Винен Київ. Навіщо у Трампа говорять про втручання України в американські вибори

Січнева стаття в Politico, наробила чимало галасу у Вашингтоні, отримала несподіване продовження. Автори тієї публікації звинувачували Київ втручання у хід виборчого процесу заради перемоги Хілларі Клінтон. Тепер ці звинувачення прозвучали в буквальному сенсі з офіційної трибуни - з вуст першого заступника голови прес-служби Білого дому Сари Сандерс. Якщо вже й говорити про змову з іноземною державою в ході виборчої кампанії, сказала вона, то був він між Демократичним національним комітетом і Україною.

"Якщо ви шукаєте приклад кампанії, що координується з іноземною державою або іноземним джерелом, не треба далеко ходити - погляньте на НКД, який фактично координував вивчення опозиції з українським посольством", - заявила пані Сандерс.

Національний комітет демпартії (НКД) - це саме та структура, чиї сервери в ході торішньої виборчої гонки були зламані російськими хакерами, - таке консолідоване думку американського розвід спільноти.

І згадка про нього аж ніяк не випадково: Нинішній Білий дім продовжує використати Україну в якості щита від закидів на недопустимо близьких контактах з Кремлем протягом двох минулих років. Так що недавній реверанс Києва з відмиванням імені Пола Манафорта виявився якщо не подіє, то явно недостатнім прогином для виключення цієї теми з внутрішньоамериканських політичних розборок.

Минулі вихідні ознаменували черговий виток скандалу, пов'язаного з втручанням Кремля в президентські вибори і ступенем співпраці з ним оточення нинішнього президента США. У неділю Дональд Трамп, як зазвичай, необережно, написав в "Твіттері", що не обговорював з Володимиром Путіним санкцій проти РФ.

Але вже в понеділок Сара Сандерс все ж визнала, що це питання піднімалося. Ще більш незграбним це протиріччя зробив відмова прес-служби Білого дому прокоментувати заяву Путіна, що Трамп "прийняв до відома і погодився" з його позицією: "ніяких підстав вважати, що Росія втручалася у виборчий процес в США.

У неділю ж Трамп спочатку написав, що не заперечує проти створення спільної групи з кібербезпеки з Росією, а буквально кілька годин тому - що такої групи не буде.

Такі "гойдалки" безумовно не додали йому популярності, але це ще півбіди. Під стати батькові опинився і син - Дональд Трамп-молодший знову-таки на вихідних зізнався, що в червні минулого року мав зустріч з афілійованою з Кремлем адвокатом Наталією Весельницкой, маючи намір отримати чутливу інформацію про Хілларі Клінтон. На цій зустрічі також були присутні зять Трампа-старшого Джаред Кушнер і Пол Манафорт, тодішній шеф виборчої кампанії республіканського кандидата. Останні, до речі, ще раніше зізналися, що така зустріч мала місце, - хоч і не розкривали зміст бесіди.

А зміст, треба сказати, цікаве. Зустріч з Весельницкой начебто виявилася втраченим часом: нічого цікавого, нарікає Трамп-молодший, вона не сказала - якісь натяки на пов'язаних з Росією людей, що фінансують НКД (те, що цей сюжет виглядає значеннєвим двійником звинувачень проти команди 45-го президента США, навряд чи це просто збіг, і Білий дім, можливо, ще розіграє цю історію по партитур "сам дурень" і "а судді хто?!").

Гірше інше. Трійця з'явилася на зустріч з нею, незважаючи на те що Дональда Дональдовича попереджали про ймовірне эфэсбэшном походження компромату на Клінтон. Не менш цікаво, що рандеву було влаштовано піарником Робертом Голдстоуном: якусь інформацію про Клінтон йому нібито запропонував російський бізнесмен і співак Емін Агаларов, його знайомець за конкурсом "Міс Всесвіт-2013", що проводилося у Москві. Від телефонної розмови він ухилився - і дав контакт Весельницкой, яка "як раз" опинилася в Нью-Йорку.

Проблема в тому, що в такому вигляді історія не клеїться. Бо, по-перше, якщо компромат на Клінтон був приманкою, яка зробила зустріч можливою, то чого, власне, домагалася Весельницкая, оволодівши увагою трійці? Що їй було потрібно? Спочатку Трамп-молодший заявляв, що обговорювалися проблеми усиновлення російських дітей (власне, проблема тут одна: людожерський закон Діми Яковлєва", прийнятий Держдумою російської). Про Клінтон він "згадав" пізніше, коли заперечувати стало неможливо.

По-друге, етнічний азербайджанець Емін Агаларов - син Араза Іскандера Агаларова, зайняв в цьому році 51 місце в списку 200 найбагатших людей Росії за версією Forbes. Його головний актив - девелоперська компанія Crocus Group. Але хіба можуть у московського забудовника бути спільні справи з нью-йоркським, хоч би і бере участь в президентській гонці? Яке безглузде припущення!

Це, звичайно, можна буде говорити на публіку, але якщо дійде до дачі свідчень під присягою перед Конгресом або спецпрокурорм Робертом Мюллером, у Трампа-молодшого можуть з'явитися великі проблеми. Власне, вони вже почалися. Таке визнання саме по собі здатне викликати позовом про порушення федерального кримінального законодавства: тут і отримання інформації від іноземної держави приватною особою (або його спроба), і щонайменше намір змови з метою обману виборчої системи США. У той же час бесіда з Весельницкой робить сина президента потенційним об'єктом шантажу, так само як і його супутників. Нагадаю, генерала Майкла Флінна подібні зустрічі з російським послом Сергієм Кисляком коштували кар'єри радника з нацбезпеки.

Поки неясно, чи будуть висунуті якісь звинувачення Трампу-молодшому. Але Річард Пэйнтер, адвокат з етики в адміністрації Джорджа Уокера Буша, висловився гранично чітко у своєму "Твіттері": "Це зрада. Він повинен був знати, що єдиним способом, яким Росія могла добути цю інформацію, є шпигунство". Сумнівно, втім, щоб справі дали хід: з куди більшою ймовірністю воно буде дамокловим мечем, який утримує Білий дім від імпульсивних рішень.

У той же час таке "маятниковий" поведінка і самого президента, і його нащадка, і президентської адміністрації підриває довіру до Білого дому. Недомовленість і дозована подача інформації, зрозуміло, були в його арсеналі при всіх попередниках Трампа. Але таке вільне ставлення до фактів загрожує стрімкою інфляцією смислів: все, сказане 45-му господарем Овального кабінету і його командою, може бути піддане сумніву та оскаржене.

Все - включаючи заяви про втручання України американські вибори. Проблема, однак, у тому, що в повній мірі подолати кризу у стосунках Банкової і Білого дому при таких розкладах навряд чи представляється можливим. Київ буде потрапляти під роздачу при будь-якому зручному випадку - як у баталіях між командою Трампа і "фейковими новинами", так і в її протистоянні з Конгресом.