Протест на колінах. Як прихильники Навального поставили п'єсу за Салтиковим-Щедріним
У неділю, 28 січня, у ряді міст Росії відбулися тематичні демонстрації прихильників Олексія Навального, які повинні були показати світові здатність незгодних з режимом бойкотувати вибори. Правда, пройшли вони в кращих традиціях беззубого російського опозиційного протесту. "Страйк проти виборів", яку дбайливо плекав сам Навальний, в повній мірі стала наочною ілюстрацією "Історії одного міста" Салтикова-Щедріна. Причому її явили не тільки рядові страйкуючі, але і сам лідер.
"Бородавкін-Путін" вже змусив їсти гірчицю майже весь 146-мільйонний Глупов за винятком невеликої жменьки людей. Саме невдоволені ці, як і в романі 1870 р., "теж були собі на умі", і "енергії дії вони з великою винахідливістю протиставили енергію бездіяльності". "З нас, брат, не що візьмеш! — говорили інші. — Ми не те що інші, які тілом обросли! Нас, брат, і уколупнуть ніде! І вперто стояли на колінах", — писав Салтиков-Щедрін. Ось ця частина людського тіла (не голова, не живіт, не серце або ще щось) вже давно стала невід'ємною скрепной ідеології, політики, способу мислення як сучасної, так і Росії минулих часів.
Кремль постійно декларує те готовність встати з колін, то розписує сам процес вставання, то доповідає про його завершення. Всі ці метаморфози відбуваються не тільки з адептами "русского мира", носіями православно-комуністично-царських цінностей, які, почувши фразу "Крим наш", з стекленеющими дзеркалами душі видають захоплені крики і подумки падають ниць перед образом лідера країни. У них коліна — частина ідейно-філософського опору зовнішнього ворога. Тобто вставання відбувається на публіку, щоб весь світ бачив. Але при цьому в рамках кордонів "країни величезною" положення тіла відносно землі залишається незмінним. І у вірнопідданих, і у "розкольників". Перші бунтують проти світу, другі — проти вождя.
Тільки немає ніякої нещадності в російському бунт, про яку писав Пушкін. В даному випадку оцінка того ж Салтикова-Щедріна більш реалістична: "А глуповцы стояли на колінах і чекали. Знали вони, що бунтують, але не стояти на колінах не могли. Господи! Чого вони не передумали в цей час! Думають: чи стануть вони тепер є гірчицю — як би на майбутнє час ще яку ні на є мерзенність є не змусили; не стануть — як би шелепов не довелося скуштувати. Здавалося, що коліна в цьому випадку представляють середній шлях, який може заспокоїти і ту і іншу сторони". Це вбито в свідомість століттями віри в доброго царя.
І недільна "страйк" Навального як раз ось такий середній шлях. Особливо це стосується акції в Москві. Початок — дві години дня за місцевим часом. За даними ЗМІ, на Пушкінській площі зібралося кілька тисяч осіб, за даними поліції — близько тисячі. Особливого ентузіазму бойкот виборів, до якого закликав Навальний, по всій видимості, не викликав у громадян та лідерів громадської думки. Прекрасний приклад — ведуча Ксенія Собчак, яка ще 19 січня виступила проти пропозиції "колеги" по цеху, блиснувши при цьому знаннями в арифметиці. Точніше, дочка колишнього боса Путіна могла б стати прикладом, якщо б не була кремлівським проектом. Але її позиція показова і застосовна в цілому щодо росіян. Та що тут говорити, якщо на акції в Москві її учасники більше і голосніше кричали "Путін злодій", в той час як бойкотирующие вибори 18 березня вимагали тоненьким голосочком. Та й зізнавалися, що обурені не стільки недопуском Навального до виборів, скільки корупцією і засидевшимся в Кремлем Путіним.
Апогеєм вираження протесту організатори ухвалили обрати циклічне бродіння по Тверській проти годинникової стрілки "з будь-якого місця в будь-яке місце". Захід навівало нудьгу. Що помічали активні вийшли на протест, намагалися в міру сил зіштовхнути інших з горезвісного "середнього шляху". У репортажі Російської служби BBC, наприклад, є прямо-таки христоматийный пасаж, що описує акцію в Москві: "Треба щось кричати, розігрівати натовп!" — говорила своєму другові дівчина біля пам'ятника Пушкіну. Він мовчав".
Не дивно, що за такий аморфністю небагато угледіли арешт самого Навального. Журналісти BBC явно навмисне вибирали такі ось яскраві персоналії та життєпису: "Ой, а Навального затримали вже?" — здивувалася старенька учасниця мітингу. До того часу політик вже півгодини як сидів в автозаку. Почувши позитивну відповідь, вона почала грати в ладушки зі знайомим".
Самого Навального акуратно "пов'язали" вже на підступах до вогнища, якщо його так можна назвати, протестної діяльності. Більшість про затримання дізналося з Twitter і від інших демонстрантів. Була група більш відчайдушних молодих і відданих людей, які кинулися на підмогу. Ну, як кинулися. Вони ходили навколо так званих правоохоронців і скандували: "Ми не худоба, виборам бойкот", і частіше: "Ганьба!" Тут відразу згадуються картини з майдану, особливо з Європейської площі, коли учасники Революції гідності кидалися на "беркутів", щоб відбити інших мітингувальників...
У Москві ж заскандували правоохоронців бачити так, що ті ввечері, коли "страйк" остаточно згасла, Навального відпустили без складання адмінпротоколу. Хоча, як видається, потреби затримання опозиціонера, може, і не було. Від нудьги деякі його прихильники намагалися перекрити рух транспорту, хтось грав у гру "Хто не скаче, той чекіст". Інші полізли на ліхтарі біля пам'ятника Пушкіну. Їм ніхто не заважав. І дійсно, що трапиться? Посидять, покричали, помахають прапорами і розійдуться.
Потім вони розділилися, і одна група організовано, переходячи дорогу на зелене світло, попрямувала до будівлі уряду. Коли "вогонь, вода і мідні труби" дорожнього руху були успішно подолані, вони з криками зірвалися з місця в кар'єр, але під Білим домом і перед автобусами Омону також різко зупинилися і почали кричати в чорні вікна уряду, вимагаючи його відставки. Можна сказати, що на цьому "страйк" закінчилася, нехай прихильники Навального окремими групами з'являлися в деяких районах Москви. Хоча в принципі вона закінчилася ще до початку. Принаймні, у столиці Росії.
Вельми показово, що протести за МКАДом були гострішими і ефектніше. Якщо в Москві учасники мітингу були нешкідливими, а правоохоронці ставилися до них як до блаженних, то в регіонах все відбувалося по-іншому. Були невеликі сутички. Всього, за даними ОВС-Інфо, у неділю в РФ були затримані 350 осіб. У Москві разом з Навальний — 16 осіб. А ось у Волгограді — 65, Уфі і Чебоксарах — 66 і 51 активіст відповідно, в Кемерові — 31, Мурманську — 23, Томську — 23, в Санкт-Петербурзі — 19. Справжній екшн в порівнянні з подіями в російській столиці.
Ймовірно, тому, що для ситої Москви мітинги — ігри в опозиційність, а для регіонів — не запорука виживання, але хоча б надія на краще життя. А значить, не все ще втрачено. Існує невеликий шанс, що поки одні у Білокам'яній прокладають лижню своїми колінними чашечками проти годинникової стрілки, в "замкадье" з люттю спробують зробити це все-таки на лижах.
