Уран для Ірану. Хто залишив медійну бомбу в аеропорті Лондона

Тиждень тому очільник ГУР Міноборони України Кирило Буданов сповістив про масштабний наступ Сил оборони вже цієї весни. Зараз українські захисники готуються до нього. Але готуються також і наші партнери. Зокрема, нещодавно Сполучені Штати оголосили надання великого пакету військової допомоги, до якого ввійшли не тільки ЗРК Patriot для захисту українських міст та енергоінфраструктури, але й БМП Bradley; а Німеччина відправляє БМП Marder, Франція – легкі колісні танки AMX-10RC.

Разом з тим ми спостерігаємо новий, проте вже черговий злам у політиці партнерів. Вже щодо передачі Україні сучасних танків західних зразків на кшталт Leopard 2 (ФРН) та Challenger 2 (Велика Британія).

Дискусії ще тривають. Але першою, хто зголосився передати роту Leopard 2 стала Польща. Саме вона створює новий тренд і конкретними діями підштовхує Німеччину та Британію до позитивного вирішення питання щодо танків, дискусії про що, за даними преси, зараз тривають в урядах цих країн.

Звісно, реакція Росії була очікуваною – істеричні обвинувачення на адресу Заходу у прагненні ескалації. Навряд чи їй вдасться вплинути на рішення союзників Києва, але й зволікати з, принаймні, спробами це зробити вона теж не буде.

Відтак, паралельно зі зміною позиції партнерів України щодо танків слід очікувати і нової хвилі деструктивних дій РФ на території Європи. Йдеться і про нові ІПсО і дезінформаційні кампанії, і про диверсії, і загалом про активізацію російських спецслужб, і звісно ж, про чергову актуалізацію ядерного шантажу Європи з боку авторитарних режимів. Все через прагнення розхитати її, підірвати рішучість у підтримці України, після того, як вона, Європа, дуже ефективно і швидко перелаштувала джерела постачання енергоресурсів, що на тлі теплої зими звело нанівець намагання Кремля внести сум’яття за допомогою газу та нафти. Росію фактично позбавили цього важелю тиску.

Тож разом з "підготовкою" до українського великого наступу Європа, яка вже має певний досвід "відносин" із Росією, також готується протидіяти вищезгаданим ворожим акціям країни-агресора.

Північна "інтервенція"

Шарлотта фон Ессен, очільниця Служби державної безпеки Швеції (SAPO), днями повідомила про намір Росії активізувати розвідувальну діяльність на території країни, яка, до речі, передає Україні одні з найкращих у світі САУ — Archer.

І, за її словами, російські спецслужби діятимуть через свою діаспору. В тому числі, примушуватимуть до співпраці погрозами втікачів від "мобілізації".

SAPO чекає на можливі кібератаки, використання екстремістів, хвилі дезінформації, а також диверсії — передусім у сферах телекомунікацій, електроенергетики та транспортування "критичного матеріалу".

Варто зазначити, що перешкоджання логістиці, в тому числі, ймовірно, і щодо поставок для України; а також спроби віддзеркалити ситуацію з енергетикою в Україні на Європу – є цілком раціональними припущеннями фон Ессен. Як і диверсії у сфері телекомунікацій, адже в жовтні, під час помітної активізації підозрілих росіян ("блогерів" і не тільки), відбулося масове викрадання камер Canon з радарів контролю швидкості на шведських дорогах. Потім аналогічні камери знайшли в збитих в Україні БПЛА "Орлан 10".

Тож не виключено, що напередодні як наступу ЗСУ, так і нових пакетів допомоги, таким чином дійсно буде використовуватися російська діаспора і власники "золотих паспортів". Знов. Як, наприклад, бізнесмен Станіслав Алєщєнко з "золотим паспортом" Болгарії, який у розшуку в Швеції за підозрою у шпигунстві. Цей росіянин придбав недешеву нерухомість поблизу секретного шведського об’єкта і міг, в тому числі, вільно візуально спостерігати за секретної військово-морською базою, де базувалися субмарини.

Швеція з її військовими об’єктами, варто зазначити, — не єдина країна Півночі Європи, що викликає таку велику зацікавленість Москви. І не єдина, хто починає активно вичищати російську агентуру.

Знов-таки, в жовтні норвезька преса оприлюднила детальні розслідування про діяльність росіян в цій країні, передусім представників філій РПЦ, які аналогічно підозріло близько "оселялися" біля важливих військових та військово-морських об’єктів Норвегії.

Iranus

Скандинавські країни входять до переліку тих держав, що з точку зору Кремля є пріоритетними для його акцій впливу і деструктивної діяльності як через їх географічне розташування (брама НАТО на Півночі), так і через активну військову, політичну і дипломатичну підтримку України.

Компанію їм складає і Велика Британія – одна з найревніших союзникць Києва у протистоянні з Росією. Країна, яка вже не раз була полем "битви" для російських спецслужб (Литвиненко, Скрипалі).

