Ракетний бронепоїзд. Російський ядерний щит поховають бомжі
Вже тиждень російські міністерство оборони і ЗМІ виступають дуетом: перше брязкає зброєю, другі — дбають про те, щоб про це бряцании дізналася вся планета. Не те, щоб це було новиною, але по ряду мають міжнародне значення тим вони є єдиним джерелом інформації, що вказує на наявність певної схеми.
Медійна складова цього виступу почасти пояснюється необхідністю "втопити" в переможних реляціях інформацію про утопленні в Середземному морі винищувача Міг-29КР з крихітної авіагрупи єдиного російського авіаносця "Адмірал Кузнєцов". В той же час це диктує міжнародна обстановка: втрачаючи залишки ілюзій щодо зовнішньополітичних пріоритетів новообраного президента США Дональда Трампа, Москва прагне провести максимально ефектну кампанію залякування відразу по всіх напрямах. По-перше, проти європейських членів НАТО — насамперед північно-східного фасадів альянсу. По-друге, проти союзної США чи Японії. По-третє, проти самої Америки.
Демонстрація військової потужності спрямована і на внутрішню аудиторію. Причому не тільки ура-патріотичну (зараз вона не дуже потребує подібної накачування), але і критично налаштовану: навряд чи знайдеться більш яскраве публічне підтвердження бюджетного тріумфу силовиків після арешту міністра фінансів Олексія Улюкаєва.
Отже, 17 листопада — три дні після катастрофи нещасливого Миті і напередодні вдало подвернувшегося дня артилериста — начальник Ракетних військ і артилерії генерал-лейтенант Михайло Матвіївська анонсує модернізацію оперативно-тактичних ракетних комплексів "Іскандер-М".
21 числа — так, щоб новина не загубилася за вихідні, — слід новий вкидання. Голова комітету Ради Федерації Росії з оборони і безпеки Віктор Озеров заявляє, що РФ відправляє в Калінінградську область "Іскандери" і зенітно-ракетні системи великого і середнього радіусу дії С-400. Росія погрожувала це зробити ще з 2007 р, коли було піднято питання про розміщення елементів американської системи ПРО в Східній Європі.
Те, що за майже десять років ця загроза не була реалізована, пояснюється кількома факторами. По-перше, калінінградський анклав — це фактично оперативний мішок. По-друге, були більш пріоритетні напрямки — тобто просто не доходила черга. По-третє, має місце банальний брак грошей ("Іскандер" надійшов на озброєння в 2006-му, але програма заміни їм комплексу "Точка-У", за словами Матвіївської, завершиться лише в 2020-му). Що до С-400, то перший полк двухдивизионного складу озброєний такими ЗРС був розгорнутий в Калінінградській області ще три роки тому, так що мова йде лише про ймовірне посилення цього угруповання.
Але коли це станеться — знову-таки не зрозуміло: що виробляє їх "Алмаз-Антей" перевантажений замовленнями, до того ж виявився в списку санкцій. У той же час перегнати в Калінінград вже заступившую на чергування частина нізвідки: на всю Росію налічується лише 35 дивізіонів С-400, причому на прилеглу Ленінградську область і петербурзьку систему ППО припадає лише чотири з них.
Очевидно, в силу зазначених причин реакція з боку НАТО на російські погрози виявилася досить млявою. Хоча альянсу вони підуть на користь: шанси, що військові бюджети європейських членів блоку таки досягнуть покладених 2% ВВП, безумовно підвищуються.
Озеров чомусь забув згадати про відправку в Калінінград протикорабельних комплексів на додаток до вже наявного там дивізіону "Бастіонів". Цю інформацію, втім, озвучили інші джерела. Таким чином, для формування "зони заборони доступу" (Anti-Access/Area Denial, A2/AD) в регіоні не вистачає лише "Іскандерів". Днем пізніше стало відомо, що "Бастіони" та новітні "бали" розгорнуті на північних островах Курильської гряди — Кунашир і Ітуруп.
Тому відповідь на ініціативи японського прем'єра Сінзо Абе щодо розвитку інфраструктури островів можна вважати вичерпним. Росія розглядає їх у першу чергу як ворота в Охотське море, що забезпечують Тихоокеанський флот, тому їх освоєння для неї аж ніяк не в пріоритеті. Крім того, інформація про розміщення на Курилах протикорабельних ракет з'явилася через лічені дні після зустрічі Абе і Путіна на полях міжнародного форуму АТЕС і за місяць до офіційного візиту останнього в Японію, в ході якого повинні обговорюватися перспективи мирного договору.
Таким чином, Кремль вкотре вдався до свого улюбленого прийому "посилення переговорної позиції" за допомогою військової сили, систематично застосовується, зокрема в ході мінського процесу. Хоча такий тиск призведе швидше до зворотного ефекту і може стати додатковим аргументом на користь продовження курсу на ремилитаризацию, яким Японія рухається останнє десятиліття.
