Віденський теракт і російські школи. За що карають Австрію
Напади в столиці Австрії були добре продумані і підготовлені. Це вказує на те, що діяли не одинаки і не по спонтанному рішенню
Щонайменше чотири людини загинули в результаті теракту, що стався увечері 2 листопада у Відні. Ще 15 людей постраждали і були доставлені в лікарні. Причому, як повідомив мер австрійської столиці Міхаель Людвіг, семеро з них знаходяться в критичному стані.
Теракт включав в себе атаки зі стріляниною в шести локаціях Відня. Тобто терористів було кілька.
Перший напад стався приблизно о 21:00 за київським часом біля головної синагоги столиці Австрії на Зайтенштеттенгассе. Наступні за ним атаки були здійснені на вулицях Морцінплац, Зальцгріс, Фляйшмаркт, Бауернмаркт і Грабен.
Четверо нападників вже затримано. Ще одному вдалося втекти, а шостого, на якому був також фейковий пояс шахіда, застрелила поліція.
Міністр внутрішніх справ Австрії Карл Нехамер на сьогоднішній прес-конференції уточнив, що ліквідований правоохоронцями терорист симпатизував "Ісламській державі", а у нього в квартирі було виявлено багато різної зброї.
Однак імена підозрюваних міністр не озвучив. У той же час головний редактор віденського видання Falter Флоріан Кленк, не називаючи своїх джерел, заявляє, що загиблим терористом виявився 20-річний громадянин Австрії, албанець Куртіс С. з Північної Македонії.
Куртіс С., пише журналіст, був на олівці у Федерального управління з захисту конституції і боротьбі з тероризмом (BVT) і вже відсидів термін за участь в терористичних формуваннях. Вийшов він на свободу в грудні 2019 г. Після чого, нібито, він і ще 89 австрійських ісламістів намагалися вибратися в Сирію, але їм перешкодили.
Сербське видання RTC стверджує, що інформацію про участь албанця в теракті також підтвердив сам голова МВС Австрії. Правда, в інших ЗМІ такої інформації знайти не вдалося.
Якщо ж історія Кленка правдива, то албансько-македонський терорист — це просто щасливий квиток для президента Франції Еммануеля Макрона, який і євроінтеграцію Албанії та Північної Македонії блокував, і напередодні оголосив хрестовий похід проти ісламського радикалізму.
До речі, теракт у Відні відбувся менш ніж через тиждень після нападу 21-річного тунісця в католицькій церкві Ніцци, де він 29 жовтня зарізав трьох осіб.
Чому, зауважимо, передував конфлікт (черговий) між президентом Франції і турецьким лідером Реджепом Тайїпом Ердоганом.
Президент Туреччини, нагадаємо, обіцяв Макрону ескалацію насильства нібито з боку радикально налаштованих мусульман, яким не до вподоби наступ на їхні релігійні свободи після страшного вбивства вчителя Самюеля Паті.
У цьому, до речі, Ердогана підтримав також лідер Чечні Рамзан Кадиров. Їхній посил приблизно однаковий: Макрон сам радикалізує французів-мусульман і провокує їх на насильство.
"ДС" на минулому тижні прогнозувала, що слідом за цією перестрілкою Європу чекає нова хвиля терактів. На жаль, прогноз виявився вірним: Ніцца, Відень...
І тут виникає питання: а чому, власне, Австрія? Чому не Німеччина чи знову-таки Франція, де суспільство куди меш толерантне, ніж в Австрії? Чи не тому, що якраз те, що Австрія вже давно не є імперією і втратила свої неоімперські амбіції (на відміну від Франції); те, що вона зберігає нейтралітет, її і послабило?
По-перше, Відень розташований вкрай зручно з точки зору логістики. У столицю Австрії легко і дуже швидко можна потрапити з будь-якої країни Європи.
По-друге, Австрія давно, ще з часів СРСР, і тісно афілійована з певними структурами та особами російського походження. Будь то якась компанія, або агенти спецслужб, або ж відверто пропагандистське утворення на кшталт заснованого в 2014 р., після інтервенції РФ в Україну, "Австрійського інституту Суворова", що виступає за "чесний діалог між Австрією і Росією".
Як наслідок, російський вплив в країні багаторівневий. Відповідно до опублікованої ще в 2017 р. доповіді угорського науково-дослідного інституту Political Capital і австрійської газети Der Standard, в Австрії діє цілий спектр прокремлівських партій, організацій і рухів.
Це центристські Соціал-демократична партія, членом якої, до слова, є мер Відня Людвіг, і Австрійська народна партія канцлера Себастьяна Курца.
Це крайні праві Рух ідентаристів Австрії і Австрійська партія свободи. Остання ще не так давно входила в коаліцію з АНП, але після скандалу з уже колишнім віцеканцлером Хайнцем-Крістіаном Штрахе втратила підтримку електорату разом з міністерськими портфелями.
До речі, вчорашній теракт у Відні цілком може посприяти поверненню Партії свободи в велику політику під гаслом "Влада облажалась, даремно ви позбавили нас мандата довіри".
Але повернемося до агентів російського впливу. У доповіді крім цих партій фігурують також Федеральна економічна палата Австрії та Австрійсько-російське товариство дружби, а також вищезгаданий "інститут Суворова", заснований кореспондентом пропагандистського кремлівського інформагентства Sputnik Ігорем Бєловим, які мають, як писала в 2016 р. Der Standard, зв'язки з ультраправими.