Тому недивно, що в очікуванні ескалації з боку російських спецслужб та медіакілерів, з Британії, а саме з найбільшого в Сполученому Королівстві аеропорту Гітроу прийшла звістка про "урановий пакунок".

Кейс цей дуже незвичний. І на ньому варто зупинитися детальніше. По-перше, інцидент, про який повідомили британські медіа, трапився не зараз, а ще 29 грудня. В цей день в четвертому терміналі Гітроу було виявлено кілька кілограмів урану.

За даними джерел Daily Mail, уран не можна було використати для виробництва термоядерної зброї, проте британські спецслужби зараз з’ясовують, чи міг він бути використаний для створення "брудної бомби".

Але ще цікавіші його отримувач і маршрут пакунку.

Призначався він для неназваної наразі британської компанії, афілійованої з Іраном.

До Гітроу потрапив на борту пасажирського літака Oman Air з Маскату. До Маскату ж, як повідомили джерела The Sun, він прибув з Пакистану.

Тобто з країни, що була колонією (як, до речі Індія, Бангладеш, М’янма) Великої Британії ще 76 років тому. І яка зараз має доволі непрості відносини з колишньою метрополією і водночас вельми тісно співпрацює, в тому числі і в оборонній сфері, з Китаєм, з яким у Британії ще якийсь рік тому загострився діалог через Гонконг.

Ще важливий момент: британський уряд зараз, як відомо, очолює Ріші Сунак, політик пенджабського походження, чия родина переїхала до Саутгемптону з Кенії; і чиїм тестем є Нагавара Рамарао Нараяна Мурті, відомий мільярдер з Індії, яка, як відомо, має дуже тривалу історію конфліктів з Пакистаном, зокрема й військових.

Тож, повертаючись до "уранового пакунку", можна висловити дві гіпотези.

Перша: поява на території Сполученого Королівства урану пакистанського походження (якщо він насправді взагалі був у Гітроу) може бути, так би мовити, елементом багаторівневої гри саме британських спецслужб і британського уряду Ріші Сунака.

Багаторівнева вона тому, що:

По-перше, посилюється тиск на Тегеран на тлі заяв, що лунають, про необхідність санкціонувати Іран через його участь у війні проти України. Якщо союзникам вдасться вплинути на Тегеран, це виб’є ґрунт з-під глиняних ніг російського колоса, оскільки позбавить фактично останнього серйозного союзника у війні проти України. Союзника, що має певний військово-технічний потенціал.

По-друге, Британія отримувала для України від Пакистану тисячі 122-мм артилерійських снарядів, і зараз, за повідомленням індійського (!) видання The Economic Times, Ісламабад планує передати Києву вже снаряди калібру 155 мм. Водночас Лондон пакистанським слідом "уранового пакунку" робить "виделку" для Ісламабада, зменшуючи простір для маневрів в контексті його тісної співпраці з Пекіном.

Гіпотеза друга: це не спецоперація британських спецслужб, а насправді прозаїчна акція тиску/терору з боку або тандему Росії та Ірану, або лише Росії, яка є автором такого фейку як "брудна бомба" з пакистанської сировини за безпосередньої участі Британії, що мала буцімто отримати Україна з метою застосування проти РФ.

І далеко не факт, що той уран дійсно мав стати "брудною бомбою". Оскільки сподіватися на те, що пакунок не було б зафіксовано СБ аеропорту, могли або дуже наївні і абсолютно непрофесійні "агенти", або ті, хто хотів, щоб цей пакунок знайшли. Хоча російські спецслужби за останні десятиліття помітно деградували, все ж складно повірити в те, що регрес вже аж настільки значний.

Тому виникає питання, хто ж стояв за цією не "брудною", але медійною бомбою.

Якщо лише Росія, то таким чином вона могла переслідувати кілька цілей: як зазвичай поширити страх в країні, що є одним з найвідвертіших її опонентів і водночас союзниць України; втягнути Іран, де соціально-політична ситуація все більше загострюється, в провокацію, щоб унеможливити ймовірні наміри до виходу з кризи через поточний тиск.

Проте це може бути справа рук Ірану в координації з Росією як своєрідний спільний марш двох автократичних режимів проти колективного Заходу. І знов таки, Іран долучаючись до провокації з метою залякати британців, водночас теж підставляється – добровільно блокує собі шляхи до розриву з токсичною Росією, до певного статус-кво у відносинах із Заходом.

Так чи інакше можна зробити кілька висновків.

Залежно від сценарію, на відмінно відпрацювали або британська розвідка, або британська контррозвідка. І, якщо правильним є другий сценарій, то реальний зиск для Москви і Тегерана мінімальний (хіба тимчасове поширення панічних настроїв в Британії), за яким одразу крокуватиме різка і жорстка відповідь вже Лондона.

Окрім того, помітні дедалі ефективніші дії Європи – як політичного керівництва, так і спецслужб – в реагуванні на загрози з боку Росії. Що в купі зі збільшенням військової допомоги для України, допоки в самій РФ інтенсифікується боротьба між групами Шойгу/Герасимов і Кірієнко/Пригожин/Кадиров, є вкрай тривожним для Кремля явищем.