Чергові позачергові. Чи вплинуть вибори в Болгарії на допомогу Україні

2 квітня у Болгарії відбулися четверті позачергові парламентські вибори за останні два роки. Перші два місця отримали альянси партій, що вважаються проєвропейськими – це ГЄРБ-СДС ("Громадяни за європейський розвиток Болгарії" експрем’єра Бойко Борисова і "Союз демократичних сил" Румена Христова) і ПЗ-ДБ ("Продовжуємо зміни" також експрем’єра Кирила Петкова і його міністра фінансів Асена Васильєва; і "Демократична Болгарія" Алексендра Праматорскі).

Поки ж триває перевірка протоколів, у Болгарії точаться жваві дискусії та перемовини як щодо створення нової більшості, так і, як наслідок, нарешті подолання парламентської кризи. Вона почалася після виборів у квітні 2021 р., коли партії не змогли сформувати коаліцію та уряд. Липневі вибори теж не покращили ситуацію, і вже у листопаді несподівану перемогу отримали "новачки" — партія "Продовжуємо зміни", заснована у 2021 р. двома економістами Кирилом Петковим і Асеном Васильєвим, що набрала 25% голосів.

Тоді Петков разом із ідеологічно суперечливими партіями та об’єднанням — "БСП за Болгарію" (коаліцією з переважаючими у ній євроскептиками — комуністами, лівими націоналістами, зеленими, есдеками на чолі із лівоцентристською Болгарською соцпартією), популістами з партії "Є такий народ" співака і коміка Слави Трифонова і проєвропейською "Демократичною Болгарією" (ДБ) — сформував коаліцію. Уряд Петкова проіснував до червня 2022 р., допоки коаліція не розвалилася через розбіжності із Трифоновим щодо економічних та політичних питань.

Знов розпочалося жонглювання мандатами на формування уряду між іншими партіями, яке закінчилося нічим. Тому президент Румен Радев призначив дострокові вибори на 2 жовтня, на яких, до речі, винуватці розвалу коаліцію – популісти Трифонова – взагалі вилетіли з парламенту.

Біг на місці

Правда, й цього разу коаліцію створити не вдалося. Після тривалих перемовин Радев призначив дострокові вибори на 2 квітня, до яких всі учасники підійшли в умовах втоми електорату від політичних війн в парламенті. Як наслідок, явка на виборах була вкрай низькою – в межах 40%.

За результатами підрахунку голосів, оприлюдненими Центральною виборчою комісією Болгарії, ГЄРБ-СДС отримали 26,51% і 69 мандатів; ПЗ-ДБ – 24,54% і 64 мандати; "Відродження" — 14,15% і 36 мандатів; Рух за права і свободи (ДПС представляє турецьку етнічну меншину) – 13,72% і 35 мандатів; Болгарська соціалістична партія – 8,94% і 24 мандати; "Є такий народ" — 4,11% і 12 місць у парламенті 49-го скликання.

Якщо порівнювати з жовтневими виборами, то майже всі топові гравці так чи інакше зберегли свої позиції.

Так, ГЄРБ-СДС покращили результат лише приблизно на відсоток, а ПЗ-ДБ сукупно втратили приблизно 3%; ДПС – майже без змін, БСП – втратила менше половини відсотка.

Хто покращив позиції, так це партія "Є такий народ". Що, до речі, знов-таки ілюструє втому електорату, який традиційно в таких ситуаціях шукаю легшого шляху і тому звертається до популістів. Звісно, результат партії Трифонова у 4% — це не 17%, як у квітні 2021 р., і тим більше не перше місце на липневих виборах, але "Є такий народ" повертається до парламенту після того, як 2 жовтня взагалі не подолав прохідний бар’єр.

І ще, звісно, партія "Відродження" Костадіна Костадінова (за зв’язки з Кремлем отримав прізвисько "Копєйкін"), етнографа та борця за права болгарської меншини в сусідніх країнах, яка додала 4% у порівнянні із 2 жовтня 2022 р. "Відродження" — відверто проросійська партія, що ретранслює кремлівські пропагандистські тези. Наприклад, щодо неприпустимості санкцій проти РФ чи військової підтримки Україні. І це, най і невеличке, але все ж електоральне зростання має викликати у нас певне занепокоєння. Принаймні щодо ефективності інформаційних кампаній Росії у Болгарії.

Тінь двоголової пташки

Варто зазначити, що болгарський політикум багатому в чому нагадує український до повномасштабного вторгнення росіян – таке ж середовище із заплутаними політичними зв’язками і, власне, відчутним впливом Кремля. Адже, як і Україну, Болгарію Москва вважає своєю зоною впливу, і багаторічні тісні зв’язки призвели до великої присутності у політичному житті обох країн кремлівської агентури, інтенсифікації співпраці, енергетичної залежності і спільних проектів.

Всі ми пам’ятаємо заяви, наприклад, Румена Радева про те, що Крим – "фактично" російський. Або відносно свіже від 9 лютого 2023 р., коли болгарський президент порівняв постачання зброї Україні із "гасінням пожежі бензином". Тобто озвучив кремлівський наратив про те, що військова підтримка Києва буцімто навпаки сприяє ескалації.

