Донбас, Янукович і чорна ікра. Що потрібно знати про доповіді Мюллера
У четвер, 18 квітня, в 11 ранку за місцевим часом американський Мін'юст після деякої редактури, проведеної в рамках законодавства, оприлюднив доповідь спецпрокурора Роберта Мюллера за втручання Росії у вибори президента США в 2016 році. Але перш слово взяв голова відомства Вільям Бар, який не тільки дав резюме доповіді, але й намагався сформувати певні висновки - чіткі і без півтонів.
Отже, як заявив американський генпрокурор, Мюллер дійсно знайшов і систематизував дані про втручання росіян у вибори за двома основними напрямками: робота тролів пригожинского "Агентства інтернет-досліджень" в соцмережах і ЗМІ; злом російської ГРУ комп'ютерів і розкрадання документів Демократичної партії США, в тому числі штабу Хілларі Клінтон. Бар зазначив, що розслідування по обом фактам втручання ще тривають, але також підкреслив, що Мюллер не знайшов жодних доказів того, що хтось зі штабу Трампа співпрацював з російським урядом або "фабрикою тролів".
Аналогічно, говорив у четвер глава Мін'юсту, спецпрокурор не знайшов жодних доказів співпраці з російським урядом у питанні атак хакерів на демократів. Примітно, що Бар "замовив слівце" за портал WikiLeaks, який опублікував викрадені хакерами дані. Зокрема, чиновник нагадав, що, згідно з чинним законодавством, публікація матеріалів такого типу не є злочином, якщо той, хто їх опублікував, не перебував у змові з хакерами. І ніхто з команди Трампа не брав участь у розповсюдженні матеріалів, додав Бар.
Загалом, генеральний прокурор резюмував: "слідство не встановило, що члени кампанії Трампа вступали в змову чи координували свою діяльність з російським урядом в його діях щодо втручання у вибори". Хоча на ділі, якщо вивчити цей самий 448-сторінкову доповідь, стає ясно, що не все так однозначно. Мюллер ніде прямо не заявляє, що змови між штабом Трампа та урядом РФ немає. Ні, в цілому та в підпунктах доповіді, де в деталях описуються різного роду зустрічі та спілкування близьких до Трампу людей з росіянами або особами, що мають зв'язки в РФ, найчастіше вказується брак доказів можливої змови. Так що це не обов'язково означає, що їх немає - просто команда Мюллера, можливо, не змогла по тим чи іншим причинам їх отримати.
Trojan на Донбас
Взяти хоча б як приклад екс-радника Віктора Януковича і главу штабу Трампа - Пола Манафорта. Розглянемо отримані Мюллером з електронного листування дані про обговорення Манафортом з його давнім партнером Костянтином Килимником, який, як вважають у ФБР, має зв'язки в російській розвідці, "мирного плану" по Донбасу (стор 131). У документі повідомляється, що Килимник двічі зустрічався з Манафортом, щоб "особисто передати мирний план для України, який Манафорт представив Спеціальним юрисконсульту".
План - "запасний вихід" (virus) для Росії по отриманню контролю над Східною Україною. "Манафорт і Килимник обговорювали план врегулювання поточних політичних проблем в Україні шляхом створення автономної республіки в її найбільш индустриализованном регіоні, на Донбасі, і обрання Януковича, українського президента, позбавленого повноважень у 2014 році, - на управління цією республікою", - йдеться в доповіді. Після другої зустрічі, що відбулася 2 серпня 2016 року, вони обговорювали "мирний план" чотири рази: у грудні того ж року, в січні і лютому 2017-го та навесні 2018-го.
В електронному листі, відправленому через кілька місяців після виборів президента США, Килимник пише, що для успішної реалізації плану знадобиться підтримка Вашингтона. Зокрема, необхідний "невеликий поштовх" від Трампа в цьому напрямку. І Манафорт погодився з точкою зору Килимника. У листі також зазначається, що якщо Манафорт стане представником США в цьому питанні і запустить процес, то Янукович забезпечить йому прийом в Росії "на найвищому рівні". У чому сумніватися не доводиться. Про тривалу і плідну співпрацю президента-втікача та його американського друга вже відомо. Ясно, що Янукович дуже цінував Манафорта, а тому не скупився на зрозумілі йому вульгарні прояви свого розташування - подарував під час сніданку, наприклад, після перемоги на виборах 2010 року величезну банку чорної ікри вартістю $30-40 тис.
Але! Повертаючись до питання змови, відзначимо, що команда Мюллера не знайшла доказів, що цей "мирний план" потрапив в руки Трампа або кому-небудь з його штабу або адміністрації. У той же час у Мюллера підкреслили, що не змогли отримати доступ до всієї електронному листуванні Манафорта і нагадали, що сам лобіст вже брехав слідству як раз про його зустрічі з Килимником і "мирному плані", тим самим порушивши укладену раніше угоду зі слідством. Це не дуже схоже на "немає ніяких доказів", вірно?
