Криза жанру. Що Путін забув в Австрії

Російський президент Володимир Путін сьогодні перебуває з візитом в Австрії - європейській державі, що має багаторічний досвід політичного, але насамперед економічного співробітництва з Москвою. Це і газ, і (е)міграція в Австрію коштів російського бізнесу. Природно, від цього Кремль і має намір танцювати. Бізнес-стосунки двох країн дають шанс Москві хоча б здалеку подивитися на світло в кінці тунелю. Цей візит має величезне значення для нерукоподаваного в Європі Путіна. Настільки величезна, що помічник президента РФ Юрій Ушаков, розповідаючи журналістам про майбутній вояж, навіть призабув, що його шеф вже зустрічався з австрійським канцлером Себастьяном Курцем в Москві 28 лютого. "З 1 липня Австрія буде головувати в органах Європейського Союзу, тому переговори будуть цікаві. Путін з канцлером Австрії ще не зустрічався", - сказав Ушаков.

Кремль весь у клопотах. І не один місяць. Оскільки про майбутній візит російські ЗМІ, посилаючись на джерела у Відні та Москві, писали ще в квітні. Серед іншого, відзначаючи символізм, жирним шрифтом прописаний в поїздку господаря Кремля, - це 50-річчя укладення контракту на поставки газу з СРСР. 1 червня 1968 р. уклала австрійська OMV, ставши першою західною компанією, яка здійснила такий "подвиг". На перший погляд: ну що за привід? Росія буде кожне візування контрактів так відзначати? З іншого боку, в нинішніх реаліях для російської держави це дійсно знаменна дата. До того ж не можна не "погладити" цю саму OMV, адже вона бере участь у проекті з будівництва "Північного потоку-2" - проекту, не тільки розколола Європу, але і став черговим приводом для сварки лобіюють його столиць з Вашингтоном. США, до речі, зовсім непрозоро натякає, що тріснуть санкційної лінійкою по руках тим, хто прокладає трубу. При такому розкладі Москві, звичайно ж, потрібно заспокоїти партнерів.

Російська сторона розраховує, що нові переговори вже в Австрії принесуть їй дивіденди у вигляді сприятливої картинки, в першу чергу у внутрішньому медіапросторі, по-друге, у вигляді економічного співробітництва, по-третє, українське питання перебуває в топі порядку денного. І будемо відверті, Відень, принаймні, щодо першого пункту не заперечує. Навіть в деякому роді допомагає російській пресі. Так, спікер австрійського оборонного відомства Міхаель Бауер напередодні в Twitter повідомив про те, які заходи безпеки прийняті до приїзду Путіна: обмеження польотів над столицею, патрулювання в небі десяти літаків і семи вертольотів, розгорнуті станції радіорозвідки і вісім сотень військовослужбовців. "Данке, Відень, за такий теплий прийом!".

Другий момент, гарний кремлівських діячів, - позиція Австрії в справі Скрипалів, так як вона не побажала висилати російських дипломатів на знак солідарності з Великобританією. Цьому рішенню в Росії несамовито аплодували тоді і зараз подають в контексті доброзичливого ставлення Відня до Москви. Що безумовно не є мейнстрімом для нинішньої Європи, зауважимо.

Економічні любилися. Ну тут гадати нічого. Мова, звичайно, йде в першу чергу про подальші постачання блакитного палива і "Північному потоці". Але і про отримання гарантій безпеки для російських грошей, які настільки активно вимітають з банків тій же Латвії. Москві потрібні гавані в Європі. Особливо це актуально на тлі заморожування банками недалекій Швейцарії мільярда доларів близького до Кремля Віктора Вексельберга в зв'язку з американськими санкціями.

Що до санкцій, то Путіну не слід розраховувати, що Австрія піде на їх скасування. Як би не бундючився віце-канцлер, лідер правої "Свободи" і коаліційний партнер Курця - Хайнц-Крістіан Штрахе. Нагадаємо, нещодавно він дав інтерв'ю виданню Oesterreich, в якому в черговий раз закликав зняти санкционную зашморг з російської шиї. "Санкції завдали шкоди, зокрема, нашої австрійської економіки. Настав час покласти край цим болісним санкцій і нормалізувати політичні та економічні відносини з Росією", - заявив він.