Та й експрем’єр Бойко Борисов, очільник ГЄРБ, свого часу після відмови Москви від проекту "Південний потік", як і Радев, став прихильником "Турецького потоку" (у Болгарії його називають "Балканським потоком"), яким російський газ мав би постачатися в обхід України — через Туреччину до Болгарії, Сербії та Угорщини – з метою диверсифікації.

І це попри (відповідно до оприлюдненого у вересні 2022 р. розслідування болгарського видання Bird), застереження Державної агенції з нацбезпеки (ДАНС) щодо ризиків від цього проекту і його економічної недоцільності для Болгарії: газогін мав лише зменшити залежність Москви від транзиту через Україну. Крім того, посилаючись на внутрішні документи спецслужб, журналісти повідомили, що Борисов і Радев, узгоджуючи "Балканський потік", вже знали, що Софія жодного газу не отримає, оскільки тоді "Газпром" в односторонньому порядку змінив параметри постачання газу через територію Болгарії – блакитне паливо мало йти лише до Сербії, Греції та Північної Македонії, а от Болгарія нічого не отримала б. Фінансування будівництва почалося після перемовин Радева із Путіним у Сочі у 2018 р., а техніку було придбано на кошти ЄС і взагалі для інших цілей, що в результаті привернуло увагу європейської прокуратури.

Тож, як бачимо, далебі не все так просто і зрозуміло в контексті позиції Софії після цих виборів. Особливо через внутрішні протиріччя: адже навіть Радев і Борисов, які разом працювали над проектом "Балканського потоку", мали певні конфлікти. Так, у лютому Радев звинуватив Борисова у тому, що той діє не в інтересах народу і висловив недовіру його уряду. А вже навесні 2022 р. болгарське МВС навіть тимчасово затримало Борисова через розслідування прокуратури ЄС. Подробиці не повідомлялися, але за даними преси — через підозру у зловживанні допомогою ЄС (схоже, йдеться саме про техніку для будівництва "Балканського потоку").

Війна як фактор

Чинник російської війни проти України, а звідси і загрози всій європейській архітектурі безпеки, мав безпосередній вплив на дострокові вибори 2 квітня. Як, зрештою, і на всі виборчі процеси у Північноатлантичній спільноті.

Політична кон’юнктура в Європі дійсно змінилися. Ми це побачили на прикладі тієї ж Німеччини. Та чи спостерігатиметься теж саме і в Болгарії після виборів?

І тут також варто нагадати, що, попри кейси з Радевим чи Борисовим як маркери впливу Кремля на болгарську внутрішню політику, Болгарія надавала і надає Україні військову підтримку: починаючи від Емеліана Гебрева, якого двічі російське ГРУ намагалося отруїти і відповідне розслідування намагалися загальмувати в уряді Борисова, і закінчуючи поставками за останні два роки, коли Софія через посередників – США, Велику Британію та Польщу – відправила до України озброєння на, щонайменше, $1 млрд.

Триває дискусія і щодо продовження постачання. На що, звісно, впливатиме нова парламентська конфігурація. І тут маємо головну інтригу – склад майбутньої коаліції.

Найліпшим варіантом вважається створення коаліції переможцями виборами, себто ГЄРБ-СДС+ПЗ-ДБ.

Однак болгарські експерти вбачають тут певні складнощі, адже ці об’єднання мають тривалу історію запеклого протистояння, насамперед через корупційні історії ГЕРБ та Борисова (а ПЗ позиціонується як антикорупційна партія), один із соратників якого, до речі, — ексміністр фінансів Владислав Горанов є фігурантом американського санкційоного "списку Магнітського".

Тому зараз, як розповіла виданню Nova політологиня Тетяна Буруджієва, ГЄРБ веде сепаратні перемовини з окремими представниками альянсу ПЗ-ДБ. Деякі з них, як лідер партії "Так, Болгарія", що входить до цього альянсу, Христо Іванов вже натякає на готовність до діалогу задля подолання розколу в суспільстві.

На думку ж іншої експертки Марії Піргової у новому парламенті можливі дві чи навіть три коаліції. І це як коаліція ГЄРБ-СДС-ПЗ-ДБ, так і в разі провальних перемовин коаліція ГЄРБ-СДС-ДПС-БСП з можливим залученням партії Трифонова.

Водночас існують такі важливі чинники як "втома електорату" і крайня потреба у подоланні нарешті парламентської кризи. Тим більше в нинішні, м’яко кажучи, не прості часи для Європи і Чорноморського регіону зокрема.

Зокрема соціологи Боряна Димитрова (Alpha Research) і Парван Сімеонов (Gallup) завважили поліпшення ставлення виборців до партій опонентів в контексті створення коаліції. За словами Димитрова, 60% тих, хто проголосував за ГЄРБ, погодилися б на її коаліцію з ПЗ-ДБ (проти лише 22%). Щодо ПЗ-ДБ, то коаліцію з ГЄРБ готові підтримати 49% його електорату (проти – 37%). Тобто виборці сигналізують обом політичним об’єднанням, розрив між якими становить лише кілька відсотків, що час вже вийти з зачарованого кола перманентних виборів.