Нинішній глава "інституту" Патрік Поппель свого часу був лідером партії Rekos Vienna, створеної ексдепутатом від Партії свободи Евальдом Штадлером, який був "спостерігачем" під час незаконного референдуму в Криму.
Так що в Австрії вже давно сформований клімат, сприятливий для організації і проведення різних кремлівських операцій гібридного характеру. У тому числі і тих операцій, які можна видати за дії радикальних мусульман.
Під шумок
Відрізняє напади у передмісті Парижа і в Ніцці від віденського рівень їх організації. Якщо атаки у французьких містах ще були схожі на дії одинаків, то в столиці Австрії працювала ціла група професіоналів, яка, за словами голови австрійського уряду, була добре підготовлена і озброєна.
І з урахуванням цієї інформації, можна припустити, що теракт готувався не стільки як елемент обіцяної Європі ескалації конфлікту за образу мусульман, скільки як давно запланована акція. Сварка турецького і французького президентів — лише вкрай вдало утворений інформаційний фон.
Посудіть самі: теракти сталися в останній день перед суворим локдауном, що вводиться владою в зв'язку з пандемією.
Сама по собі атака вимагала часу на підготовку, щоб визначити конкретні шість локацій. Підбиралися і перевірялися організатори і виконавці. Пророблялися способи забезпечення їх необхідною зброєю та амуніцією, а також прописувалися плани відходу після нападу.
Цілком можливо, що застрелений терорист — імовірно, 20-річний албанець — або прикривав відхід інших бойовиків, або ж став жертвою своєї недосвідченості. Або ж був банально злитий "друзями".
Але очевидно, що віденська трагедія — це не терор одинаків.
Ще більш турбує той факт, що організована злочинна група профі у Відні може бути передвісником навмисного відкриття ящика Пандори сторонами, зацікавленими в дестабілізації Європи.
Причому подаватися потенційні нові напади будуть як акти відплати з боку радикалізованих мусульман, але на ділі ні одинаки, ні навіть прихильники ІГ, з огляду на те, що угруповання сильно ослаблене, не зможуть забезпечити такий високий рівень підготовки.
Хто ж може в такому випадку?
У бійців Кадирова, наприклад, є досвід проведення каральних операцій в Європі: вбивство Зелімхана Хангошвілі в Берліні в серпні 2019 р.; або чеченського блогера і свідка в справі про вбивство Аміни Окуєвої Маміхана Умарова ("Мартіна Бека") в місті Герасдорф (неподалік Відня) 4 липня поточного року.
А ще не забуваймо про мережі так званих секцій з навчання російського рукопашного бою "Система", які постійно розширюються.
Інструктори та багато учнів "Системи" дуже люблять мілітарі і футболки в чорному кольорі з білим вовком. Чим ще більше підсилюють схожість з якимось бойовим осередком, ніж зі спортивною секцією.
На англомовному сайті "Системи" повідомляється, що на сьогоднішній день по всьому світу діють вже 250 шкіл. Одна така є навіть в Японії — в Осаці, де (за випадковим збігом, зрозуміло) знаходиться військова база США.
В одній з доповідей Political Capital і Der Standard, що повідомляли про вплив РФ в Австрії, автори підкреслюють, що філії "Системи" є в усіх країнах Центральної та Східної Європи.
Звичайно, було відкрите відділення і в Австрії — Kampfkunst. Секція, або справедливіше буде її називати "осередком", працює в місті Кремс-на-Дунаї (Нижня Австрія).
Сайт школи має національний чорногорський домен "me". Крім того, Facebook-сторінка австрійської школи дуже активно наповнюється.
Цікаво те, що Facebook відносить до схожих сторінки "Системи" і згаданої вище Партії свободи.
Вивчення опублікованого контенту дозволяє зробити висновок, що ці осередки дійсно представляють собою широку мережу — пов'язані між собою, обмінюються досвідом, відеокурсами.
Також проводяться семінари та виїзні навчання. Одне таке, згідно з повідомленням на сторінці австрійської "Системи", заплановано на 6-16 серпня 2021 р. в муніципалітеті Гамлітц, який знаходиться в Штирії, куди в серпні 2018 р. на весілля до вже ексглави МЗС Австрії Карін Кнайсль їздив президент РФ Володимир Путін.
Австрійську школу також часто відвідує інструктор "Системи" з Москви Лев Іванов. У нього є YouTube-канал — Ancient Russian Martial Art&Healing Systems ("Давньоруське бойове мистецтво і система оздоровлення"), де він викладає ролики навчання бойовим навикам по "Системі Рябка".
Бував він в Австрії і в лютому, і восени — незадовго до теракту в Відні, між іншим.
Зростаюча активність цих "шкіл", як уже писала "ДС" два роки тому, все більше нагадує підпілля, що складається з навчених і оброблених ідеологічно бійців, сформоване Москвою в європейських країнах.
Володіючи таким цінним кадровим ресурсом, а також розгалуженою агентурною мережею в тій же Австрії, Кремлю в разі необхідності не складе особливих труднощів реалізувати сценарії дестабілізації Євросоюзу. Особливо після того, як президент Франції зважився боротися з ісламізацією своєї країни.
З іншого боку, потрібно також враховувати фактор пандемії, що закрила держави для решти світу.
Порожні вулиці — це відсутність цілей для одинаків і груп, аналогічних тій, що діяла у Відні.
У той же час їм буде все ж простіше організувати теракт на якомусь об'єкті інфраструктури, здійснити напад на штаб-квартиру міжнародної організацій (яких в тій же Австрії безліч) або державну установу.
Тому, на жаль, нові атаки в тій чи іншій європейській країні — лише справа часу.