Однак це лише слова. У чому їх єдина користь для Кремля. Оскільки ще 16 грудня після формування коаліції Курц заявив: санкції скасовувати не будемо. А Штрахе, у свою чергу, зазначив, що дуже б цього хотів, але проти більшості в ЄС не попре. Тому недавня заява Штрахе в більшій мірі обумовлено необхідністю направити софіти на Путіна у Відні.

Зрозуміло, за цей реверанс віце-канцлер може отримати певний гешефт, бо Москва і не думала відмовлятися від своїх інвестицій в право-популістський сегмент європейської політики. Зараз, навпаки, спостерігається нова фаза консолідації "друзів" Путіна, до яких відноситься і Штрахе, в молодості якшавшийся з неонацистами. Наприклад, не так давно ЗМІ (Frankfurter Allgemeine Zeitung) згадали про оплату поїздку в лютому 2017 р., включаючи переліт, до Москви для керівництва ультраправої "Альтернативи для Німеччини" - Маркуса Претцеля і Джуліан Флак. А 1 червня партія Марін Ле Пен, зображеною на фото (див. нижче) з Штрахе, перейменувалася в "Національне об'єднання". Ребрендинг спрямований на формування позитивного, не настільки "загрозливого" іміджу. "Єднаймося", але не виступаємо єдиним "фронтом" проти всіх.

До цієї тусовки підтягується і угорський прем'єр Віктор Орбан, який перед парламентськими виборами, в кінці січня цього року, відвідував Курця і Штрахе, щоб поговорити про мігрантів. Ця тема - ключова і об'єднує як для уряду, так і австрійського. Але ще однією фішкою Орбана є протистояння з Україною з-за мовного закону, який Будапешт, до радості РФ, використовує, щоб ставити палки в колеса зближення України з НАТО. Причому досяг успіху в цьому настільки, що навіть держсекретар США Майк Помпео був змушений втрутитися і закликав Петер Сійярто не заважати євроатлантичної інтеграції України. Москва, і Путін зокрема, розігрують цю карту, підтримуючи (читай, в деякому роді направляючи Будапешт). Так, напередодні Росія, як писала "Європейська правда", закликала НАТО натиснути на Київ з метою зміни горезвісного закону і не забула згадати, що Угорщина (а вона - член Альянсу) проти.

Путін буде говорити про Україну і в Австрії, що показало його інтерв'ю телеканалу ORF. Наприклад, президент РФ "перетягнув" мовний конфлікт Києва з Будапештом в австрійське інформпростір. І так само чітко дав зрозуміти, що Україна повинна повернутися на орбіту впливу Росії, а про її вступ в НАТО не може бути й мови - а то як розгорнутий на українській території ПРО, як почнуть купувати російський ядерний потенціал! Хто б сумнівався, втім. При цьому цікавим є його теза про українських націоналістів XIX ст., які виступали за незалежну українську державу, але з хорошими відносинами з Москвою. Це домашня заготовка, обкатана в ході торішнього сеансу колективного гіпнозу, традиційно іменується "розмова з країною". Тоді, пам'ятається, Путін прирівняв до цих динозаврів власного кума Віктора Медведчука - як приклад хорошого і правильного українського націоналіста.

Кремлівський самодержець знову натякає європейцям, що, мовляв, готовий "зберегти життя" Україні, за умови, що НАТО відмовить Києву в членстві. Всі ці поїдені міллю ідеї Путін очевидно, спираючись на тісні бізнес-контакти двох країн, спробує донести Себастьяну Курцу, який, будучи головою в ОБСЄ, стояв на проукраїнських позиціях. Тим більше що перед візитом канцлера в Москву до Відня приїжджав президент України Петро Порошенко, а в березні візит завдав "зелений" президент Олександр Ван дер Беллен з подальшою інтенсифікацією українсько-австрійського економічного співробітництва. Тому Путіну дуже і дуже потрібно завербувати молодого лідера Австрії в 100%-ві друзі.