Сказав - помер
Не все просто і з російськими хакерами. У доповіді команда Мюллера звертає увагу на цікавий збіг: через п'ять годин після того, як Трамп під час кампанії 2016 року закликав Росію "відшукати 30 тис. зниклих електронних листів" на серверах Демпартії, російські хакери проводять кібератаки на ці сервери. Причому Трамп, як зізнався його колишній радник з назбезопасности Майкл Флін, "погорів" на зустрічі з послом РФ, про це говорив неодноразово, однак після перемоги на виборах заявив, що це був сарказм.
Саме Флінн спробував дістати викрадені листи. З цією метою він вийшов на фінансиста, республіканця і активного прибічника Трампа Пітера Сміта і співробітницю Сенату США (також Республіканська партія) Барбару Ледин. Остання розповіла Сміту через кілька місяців, що, виявляється, сервер Клінтон вже зламували і "китайські, російські та іранські розвідувальні служби" можуть знову отримати вмісту електронної пошти.
Сміт після кібератаки з особливою ретельністю ганявся за викраденими документами, для чого найняв фахівців і зібрав "тисячі доларів". Фінансист безпосередньо спілкувався і з Флінном, і з співголовою штабу Семом Кловіс. Однак слідство також не знайшло доказів, що Сміт контактував з російськими хакерами. Хоча сам фінансист в інтерв'ю The Wall Street Journal в 2017 році заявив, що намагався вийти на хакерів, включаючи російських, щоб отримати компромат на Клінтон. Зокрема, він вийшов на п'ять груп російських хакерів, які стверджували, що у них є ці листи. Сміт попросив їх опублікувати дані на порталі WikiLeaks і вони, як відомо, там з'явилися. А через 10 днів після інтерв'ю WSJ він покінчив із собою в номері готелю в Міннесоті. Дуже дивно. Але і зручно, адже Пітер Сміт більше нічого вже не розповість про російських хакерів.
Виходячи з доповіді, очевидно, що якщо не зв'язок, контакти і певний взаємний інтерес все ж мав місце. Наприклад, команда Мюллера з'ясувала, що після перемоги Трампа в грудні 2016 року президент РФ Володимир Путін збирав у себе олігархів і давав їм установку налагодити діалог з перехідною командою обраного президента США. Серед них був член правління "Альфа-банку" Петро Авен, Кирило Дмитрієв (Російський фонд прямих інвестицій) та інші олігархи. Паралельно з ними почали "відпрацьовувати" завдання Путіна і російські чиновники. Наприклад, віце-прем'єр Аркадій Дворкович, який зустрічався з колишнім радником штабу Трампа Картером Пейджем. Дворкович цікавився, чи не може Пейдж звести його з членами перехідної команди.
У Мюллера відзначили, що, мовляв, так, численні зв'язки між представниками оточення Трампа та "особами, пов'язаними з російським урядом" були, але знову-таки не вдалося знайти підтвердження змови і координації російського втручання. Але офіс спецпрокурора у доповіді також підкреслив, що це не виключає такої можливості, адже твердження, зроблені Мюллером і його колегами, що ґрунтуються на факті, що для координації потрібно, щоб більш двох сторін "робили дії по відношенню до інших".
Спецпрокурор також акцентував увагу на тому, що "Росія хотіла допомогти штабу Трампа, а штаб Трампа був готовий прийняти допомогу". "Хоча розслідування встановило, що російський уряд вважало, що воно отримає вигоду від президентства Трампа, і працювало над тим, щоб добитися цього результату. Також штаб очікував, що отримає електоральну вигоду від інформації, вкраденої і розкритою російськими зусиллями, розслідування не встановило, що члени штабу Трампа змовилась або співпрацювали з російським урядом в його діяльності за втручання у вибори", - ось цитата з доповіді.
"Зрозуміти і пробачити"
Друга, не менш важлива складова доповіді, стосується передбачуваного перешкоджання Дональдом правосуддя під час розслідування Мюллера. Навіть Вільям Бар у своїй заяві де-факто визнав, що Трамп тиснув на чиновників - але, мовляв, увійдіть в його становище. Генпрокурор закликав американців зрозуміти, що Трамп "зіткнувся з безпрецедентною ситуацією": коли він став президентом і намагався виконувати свої обов'язки, Трамп і деякі його підлеглі виявилися під мікроскопом у федералів і прокурорів, та ще й у ЗМІ постійно з'являлася безліч чуток про його зв'язки з росіянами.
"І, як зазначається в доповіді спеціального прокурора, є серйозні докази того, що президент був розчарований і обурений, щиро вірячи, що розслідування підриває його президентство, просувається його політичними опонентами і підживлюється незаконними витоками". Тобто поведінка Трампа, його реакція і дії були обумовлені по суті емоціями. Як у тому анекдоті: "Вибачте, був наляканий". У той же час у доповіді наводяться конкретні приклади ймовірного надання Трампом тиску на чиновників - всього описуються 10 епізодів.
