Піде Франція з ЄС слідом за Британією

Напередодні британського референдуму про членство в Європейському Союзі на континенті все частіше замислюються про майбутнє співдружності, цілісність якого здригається під градом ударів: політична кон'юнктура, міграційний криза, внутрішньоєвропейські суперечності, вплив Кремля на окремих гравців у ЄС.

Референдум в Сполученому Королівстві відбудеться вже у четвер, 23 червня. І, природно увагу мас-медіа, політиків і експертів сьогодні прикута саме до цієї події. Так, одіозний екс-мер Лондона та колишній соратник прем'єра Борис Джонсон заявив, що, якщо британці підтримають Brexit, четвер стане новим Днем незалежності.

І прихильники, і противники Brexit доукомплектували свій "фан-сектор", заручившись підтримкою відомих особистостей з абсолютно різних, скажімо так, сфер діяльності: іноземних політичних діячів, зірок шоу-бізу, спортсменів, вчених і т. п. Причому, навіть по діагоналі поглянувши на список знаменитостей, не важко помітити, що в таборі прихильників виходу Британії з ЄС превалюють маргінали і закоренілі євроскептики. Кілька вибивається з цього колективу прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці, який радісно кружляє на орбіті Кремля: він, як не дивно, сказав, що вихід британців зробить "Великобританію менш великої".

Однак у будь-якому випадку в країнах ЄС зріє невдоволення діями Брюсселя і його політичною монополією. Все більше держав рівняються на британців і хочуть змінити формат Союзу. Які б не були підсумки голосування, процес вибудовування нового ЄС з високою часткою ймовірності буде запущений. Це питання виживання Євросоюзу як єдиного організму. І кардинальні зміни вже давно назріли. В іншому випадку Brexit запустить ланцюгову реакцію - з гнізда почнуть вивалюватися інші держави.

"ДС" вже писала, що в Данії спостерігається зростання підтримки ідеї проведення референдуму аналогічного британському. Не так давно Epinion наводив дані, згідно з якими у країні вже 42% населення виступає за такий плебисцыт, проти 37% у лютому. Нідерландське фіаско України у квітні цього року також є чудовою ілюстрацією відсутності єдності в Європейському союзі. Що, до речі, підкреслював міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер, коли говорив про зняття обмежувальних заходів з Росії.

Однак оглядач Reuters Саха Паттаник вважає розумним задуматися про те, що ЄС може покинути і Франція. Експерт зазначає, що британський плебісцит "має заразливий ефект" і наводить дані опитування дослідницького центру Pew, згідно з яким число прихильників ЄС у Франції впав до 38%, або на 17% порівняно з 2015 роком.

Відносно недавно Ле Пен животіла на нижніх рядках рейтингів. Однак їй на руку зіграв ряд факторів: своєчасний старт передвиборчої кампанії; міграційний криза і пов'язаний з ним загальне зростання популярності правого ізоляціонізму і євроскептицизму в ЄС; політична слабкість Франсуа Олланда і суспільне невдоволення прийнятим при ньому новим трудовим кодексом. Нарешті, зближення Парижу з Москвою після прийняття резолюції в обох палатах парламенту із закликом скасувати санкції.

У березні, нагадаємо, соціологічна контора Ipsos опублікувала розгорнутий аналіз майбутніх президентських виборів у Франції. В ньому розглядалися різні комбінації учасників передвиборної гонки. Перший сценарій: бере участь Саркозі, Олланд Франсуа Байру (голова правоцентристського "Союзу за французьку демократію") і Ле Пен. Олланду дають 16% у першому турі, Байру - 13%, Саркозі - 21%, а Ле Пен - 27%. Другий сценарій: замість Саркозі його партійний конкурент Ален Жюппе. Тоді Байру набирає 8%, Франція - 14%, Жюппе - 31%, Ле Пен - 26%. Третій сценарій: з Жюппе, але Байру не висувається. В такому разі у Олланда 15%, Жюппе - 36% і Ле Пен - 27%.

То є два основних конкурента - це Жюппе і Ле Пен. У разі перемоги другий, можна очікувати проведення референдуму про вихід Франції з ЄС. Про що націоналістка говорила вже не раз. Але навіть якщо в Єлисейському палаці знову оселиться Ніколя Саркозі, то лідер "Нацфронта", спираючись на значну суспільну підтримку, зможе диктувати умови і вимагати загальнонаціональної дискусії про самовизначення французького народу. І в такому разі все одно може домогтися проведення референдуму. А у Франції є "кулінари", які зможуть правильно приготувати і подати Frexit, і домогтися у кінцевому підсумку того, що Париж піде з Євросоюзу слідом за британцями.

Наслідки для Франції і Євросоюзу, як підкреслює Паттаник, будуть дуже сильно відрізнятися від тих, які очікують Лондон і Брюссель. В гіршу сторону, природно. По-перше, Франція, -пише оглядач, поряд з Німеччиною є "двигуном" ЄС. По-друге, французи, на відміну від британців, пожертвували своїми франками на користь євро, а значить вихід економіки Франції з багатостраждальної зони євро негативно позначиться на європейській валюті. І це не кажучи вже про "випаданні" Франції з загальною торгово-транспортної мережі, різке скорочення надходжень до бюджету Брюсселя, економічні втрати Парижа, серйозний удар по загальноєвропейської безпеки, у різноманітних наукових, освітніх, гуманітарних програм. Список можна доповнювати і доповнювати.

Що ще гірше, якщо такий політичний і економічний гігант покине Євросоюз, то про реформування співдружності можна забути. На порядку денному постане питання його збереження. Адже, приміром, в Іспанії, яка перебуває нині в оковах політичного "лівого" кризи, фанатів ЄС, згідно з тим же опитуванням Pew, стало менше на 16%. І євроскептики в парламенті присутні, так і каталонський сепаратизм ніхто не відміняв. Так що цілком реально, що Мадрид наслідуватиме приклад французів. А Німеччини, яка як раз намагається вибудувати ЄС під себе, буде практично неможливо впоратися з "політичним екстремізмом".