Ваше слово, товариш телевізор: Навіщо Москва "готує" українських диверсантів для Білорусі

І, як це було у випадку з Україною, ця атака критикою може перевтілитися у воєнний напад і окупацію територій. Причому, не виключено, що нашу країну в цій "маленької переможної" намагатимуться використовувати. Більше того, саме Україна може бути кінцевою метою черговий кремлівської авантюри.

Починається все ніби звично і навіть кумедно. На телеканалі Міністерства оборони Росії "Зірка", відомого своєю специфічною винахідливістю, звучить твердження про те, що "українських карателів" влада України збирається закидати в Мінськ з метою повалення Олександра Лукашенка.

Для розуміння того, які тези і з якими далекосяжними завданнями проводяться, слід ознайомитись з текстом повністю. Тим більше, що як кажуть у таких випадках, в ньому чудово все: "Мені лист тут надіслав однокашник з України. Зле, таке образливе. З погрозами. Знищую і буду нищити всіх росіян і ваших дітей. Він, звичайно, не росіянами нас назвав, по-іншому. Звуть цього мого знайомого Олександр Ісаков. Він - старший офіцер збройних сил України. Сам себе називає білорусом".

Увага - На сцену виходять білоруські бандерівці, назвемо їх, скажімо, бульбабандеровцы.

"Прямо в листі уточнює, я білорус. І тут я подумав, що це Олександр попереджає мене про підготовлювану в Києві серйозної провокації проти Білорусі. Цим хлопцям, які називають себе білорусами зараз, мабуть, зовсім нічим зайнятися", - продовжує віщати пропагандист.

Не зрозуміло, навіщо попереджати росіянина, якщо так не любиш Росію, але ось це неодноразове "називають себе" - по суті артикуляція "народ не причому, це все самозванці". Значить, їх повинен хтось "нацьковує".

"І Київ їх може використовувати у своїй брудній грі проти Мінська. Українська розвідка готується закидати своїх карателів з білоруським корінням в Мінськ. Для того щоб повалити чинну владу, і посадити в Білорусії прихильників Майдану. Вони будуть в груди себе стукати і називати істинними білорусами".

Ясна річ, що для російського телебачення після США у всьому винен Київ. Не дивує і відсутність питання "Навіщо такі дії злиденній Україні, розпадається і переживає громадянську війну". Як і те, що, якщо слідувати логіці виступаючого, американський маріонетка, виявляється сам в стані приводити до влади своїх маріонеток. Правда, проблема в тому, що ніхто не в змозі назвати жодного опозиційного політика, здатного бути обраним на найвищу посаду в Білорусі. Але це, гаразд, припустимо, захоплення влади і диктатура. Але чому не "всенародно обрана влада", а "діюча", що за зневагу, що за сумніви в легітимності і натяк на тимчасовість? І, звичайно ж, альтернатива їй - бульбабандеровцы.

"Розумієте, яке віроломство я побачив між рядків мого однокашника. Моя справа попередити Мінськ".

За допомогою ефіру? Від свого імені? Думається, що в даному випадку інтонаційно "попередити" звучить, якщо не як загроза, то як "останнє попередження", після якого повинні наслідувати висновки.

Після такого, як мінімум, двозначного звернення до білоруським властям, - зауважте, йдеться "Мінськ", а не Білорусь, наприклад, тобто влада, - слід непрозорий натяк на масштаб нібито існуючої загрози. Мовляв, таких офіцерів - бульбабандеровцев там повно.

"А інакше навіщо він мені писав? Показував, що українські військові небезпечні і потребують контроль і примус їх до світу? Або просто хотів, щоб я оцінив, в кого перетворився домашній хлопчик Саша Ісаков. Ми вчилися у Львові. А скільки військових училищ було в Києві. А ще, в Харкові, в Донецьку, в Сімферополі. Багато було військових училищ на Україні. І значить, такі листи приходять зараз багатьом російським офіцерам".

"І у відповідь на цю словесну війну ми чемно мовчимо. Ми лише намагаємося зрозуміти, що з ними сталося? І в який момент? Побачимося на "Зірці".

Ну, природно, мовчать вони по доброті душевній, але всьому ж є межа. Бо вже ж "сталося". А "в якийсь момент" - пізніше все роз'яснять.

Є підстави вважати, що цей "шедевр" - лише перший і самий слабкий постріл початок інформаційної війни. Про це говорить той факт, що в останні кілька тижнів у редакції нечисленних опозиційних білоруських ЗМІ дзвонять з федеральних російських телеканалів з пропозицією виступити у них в ефірі і (або) поділитися контактами національно орієнтованих громадян Білорусі. Зокрема, інформацію про це днями опублікувала газета "Наша Ніва". Для розуміння, "ПН" - це таке гетто для місцевих націоналістів, істориків, культурологів, письменників. Їм телефонували з "Першого" і...тієї ж "Зірки".

Тут варто зазначити, що в останній раз російські пропагандисти були настільки люб'язні з білоруськими опозиціонерами в момент, коли Лукашенко став противитися вступу в Митний союз. І ось після ряду зустрічей з керівництвом РФ і серіалу "Хрещений батька" по НТВ, Олександр Григорович все підписав. Практикувалося третирування телевізором в купе з неформальним спілкуванням і по відношенню до президента Януковича, коли той надумав євроінтегруватися. Потім, як ми знаємо, чомусь передумав.

