В ніс або в живіт. Чому Трампу довелося міняти без п'яти хвилин главу Пентагону
Екс-віце-президент корпорації Boeing і в. о. глави Пентагону Патрік Шэнахэн, чиє призначення главою оборонного відомства США ще недавно не викликало ні в кого сумнівів, несподівано вирішив взяти самовідвід. Офіційно: з-за старого скелета в шафі — випадки домашнього насильства, нібито стався дев'ять років тому, у відношенні вже колишньої дружини Кімберлі Джординсон. Сам президент Дональд Трамп, як водиться, подякував свого відомого лояльністю в.о. глави міноборони за "прекрасну роботу" і оперативно знайшов нового претендента на цей пост. Що може свідчити про те, що для Білого дому рішення Шэнахэна несподіваним не було.
Хто такий Марк Еспер
Замість нього Трамп пророкує статус в. о. шефа Пентагону міністру Сухопутних військ США Марку Эсперу, ще одному колишньому віце-президента великої компанії Raytheon, що виконує оборонні замовлення для американського уряду. Міністром Сухопутних військ Еспера сенатори 89 голосами за (проти були шестеро) затвердили ще 15 листопада 2017 р. До речі, під час обговорення його кандидатури, як і до Шэнахэну, у покійного сенатора Джона Маккейна виникли питання. Точніше, один. Маккейн висловив тоді занепокоєння прагненням колишніх представників оборонних компаній зайняти високі пости в Пентагоні. Як би те ні було, Еспер пройшов вогонь, воду і мідні труби і став міністром.
Мабуть, з тієї причини, що, на відміну від Шэнахэна, Еспер служив. Випускник Військової академії США був піхотинцем в елітній 101-ї повітряно-десантної дивізії і брав участь в операції "Щит пустелі", служив у Національній гвардії. Нагороджений "Бронзовою зіркою" і медаллю за визволення Кувейту. З армії пішов у 2007 р. (в резерв) в чині підполковника. І сферою своєї діяльності вибрав політику, встигнувши попрацювати на сенатора і міністра оборони при Бараку Обамі Чака Хейгела, а також на колишнього лідера республіканської більшості в Сенаті Білла Фріста, чиїм заступником був нинішній лідер "слонів" у Сенаті Мітч Макконнел. З 2002 по 2004 рр. Еспер працював в адміністрації Джорджа Буша-молодшого в якості заступника помічника міністра оборони, курируючи питання нерозповсюдження, контролю над озброєннями і міжнародної безпеки.
У 2006 р. Еспер змінив роботу на політиків на посаду віце-президента Асоціації аерокосмічної промисловості (Aerospace Industries Association), після — на той же пост в Global Intellectual Property Center. Кар'єра Еспера складалася вкрай успішно. The Hill навіть називав його найкращим лобістом інтересів корпорацій в 2015 і 2016 рр. І рік потому Еспер прийняв пропозицію Трампа поборотися за крісло міністра Сухопутних військ. Враховуючи його послужний список, з більшою часткою ймовірності його кандидатура на посаду в. о. міністра оборони буде також схвалена сенаторами. Його досвід у сфері оборонній і аерокосмічній промисловості нагоді Трампу, який створює нині Космічні війська.
Зелений змій і невдоволення Трампа
Правда, і попередник Еспера всі свої сили віддавав реалізації задумів президента, демонструючи відданість і беззаперечне підпорядкування, чим радував господаря Овального кабінету після вельми непростих взаємин того з попереднім міністром оборони Джеймсом Меттісом.
У той же час 11 червня NBC News, посилаючись на свої джерела, повідомило, що останнім часом Трамп почав сумніватися у своєму виборі, цікавлячись у радників, кого призначити замість Шэнахэна. Вони-то і порадили Еспера, вже розглянутого раніше Трампом на пост міністра оборони. За даними видання, президент ніби як навіть був незадоволений Шэнахэном. Чому? Насправді не настільки важливо, адже всім давно відомо, що не становить особливої праці виявитися не в фаворі у Трампа.
З іншого боку, реальною причиною самовідводу Шэнахэна дійсно міг послужити скандал 2010 р., розслідуванням обставин якого зараз зайняті у ФБР. Всю таємницю інциденту детально описала газета USA Today. Згідно публікації: 28 серпня 2010 р. Кімберлі Шэнахэн (зараз Джординсон) заявила оператору служби 911, що чоловік її вдарив. В ході розслідування були встановлені обставини їх сварки. По-перше, їй передувало розпивання алкогольних напоїв у друзів. Після подружжя Шэнахэнов пішла додому, де посварилася. А приводом послужив якийсь чемодан, який Патрік Шэнахэн намагався віднести з кімнати в багажник машини. Кімберлі чинила опір, з якоїсь причини намагаючись вирвати цей чемодан, і пішла за ним на галявину перед будинком у Сіетлі.
