, "Белтехекспорт" (входить в "Белтех Холдинг") був створений 26 січня 1993 р. і став одним із перших в Білорусі спеціалізованих підприємств для реалізації проектів у військово-технічній сфері. Це єдина приватна компанія в Білорусі, яка має ліцензію на експорт продукції міністерства оборони.

Хоча члени сім'ї Лукашенка, наскільки відомо, не володіють безпосередньо акціями головного експортера зброї, в пресі наполегливо мусується теза про вплив, який має президентський син на діяльність цієї компанії і на військово-промисловий комплекс країни в цілому, а також вкидаються непідтверджені відомості про доходи від цього виду діяльності (що ми і спостерігали перед нинішніми білоруськими виборами).

"Полонез" для Лукашенка

Цікаво, що саме тему "торгівлі зброєю родичами президента" піднімав російський пропагандистський ресурс. Можна припустити, що Кремль турбували не тільки "зловживання влади" і компромат перед виборами проти сім'ї Лукашенка, але й самостійний розвиток білоруської оборонної галузі і торгівля озброєнням, не озираючись на Москву. Певно, в Росії вважали, що зростання білоруського військово-промислового комплексу і самостійне просування Білоруссю своєї зброї на світовому ринку наносили прямі збитки російському ВПК і навіть геополітичним інтересам РФ.

В принципі докази цієї гіпотези є.

У 2015 р. Сполучені Штати вирішили відмовитися від підготовки сирійських демократичних військ і перейти до підтримки всіх угруповань, що борються як з військами Асада, так і з "Ісламською державою", ІГІЛом. Вашингтон розумів, що частина поставленої їм зброї може в певний момент повернутися проти американських військових. Тому стояло завдання закуповувати для повстанців такі системи озброєнь, зокрема ракетні комплекси, які б успішно знищували сирійські танки, але не могли б завдати суттєвої шкоди сучасній бронетехніці армії США і НАТО. Вибір припав на білоруські ПТРК "Конкурс". І Білорусь, як виявили журналісти-розслідувачі, продала американцям через натовську Болгарію протитанкові ракетні комплекси на $100 млн. На білоруських полігонах навіть навчання американських інструкторів проводилося.

Або ще приклад. Ключовим спільним китайсько-білоруським проектом у сфері ВПК є реактивна система залпового вогню (РСЗВ) "Полонез". Останнім часом ведуться роботи зі збільшення радіуса ураження цілі до 300 км і більше. До вересня має з'явитися перший дослідний зразок. Для випробування ракети розглядалися полігони в Китаї, Казахстані, Узбекистані, Саудівській Аравії, так як Росія демонстративно не захотіла приймати білоруських ракетників у себе.

Поступки заради керма

Очевидно, що незалежна і неузгоджена політика Білорусі у сфері військово-промислового комплексу ніяк не могла радувати РФ. Тепер вирішення цієї проблеми може бути однією зі складових пакту, який Лукашенку доведеться укласти з Москвою, якщо вона таки зважиться забезпечити йому черговий президентський термін.

Іншим кроком назустріч росіянам з боку білоруського де-факто президента може бути узгодження кандидатури лояльного Росії наступника, який, крім іншого, не буде навіть намагатися будувати незалежний від РФ ВПК.

Історія з публікацією компромату на президентського сина в російських ЗМІ демонструє: в РФ не вважають Віктора Лукашенка найкращим вибором. Однак, за деякими даними, термінові заходи для доведення своєї лояльності Москві з боку можливого наступника вже були зроблені. З чуток, саме Віктор Лукашенко "продавив" прийняття рішення і проконтролював процес видачі Росії 32 бойовиків Приватної військової компанії Вагнера.

Однак залишається відкритим питання ефективності цих поступок Москві. Чи дійсно вони допоможуть Лукашенку залишитися біля керма? Чи навіть усі ці термінові заходи разом узяті, навіть здача збройового бізнесу Росії та демонстративна відданість Кремлю "спадкоємця" можуть не допомогти "Бацьку" в нинішній ситуації довго утримувати владу або просто контроль над ситуацією?