Немає сумнівів у тому, що білоруси, бажаючі поливати Лукашенко на багатомільйонну публіку, знайдуться. Вони роками сидять без ефірів, ображені на главу держави і не позбавлені ілюзій на рахунок можливості висловити "правду-матку" в Росії. У свою чергу, телевізійники отримають можливість тикати пальцями в людей, які не вважають росіян братами, миролюбну політику Росії, та ще й про білорусько-російські війни і окупації можуть загорнути. Обиватель "коленовстающей" буде в шоці: як, і білоруси теж, та що ж це робиться, та коли ж ви стали такими?! Повернути в сім'ю!

Пояснити росіянам, чим поганий Лукашенко теж праці не складе: так і не визнав Абхазію, Південну Осетію, Крим, відмовився організовувати на своїй території авіабазу ВПС РФ, приятелює з Порошенком і Євросоюзом, не перешкоджає повзучої білорусизації (бульбабандеровщине). Цим вже не перший місяць займаються чорносотенні видання, а з підключенням електронних федеральних ЗМІ зробити з союзника, намагається хоч якось залишатися нейтральним у російсько-українському протистоянні - нікчемна справа.

Це, на скільки представляється, відмінно розуміє і Путін. На минулому тижні він навіть дозволив собі тонкий тролінг білоруського колеги. Лукашенко прилетів до господаря Кремля з офіційним, як стверджували лукашенківські ЗМІ, візитом. А його не зустріли високопоставлені чиновники, ніякої червоної доріжки в аеропорту, військового оркестру і т. д. Довго не брав її ВВП, а під час зустрічі Путін подякував Лукашенку за те, що той прийняв запрошення спільно привітати Патріарха з ювілеєм. Нічого конкретного про інші результати цих переговорів не повідомлялося. Також, як каламутними були повідомлення про більш ранніх, але недавніх зустрічах білоруських представників з прем'єром Медведєвим і міністром оборони Шойгу.

Білоруські спостерігачі зазначають: Кремль чимось серйозно незадоволений у відносинах з Мінськом, до чогось змушує. Але в чому конкретно проблема, і чого від нього хоче Москва - лише здогади. Можуть змусити білоруську сторону, наприклад, експортувати через російські порти нафтопродукти, строго певну кількість нафтопродуктів продавати в Росію, хоча це економічно невигідно. Ну, і можуть бути зовсім вже таємні якісь договори, наприклад, повернутися знову до питання, щоб була російська авіабаза в Білорусі.

Але чи достатньо цього в сучасних умовах для початку інформаційної війни?

Пазли обривкової інформації починають складатися в єдину картину, якщо врахувати той факт, що в 2017 році Міністерство оборони Росії має намір відправити до Білорусі понад 4 тисяч вагонів з військовими вантажами, про що свідчить документи про тендер в російському оборонному відомстві.

Для розуміння, це більш ніж у 80 разів більше перекидання військових вантажів з Росії в Білорусь в поточному році, і в 20 з гаком разів більше кількості вагонів, задіяних у попередніх масштабних білорусько-російських навчаннях "Захід-2013". На яких, як стверджує Головне управління розвідки Міноборони України, росіяни відпрацювали оперативне побудова військ, задіяне потім в ході "гібридної" війни на Донбасі навесні 2014 року. Іншими словами, в Білорусь приїжджає не зведена бригада для участі в навчаннях - в Білорусь вводяться війська. Кількість вагонів порівнянно для перекидання основної частини Першої Гвардійської танкової армії Росії, яка була відтворена в Підмосков'ї в 2014 році, після початку конфлікту з Україною.

Фактично - це хрест навіть на видимості політичної незалежності Білорусі. Залишиться при цьому сам Лукашенко - гауляетером або "зелені чоловічки" отримають наказ змінити його на іншого маріонетку - питання вторинне. Сам Олександр Григорович днями всіляко запевняв, що він весь російський, а до складу Росії не хоче навіть 1% білорусів. Але, по-перше, Лукашенко сьогодні говорить одне, завтра інше, по-друге, бажання народів для Кремля завжди мали велике значення, по-третє, якщо десятиліттями "годувати" людей "братством з Росією", не виключений варіант, що багато білорусів таки вийде зустрічати окупантів хлібом-сіллю.

Що ж стосується пропаганди, то на тлі безперервних арештів українських диверсантів, шпигунів" в окупованому Криму відкриття Україною терористичного фронту (за допомогою використання "білоруських фашистів") в сусідній з Росією країні буде сприйнято більшістю росіян з надзвичайним гнівом. Тим більше, що український представник ООН вже обіцяв білорусам "ответочку" за "антиукраїнську голосування з питання прав людини в Криму. У цій ситуації військова допомога братньому народу у важку годину з переходом до остаточного вирішення "українського питання" з повномасштабним вторгненням в Україну - для плебсу як акт божої справедливості. За це можна і затягнути пояси.

У світі, звичайно, в російську версію ніхто не повірить. Але і на питання "а що тоді він зможе протиставити Росії" - в даний час ніхто відповісти не зможе.

P.s. Поки писав текст в ефір Першого російського телеканалу вийшла програма "Час покаже" про "зростаючу русофобії в Білорусі. Процес пішов.