Казахський конкурент Covid-19. За що Китай мстить Нур-Султану

Китай почав енергійно мусувати тему про те, що в Казахстані нібито виявлений якийсь новий вірус, який викликає пневмонію. Ще 9 липня, як повідомляє CNN, посольство КНР в Нур-Султані оприлюднило повідомлення для китайських громадян, що проживають в Казахстані, в якому стверджується, що новий вірус забрав життя вже 1770 осіб.

Тему підхопили в Німеччині, що з початку пандемії Covid-19 стикається з інформаційним і дипломатичним тиском Піднебесної, влада якої прагне применшити свою роль у поширенні дезінформації про коронавирус.

Так, 12 квітня Welt am Sonntag з посиланням на свої джерела писала, що Пекін по дипломатичних каналах намагався схилити окремих німецьких чиновників до співпраці – допомогти з поширенням наративів КНР.

26 квітня в матеріалі Die Welt з'явилася інформація, що базується на відповіді МВС Німеччини на запит депутата Бундестагу Маргарете Баузе ("Зелені"), що підтверджує факт такого прохання.

І ось 20 липня в німецькій пресі знову знайшлося місце Китаю. Газета Frankfurter Rundschau публікує статтю про вірус в Казахстані, в якій, зокрема, пише, що "Китай не може заспокоїтися під час пандемії коронавіруса".

У матеріалі подається думка посольства КНР, позиція уряду Казахстану, який спростовував твердження китайської сторони.

Начебто все правильно з точки зору журналістських стандартів. Проте стаття прописана таким чином, що читач в підсумку може повірити, що в Казахстані дійсно щось не чисто.

У ній наводиться заява міністра охорони здоров'я Казахстану Олексія Цоя про те, що в країні були зафіксовані у тому числі деякі випадки пневмонії "невстановленого походження".

А завершується матеріал так: "Померли люди від коронавіруса і були заражені ним або ж поширюються інші віруси, що викликають пневмонію, ще належить з'ясувати". У той же час немає сенсу заперечувати сам факт старту китайської інформаційної кампанії, спрямованої проти Казахстану.

Один пояс – два шляхи

Чому ж Китай запустив проти Казахстану цю хвилю, що дійшла до Європи, зокрема до Німеччини?

Країни, начебто, не так давно були партнерами, активно розвивали регіональне співробітництво. Особливо після запуску в 2013 р. дітища Сі Цзіньпіна – проекту "Новий шовковий шлях" ("Один пояс – один шлях").

Країнам Центральної Азії відводилася роль транзитних зон для китайського експорту в країни Перської затоки і Європу.

Центральна артерія – це Пакистан, Афганістан, Іран. Північний (в Європу) Казахстан і Росія.

Нур-Султан (тоді ще Астана) і Нурсултан Назарбаєв (тоді ще офіційний президент) активно включилися в реалізацію китайського проекту.

У 2015 р. ряд ініціатив, в рамках "Нового шовкового шляху", були включені Назарбаєвим в економічну антикризову програму "Сто кроків".

Однак через п'ять років Китай з казахстанської порядку денного викреслили. Про що свідчить представлена урядом Казахстану в першій половині червня програми з відновлення економічного зростання. В ній Китай навіть не згадується.

Разом з тим Пекін почав приділяти більше уваги Узбекистану. Також на початку червня по залізничній гілці, що прокладена в обхід Казахстану, Китай відправив перший товарний склад в Ташкент.

Паралельно влада Узбекистану оголошує про запуск масштабної програми з ремонту 20 тис. км доріг у Ферганській області. Природно, в рамках проекту "Один пояс – один шлях", тобто на гроші Китаю.

Горщики побили

Очевидно, що шляхи Казахстану і Китаю розійшлися.

Причина криється в наступному: Казахстан, який ще кілька років тому зіштовхнувся з гібридними домаганнями Кремля на свою територію, що спричинило різке охолодження у відносинах, тепер опинився в аналогічній ситуації вже за участю Китаю. В інформаційному просторі якого все частіше ходять теми правомірності посягання Китаю на території Казахстану і, нібито, бажання казахів повернутися в обійми Піднебесної.

Колишній казахстанський дипломат, а нині політолог Казбек Бейсебаев, як пише "Эхо Казахстану", в свою чергу, зазначив, що ще в часи СРСР Пекін натякав Москві на те, що територія тодішньої КССР до розташованого в центрі країни озера Балхаша, тобто величезний шматок південно-східній частині Казахстану, належить Китаю, оскільки колись "казахи визнавали владу Імперії Цин".

Наявності відродження китайської варіації російського "Крымнаша" – "Балхашнаш".

Передумовами для посилення інформаційного тиску Китаю послужило чимале залучення КНР в економічні процеси Казахстану, який, відзначає "Ехо Казахстану", повинен Пекіну більше $20 млрд. Це раз. Два – частка держкомпаній КНР в місцевих проектах з видобутку нафти досягає вже 22%.

І все ж Нур-Султан і Нурсултан, незважаючи на залежність від Китаю, ризикнули піти проти Китаю, що зробили замах на суверенітет Казахстану.

Чергова публікація в китайських ЗМІ, а саме на сайті sohu.com з заголовком "Чому Казахстан прагне повернутися в Китай", призвела до дипломатичного скандалу. 20 червня МЗС Казахстану викликав на килим посла Китаю Чжан Сяо і висловив йому протест.

Китай, не зволікаючи, інтенсифікував медійний тиск, зайшовши з іншого боку – вкинувши вже офіційно тезу-натяк на те, що нова загроза для світу, який далекий від успіху у війні з Covid-19, зароджується в Казахстані.

Плюс для КНР, яка має істотні інформаційні ресурси і вплив, в тому числі на Європейський союз, це відмінна можливість відвести тему коронавіруса, його походження і китайської кампанії з дезінформації на задній план, вкинувши звістку про нову — тепер вже не китайську — біологічну загрозу людству.