Прибула на виклик поліція побачила Шэнахэна з закривавленим обличчям і його дружину, на передпліччі якої також було видно сліди крові. Копам Кімберлі спершу заявила, що чоловік вдарив її по обличчю, а в документах про розлучення вже говорила, що бив у живіт. Однак медики не виявили жодних відповідних травм. Сам Шэнахэн стверджував, що це вона на нього накинулася, завдавши йому 10-20 ударів. В результаті поліція, зиркнувши на обличчя Шэнахэна, затримала його дружину. Вже колишній в. о. міністра оборони вирішив не висувати звинувачень, і справа зам'ялася б. Але не в його користь було заява їхнього сина Уілла, якому на той момент було 15. Він підтверджував версію матері. Однак через дев'ять років Уїлл Шэнахэн змінила свідчення, заявивши, що збрехати поліції його змусила матір. До того ж, як з'ясувалося, поліція в її рідному місті Сарасота, якої, як пишуть ЗМІ, Кімберлі Джординсон частенько надзвонювала, висловлювала стурбованість її психічним здоров'ям. Їй був поставлений діагноз "прикордонний розлад особистості" (імпульсивність, низький самоконтроль, емоційна нестійкість, тривожність).
Патрік Шэнахэн в свою чергу опублікував 18 червня заяву щодо цього інциденту, текст якого наводить USA Today. У ньому він визнає, що шлюб його завершився "сумом і розчаруванням", але повторює, що руки не піднімав на дружину. Однак поточне розслідування, до якого у зв'язку з його підготовкою призначенням на посаду глави міноборони прикута значна увага, змусило Шэнахэна самоусунутися, щоб його троє дітей знову не переживали цю трагічну "главу в житті нашої родини".
Шэнахэн діяв на випередження. Виправданий крок. Тим більше що, як заявив високопоставлений демократ з Комітету з питань збройних сил Сенату Джек Рід, на момент затвердження Шэнахэна заступником Мэттиса сенатори не були обізнані про цей інцидент. А Сенат повинен мати можливість дізнатися, чи був він агресором або жертвою, щоб зрозуміти, як це відіб'ється на здатності Шэнахэна керувати, в тому числі в контексті гострої проблеми насильства щодо жінок у лавах збройних сил.
Згоден з Рідом і Дон Крістенсен, колишній головний прокурор ВПС і голова організації "Захисти наших захисників", яка допомагає жертвам сексуального насильства в армії. За його словами, якщо звинувачення на адресу Шэнахэна правдиві, то було б "руйнівним" призначенням міністром оборони людину, в біографії якого є випадок домашнього насильства. Однак Крістенсен також підкреслив, що якщо ж Шэнахэн, навпаки, був жертвою, то такий "цінний досвід був би корисний для управління Пентагоном, оскільки він усвідомлював б "серйозність проблеми". Домашнє насильство — це, звичайно, не те, що збентежить Трампа, який і сам побував в центрі кількох скандалів сексуального характеру. Але до Білого дому і без того є немало питань щодо кадрів, їх зв'язків, дій і заяв, бо не з руки було дозволяти демократам познущатися над Шэнахэном в Сенаті. Ще гірше для Трампа, якщо б скандал в кінцевому рахунку позбавив президента "свого" людину у главі Пентагону. У будь-якому випадку Шэнахэн вирішив не з'ясовувати, до якого висновку прийдуть сенатори, і пішов добровільно — долучився до чиновників, які після роботи в Білому домі і уряді побажали з головою зануритися в сімейне життя.
Кадри Трампа
Практично одночасно з відходом Шэнахэна попрощалася з адміністрацією Трампа і його вірна захисниця — прес-секретар Білого дому Сара Хакабі Сандерс. Вона під приводом бажання бути "мамою своїм дітям" піде в кінці червня і, швидше за все, буде брати участь у боротьбі за губернаторство в Арканзасі. А ще раніше, 15 лютого, звільнився помічник держсекретаря у справах Європи і Євразії Уэсс Мітчелл. "Я вважаю, що пора почати приділяти більше часу моєї молодої сім'ї, яка за останні кілька місяців провела без мене багато днів", — заявив він ще 4 січня.
До речі, Шэнахэн не перша людина в оточенні Трампа, хто позбувся посади через звинувачення в домашньому насильстві. Так, 8 лютого минулого року пішов секретар Білого дому Роб Портер, якого у свій час називали правою рукою Трампа. Його звинуватили В насильстві дві колишні дружини. І як би не було важко Трампу втрачати цінного кадра, довелося на це піти. А через 20 днів президент залишився ще й без дала свідчення у "російському справі" директора з комунікацій Хоуп Хікс, з якою Портер полягав у відносинах.
Шэнахэн, Сандерс, Портер, Хікс. Їх відхід з команди Трампа не унікальний. Плинність кадрів у нинішнього президента просто безпрецедентна. За два роки президентства по тим чи іншим причинам йшли у відставку два в. о. генпрокурора — Саллі Єйтс і Джеф Сешнс; радники з питань нацбезпеки Майкл Флінн і Герберт Макмастер, попередники Хікс Ентоні Скарамуччи і Сандерс — Шон Спайсер; держсекретар Рекс Тіллерсон, постпред при ООН Ніккі Хейлі, глави адміністрацій Джон Келлі і Райнс Прібус і багато-багато інших.
Трампу як і раніше не вдається перебороти кадрова криза. Чим ближче до виборів президента 2020 р., тим сильніше відчувається. Йдуть навіть найвідданіші. А це якість для американського президента ключове. З одного боку, що приходять на їх місця, може, не такі лояльні, але більш професійні кадри, які були б корисні і для самого Трампа. Але з іншого боку, це означає нові конфлікти між ними і президентом зі складним характером, а отже, і посилення кадрового кризи в Білому домі.