До речі, зовсім не випадково Абе виявився першим іноземним лідером, зустрівся з Трампом після його обрання. В ході передвиборної кампанії мільярдер як раз говорив, що Токіо має менше розраховувати на американський ядерний парасольку, і японський прем'єр, очевидно, хотів розставити крапки над "і". Сумнівно, тим не менш, щоб американці всерйоз намірилися переглянути союзницькі відносини зі своїм давнім партнером, особливо мають всі можливості для створення власної ядерної зброї.
Втім, для самих США Москва приготувала особливий подарунок, взявши з засіків страшилку про новий бойовий залізничний ракетний комплекс "Баргузин" — подальшому розвитку концепції, реалізованої в радянському проекті БЖРК "Молодець" (побудовано 12 одиниць, знято з озброєння і утилізованому в 1997-1998 рр..). 22 листопада неназване джерело "Інтерфаксу" раптом згадав, що два тижні тому на космодромі "Плесецьк" пройшли перші кидкові випробування (тобто перевірка першого етапу запуску і сходу з пускової установки) модифікованою для цього комплексу ракети "Ярс".
Далі слід звичайна пошукова розкрутка з більш або менш докладним переказом історії попередника і порівнянням, зрозуміло, на користь створюваного комплексу. Озброєний трьома ракетами "Молодець", головним розробником якого, до речі, було КБ "Південне", в свій час дійсно виявився головним болем для американської розвідки в силу високої мобільності і скритності (замаскований під звичайний "товарняк", його видавали хіба що здвоєні осі вагонів, замаскованих під рефрижераторні, які з супутника побачити було непросто). "Баргузин", роботи над яким почалися в 2012 р., повинен зайняти ту ж нішу — всього до 2020 р. таких поїздів повинно бути побудовано п'ять, по шість "Ярсов" на кожен. "Баргузин" називають асиметричною відповіддю на розвиток європейської ПРО.
Дійсно, беручи до уваги розгалуженість російської системи залізниць і очікувану рухливість комплексу ("Молодець" міг долати близько тисячі кілометрів на добу), стеження за ним буде непростим завданням. Це в теорії. Але, як у класика, "гладко було на папері". Почнемо з того, що за минулі десятиліття засоби технічної розвідки серйозно еволюціонували: гіпотетична неможливість виявити склад цілком може компенсуватися, скажімо, можливістю прослуховувати переговори диспетчерів. Або кошти OSINT — то є просто робота з відкритими джерелами. Або засоби контролю за радіовипромінюванням.
З іншого боку, хоча технологія виробництва ракет "Ярс" цілком відпрацьована (це подальший розвиток ракети "Тополь-М"), їх потрібно ще "подружити" з носієм, що навряд чи вдасться зробити без доопрацювань. Які, в свою чергу, можуть значно підвищити кінцеву ціну цих виробів з огляду на те, що серія буде невеликий. У разі, якщо поїздів і справді буде п'ять (раніше озвучувалися плани будівництва шести "Баргузинов").
В той же час не факт, що у Москви взагалі знайдуться кошти на розробку БЖРК: ще в лютому повідомлялося, що його подальша доля під питанням. Однак припустимо, що він навіть заступить на озброєння. І тут російських військових може очікувати великий сюрприз. Причому не від американських колег, а від рідних залізничників. Експлуатувати "Молодець" виявилося дуже не просто, зважаючи на те, що склад виявився занадто важким: маса ракети з пускової установкою перевищувала 150 т. Тому перш ніж ці комплекси випустили на бойове чергування, Міністерству шляхів сполучення СРСР довелося провести капітальний ремонт залізничного полотна на значному протязі, але після проходження поїзда №0" на шляху все одно доводилося висилати ремонтні бригади.
Якщо виходити з того, що нині відомо, шестиракетный "Баргузин" виявиться зовсім ненабагато легше трехракетного "Молодця", якщо виявиться. Але, по-перше, нинішній стан російських залізниць настільки критичним, що стало приводом (хоч і не причиною) для відставки глави РЖД, "шубохранителя", співзасновник кооперативу "озеро" і путінського приятеля Володимира Якуніна. І навряд чи на масштабну реконструкцію знайдуться кошти, поки буде реалізовуватися програма будівництва "Баргузинов". А без цього або їх експлуатаційні режими, зокрема швидкісний, будуть сильно відрізнятися від технічно можливих, або розрахунковий вагу корисного вантажу" доведеться зменшувати. Що знову-таки неминуче позначиться на загальній ціні програми (втім, як варіант, можна ганяти поїзда напівпорожніми).
Але це ще не все: ВАТ РЖД орієнтоване на отримання прибутку, а міноборони в цьому сенсі вельми ненадійний клієнт. І нарешті, не варто випускати з уваги, що в умовах загальної деградації інфраструктури в РФ якась бригада бомжів, здають металобрухт, представляє для "Баргузина" куди більшу небезпеку, ніж натовські диверсанти. Так що Кремль знову розмахує картонним мечем — надто, втім, важким для хиреющей російської економіки.