Приміром, у червні 2017 року президент дав вказівку своєму раднику Дону МакГэну дозволити в. о. генпрокурора Джеффу Сешнсу і сказати йому, що Мюллера потрібно звільнити з-за конфлікту інтересів. МакГэн відмовився, вирішивши, що краще піде у відставку, ніж допустить нову "суботню різанину". Крім того, Трамп через свого особистого юриста передавав МакГэну завдання спростувати матеріал The New York Times про те, що президент намагався звільнити спецпрокурора. І знову МакГэн цього не зробив, адже Трамп насправді намагався звільнити Мюллера.
Ще кілька епізодів стосуються вже Майкла Флінна. Так, Трамп просив свою радницю Кей Ти МакФарланд підготувати чернетку електронного листа про те, що він не давав Флінна завдання зустрітися з засолом РФ Сергієм Кисляком під час перехідного періоду для обговорення скасування санкцій. МакФарланд цього не зробила, оскільки не знала, чи це правда.
Далі. В свій час дуже енергійно обговорювалося протистояння між президентом США і директором ФБР Джеймсом Комі, в результаті якого, власне, і став екс-главою ФБР. Комі, зокрема, розповів, що в лютому 2017 року Трамп попросив всіх з кабінету, крім нього, після чого заговорив про Флине. "Сподіваюся, ви спустіть це на гальмах", - нібито сказав Трамп. Природно президент заперечував цю розмову і спростовував слова екс-директора ФБР, однак про те, що він у такому форматі спілкувався з Комі, підтвердили свідки. Крім того, за словами згадуваного вище МакГэна і глави апарату Білого дому Райанса Прибуса, Трамп зізнався їм, що обговорював Флінна з Комі тет-а-тет. Що стосується директора ФБР, то "прохання" Трампа він не виконав і розслідування по Флінна не припинив.
Таким чином, враховуючи ці випадки, завершення розслідування - це не заслуга "смиренного" Трампа. Як вірно помітив Мюллер в доповіді: "Зусилля президента, спрямовані на те, щоб вплинути на розслідування, були здебільшого безуспішні, але головним чином тому, що особи, які оточують президента, відмовлялися виконувати його накази або підкорятися вимогам".
Конгрес, твоя черга
Так, спецпрокурор пише, що не зміг знайти достатніх доказів перешкоджання правосуддю з боку Трампа, але і також зазначає, що президент Сполучених Штатів не має "імунітету" від виконання законів про обструкції і "хоча в доповіді робиться висновок про те, що президент вчинив злочин, він також не звільняє його від відповідальності". Тим більше що, згідно з тим же звітом, слідчі зафіксували спроби Трампа перешкодити ходу розслідування.
Між тим Мюллер, увагу, пропонує вже Конгресу розібратися з ситуацією. Діюча в країні конституційна система стримувань і противаг, пише спецпрокурор, дає законодавчого органу право заборонити президенту неправомірне використання своїх повноважень. "Ніхто не може бути вище закону", - ось ключових меседж Білому дому. По суті передача естафети Конгресу логічна, оскільки сам спецпрокурор зіткнувся з сильним тиском, і, судячи з усього, особливо на завершальній стадії розслідування. У Конгресу в цьому плані руки не пов'язані - нижня палата під контролем демократів.
Спікер Палати представників Ненсі Пелосі і лідер сенатської меншини Чак Шумер вже звинуватили Барра в спотворенні доповіді Мюллера, а також заявили, що управління юрисконсульта своїм висновком досить серйозно вплинуло на висновки Мюллера. І керівництво Демпартії, виходячи з наведених 10 епізодів, впевнені, що Трамп таки перешкоджав здійсненню правосуддя. У зв'язку з цим демократи вимагали повну версію доповіді, без редактури, і хочуть проведення слухань за участю Роберта Мюллера. Після чого слід очікувати того, що Демпартія піде фактичної рекомендації Мюллера самостійно зайнятися Трампом.
Отже, незважаючи на заяви як Вільяма Барра, так і Дональда Трампа та інших представників Білого дому, розслідування Мюллера після публікації доповіді ще не йде в утиль. Демократи так просто не дозволять забалакати всі факти, встановлені командою спецпрокурора. Та й варто пам'ятати, що від його розслідування "відбрунькувалися" в результаті ще 14 інших - передані іншим прокурорам. Вони стосуються, в тому числі, колишнього адвоката Трампа Майкла Коена, а також колишнього юриста адміністрації Барака Обами Грегорі Крейга, який працював разом з Полом Манафортом з клієнтами з України. Так що попереду Білий дім і американський істеблішмент в цілому очікують ще чимало гучних скандалів.
